ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Кацай (1954) / Вірші

 Пліт
Згасає
вщент розбитий сателіт

і десь край Сонця догоряє осінь,
а мій пробитий
метеором пліт

гравітаційна
течія уносить

до рифів
незалюднених світів,

де піниться
геть скрижанілий

водень

і б‘ється об бурульки стрімчаків
несамовите
сяєво безодень,

наївно відцентроване плотом
навколо мене.
Та, розгледівши це, пише

навпомацки
осліплий астроном:

«За ним – лиш космос!..
І нічого більше».

Й тривалий час
розгадує секрет,

що в цій робінзонаді
винне нині –

горизонтальне
мислення планет

чи вертикальні почуття людини?
А пліт пливе
у сріблі сивих скронь,

комет і айсбергів,
але здається

істотам
з обморожених підсонь,

що холод є
сповільнений вогонь

з недоторканного запасу
мого серця.





Найвища оцінка Володимир Гнєушев 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ірина Кримська 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-25 12:27:46
Переглядів сторінки твору 6375
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.802 / 5.63  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 5.082 / 6  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 12:49:39 ]
Вірш повертає мене у той час коли я дуже захоплювався фантастикою...Чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 12:50:18 ]
Вірш повертає мене у той час коли я дуже захоплювався фантастикою...Чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 18:42:00 ]
Так може й залишатимемось у тих чудових місцях, де нас захоплює фантастика? :) Не треба звідти уходити, бо фантастика - це навіть не стиль життя