
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
2025.08.05
14:37
Із Бориса Заходера
Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
2025.08.05
11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль
Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль
Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх
2025.08.04
21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.
Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.
Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Назар крапля /
Проза
Спочатку був дощ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спочатку був дощ
Спочатку був дощ…Серед зелених, квітучих дерев і кам’яних сірих багатоповерхівок , прямувала постать юнака. Він гуляв по місту сам, розсікаючи білими кросівками калюжі. Важкі краплі були неймовірно теплі, навіть гарячі, і здається потрапляли у самі глибини душі, задіваючи на своєму шляху серце і зігріваючи його. Він навмисно підставляв дощу обличчя, відчуваючи, як сльози неба повільно розтікаються по скроні і щокам, та потрапляють у очі. Легка сорочка так змокла, що обпікала тіло. У повітрі лунав чарівний, духмяний, трошки терпкий запах свіжості, і він жадібно ковтав цей запах, дихаючи повільно і затримуючи на декілька секунд його у легенях, очікуючи тієї миті коли цей аромат життя рознесеться по всьому тілу. В таку погоду на вулиці людей майже немає. Лише самотні постаті з парасолями де-не-де квапливо поспішали додому. Ось назустріч пробігла якась закохана пара, тримаючись за руки та заливаючись дзвінким, веселим сміхом. Він посміхнувся, супроводжуючи поглядом два щасливі силуети, які майже зникли з очей, під щільною дощовою ковдрою. Він теж був щасливий. Якби не ці весняні дощі, хто знає чи вижив би взагалі у цьому світі. Кожного року чекав цієї миті, щоб прогулятися під весняним дощем і відчути цю неймовірну силу, ці емоції та переживання і знову навчитись вірити. Раптом, Він здивовано зупинився, спостерігаючи незвичну картину. Прямо посеред дороги, відкривши небу руки, неначе намагаючись обійняти дощові краплі, легко кружляла, як метелик, дівчина. Вона підстрибувала вгору, наче намагалась злетіти. ЇЇ босі ніжки з легкістю притаманній вітру , немовби пливли серед безкінечних калюж, а від її довгого волосся, яке розвівалось віялом розриваючи простір, маленькі крапельки розлітались на всі сторони, потрапляючи прямо Йому в обличчя. Подруга дівчини сховалась під деревом неподалік, та кричала їй щоб та теж хутчіш ховалася, а Вона, ніби не чула, і неслась в нестримному танку, насолоджуючись чарами дощу. Він з захопленням дивився, та радів разом із нею. Спробував підійти зовсім близько, так, що відчув хльосткий дотик її обважнілого, від крапель, волосся.
Дівчино, можна запросити Вас на повільний танець? - мовив Він і протягнув до Неї руку.
Вона зупинилась. Її сині очі заблищали якимось невловимим та блискучим вогником, а обличчя осяяла повітряна посмішка. Довго стояли і дивились один на одного, а злива не вчухала.
Залюбки, - відповіла Вона і взяла Його за руку.
Вони наблизились впритул.
Слухай ритм дощу, – тихо промовив Він.
Ні… Слухай ритм сердець, - прошепотіла зовсім на вушко.
Він кивнув. І вмить дощ закружляв їх обох у чарівному, казковому танці. Вони дивились у вічі і сміялись. Ковтали краплі щастя і раділи цій миті, раділи душею, раділи очами, та не могли зупинитися. Не могли перервати потік цього відчуття, та віддавалися йому повністю, забуваючи про весь світ навколо.
Мені не вистачало світла, весь цей час, я тільки про нього і мріяв. Мені здається… - Дівчина затулила пальцями йому вуста…
Не треба нічого говорити… Слухай те що всередині. Я чую…
На небі з’явилось сонце. Його проміні ніжно обійняло танцюючих, благословляючи цей неймовірний танець рук, танець поглядів, танець двох відкритих, щирих та щасливих душ.
Дівчино, можна запросити Вас на повільний танець? - мовив Він і протягнув до Неї руку.
Вона зупинилась. Її сині очі заблищали якимось невловимим та блискучим вогником, а обличчя осяяла повітряна посмішка. Довго стояли і дивились один на одного, а злива не вчухала.
Залюбки, - відповіла Вона і взяла Його за руку.
Вони наблизились впритул.
Слухай ритм дощу, – тихо промовив Він.
Ні… Слухай ритм сердець, - прошепотіла зовсім на вушко.
Він кивнув. І вмить дощ закружляв їх обох у чарівному, казковому танці. Вони дивились у вічі і сміялись. Ковтали краплі щастя і раділи цій миті, раділи душею, раділи очами, та не могли зупинитися. Не могли перервати потік цього відчуття, та віддавалися йому повністю, забуваючи про весь світ навколо.
Мені не вистачало світла, весь цей час, я тільки про нього і мріяв. Мені здається… - Дівчина затулила пальцями йому вуста…
Не треба нічого говорити… Слухай те що всередині. Я чую…
На небі з’явилось сонце. Його проміні ніжно обійняло танцюючих, благословляючи цей неймовірний танець рук, танець поглядів, танець двох відкритих, щирих та щасливих душ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію