ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Українська мова: завтра може бути запізно
Образ твору Юрій Белінський, фінансовий аналітик, для УП

Зміна влади та плани змін у мовному законодавстві привернули увагу до проблем української мови в Україні. Зразу ж стало очевидно, що країна замало просунулася у розв'язанні цих проблем в останні 18, ба навіть у п'ять "помаранчевих" років.

З боку держави скоординованої політики у цьому напрямку не було, громадянське суспільство також не виконало свою роль.

За п'ять останніх років влада зробила кілька несистематичних кроків: перейшов на українську мову кінопрокат, розширилося використання української мови на телебаченні та радіо, українська музика завоювала досить значну частку ефіру FM станцій та музичних телеканалів, реклама стала переважно україномовною.

Щодо діяльності власне громади, то найбільш примітними були ініціативи Олега Скрипки, акція "Не Будь Байдужим!", з'явилося більше україномовних книжок та журналів, більше етно-фестивалів та нових етнографічних музеїв під відкритим небом.

І це - все. Головна проблема в тому, що будь-якої системної політики, яка би мала чіткі і досяжні цілі, не проводилося. Натомість стан української мови залишається загрозливим. Покращення останніх років зачепило лише верхи суспільства - свідому україномовну частину, якій просто стало комфортніше жити у власній країні.

В той же час носій безперервної та живої традиції мови у центральній та східній Україні - селянство - як відмовлялося від рідної мови по переїзді до міста або навіть до райцентру, так і відмовляється. А якщо і не відмовляється, то це робить наступне покоління.

Це відбувається великою мірою через те, що сфера вжитку української мови у містах центральної та східної України, навіть у Києві, залишається вкрай обмеженою. Українська мова дуже мало присутня у діловому спілкуванні, яке займає більшу частку життя сучасної людини, частково і вища освіта лишається фактично російськомовною, тощо.

Як результат, русифікована територія просувається на захід. Ще 15 років тому, наприклад, міста сходу Кіровоградської області на 60%-70% були україномовними, зараз нове покоління зменшило цю частку до 30%-40%.

Ще через 15 років ця частка впаде до 10%, а тенденція піде далі на захід. Вже зараз на вулицях галицьких міст підлітки копіюють мову персонажів російських серіалів. Поки що з жахливим галицьким акцентом, але їм є з кого брати приклад - київські однолітки вже перейшли з м'якого київського акценту російської мови на московський, який вони чують з тих же серіалів та FM станцій.

А скільки пройде часу, коли русифікація дійде до полтавських та черкаських сіл? Можна сперечатися про терміни, але безперечно одне - це буде кінець української мови, принаймні, у центральній та східній Україні.

Головне - саме безперервна традиція - свідома частина соціуму здатна повертатися до рідної мови і через покоління і навіть через два. А от коли помре селянська колиска мови, міські інтелігентські україномовні анклави втратять підтримку рідної землі і теж зникнуть.

Висока імовірність та часова наближеність такого сценарію стають зрозумілими, якщо замислитися про приклади Донбасу або Білорусії - там все розвивалося саме так.

В той же час будь-яке покращення стану української мови не зачепило і не зачепить права та комфорт російськомовних українців: сфера вжитку російської мови в Україні є і буде залишатися широкою.

З іншого боку, реальність мовної ситуації говорить про нагальну необхідність проведення позитивної дискримінації щодо української мови. Крім того, саме розширення вжитку української мови може стати об'єднуючим фактором для країни.

Альтернативою такій позитивній дискримінації, на жаль, буде зникнення української мови, яке також спроможне об'єднати країну. Але на всіх нас лежить відповідальність не допустити до такого трагічного розвитку.

Тому єдиним шляхом об'єднання України є розширення вжитку української мови, подальшого призвичаєння до неї широких верств населення, за якого ця мова вже не буде викликати негативних емоцій частини населення сходу та півдня.

В той же час плани офіційного закріплення офіційного статусу російської мови, принаймні у окремих регіонах, перекреслюють таку перспективу. По-перше, відкат від політики розвитку української мови на сході та півдні поставить хрест на українській мові в цих регіонах.

Вона там навіть і не почала ще відживати і абсолютно очевидно, що зараз україномовні жителі сіл Донеччини, яких досі багато навіть у передмістях Донецька, втратять будь-яку мотивацію зберігати материнську мову.

Оскільки основною ідеєю зараз є регіоналізація мовної політики, теоретично можна було би розраховувати на підтримку української мови в україномовних регіонах.

На те, що не в усіх областях школи та університети будуть остаточно переведені на російську мову, що хоч у Києві та на заході в FM діапазоні будуть лунати українські пісні, а в кінотеатрах фільми будуть дублюватися українською мовою.

Але, по-перше, вплив сильної російської мови та культури з російськомовних регіонів швидко перейде на інші через дію ринкових законів. А по-друге, знаючи нашу дійсність, мало віриться, що в реальності політика двомовності взагалі буде впроваджуватися, а не залишиться просто красивою обгорткою русифікації.

Найгірше те, що справа у часі - чим далі буде заходити русифікація, тим примарнішими будуть шанси відвернути мовну та культурну катастрофу.

Таким чином, зараз, навіть більше ніж у помаранчевий період, потрібна насамперед активна дія громадськості під гаслами продовження політики поширення української мови в усіх сферах життя, або хоча б відвернення ініціатив двомовності.

Юрій Белінський для УП




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-18 10:24:48
Переглядів сторінки твору 2631
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.836 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 10:44:12 ]
Що найстрашніше – це більш ніж правдиво...
І безсилля своє відчувати – теж дуже страшно, трагічно.
Я вчу дітей рідної мови, а вона їм – із кожним поколінням – видається все більш непотрібною...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 11:48:25 ]
Русифікація відбувалась на протязі поколінь. Ми хочемо зробити українізацію негайно? Аморфна маса більшості до цього не готова і сприймає такі дії як насильство, і це відштовхує її від української мови, породжуючи відразу, як будь яке інше насильство. Я час від часу спостерігаю таку відразу на власні очі. Щоб протистояти цьому супротиву справді потрібна політика, про чому дуже розумна політика. І боротись треба не скільки за українську мову, скільки за підвищення патріотизму, якого у нас час вкрай бракує у нашому суспільстві… Буде національна гордість – буде і українська мова. Щодо русифікації, то у моєму місті років двадцять тому було дивиною почути на вулиці слово українською, а зараз співвідношення десь п’ятдесят на п’ятдесят. І у повернення до попереднього стану я чомусь не вірю. Процес пішов, а щоб його зупинити, потрібні якісь примусові дії, а вони навряд чи можливі. Швидше за все, процес сповільниться з-за несприятливих умов, але не зупиниться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 12:43:12 ]
Палагея, як завжди в своєму репертуарі, тому вірішила не підходити від нього. А репертуар - простота, щирість і емоційність.

Тепер по тємі.
Статтю лише пробігла очима, але хочу сказати ось що:
1. наша рідна мова зазнає нищівного впливу, і цей вплив йде від владних осіб, які судчячи зі всього погано вчили українсько мову в школі. Пояснюю: бо повидумували якихось кумедних, запозичених іноземних слів, і широко застосовують їх. По друге правопис...щоб "нє замарачіваться" виявляється вже можна переносити не по складах, і одну букву і навіть "ь", ну щоб довго не думати!
Далі...
Я-патріот, і все українське мені рідне! І мова теж! Але ми живемо в демократичній вільній країні, принаймні так кажуть закони, політики і в нас є Конституція, Прапор, Герб...і.т.д.
То чому ж я не можу розмовляти якою хочу?
Писати смс, у транспорті з друзями, у кафе чи у податковій?
Так офіціна документація, різні зібрання, тощо, де спілкування рідною мовою, показує вашу належність до единого цілого, показує вашу освідченність і гордість за те, що Ви українець.
Тому документація і різні публічні зібрання, збори, конференції - мають бути рідною мовою.
Все інше - ваше право.
Вважаю, що нова влада, не настіли розумна, щоб якось видозмінювати рідну мову, рівно також, як і не настільки дурна, щоб взагалі її відміняти.
Я так думаю.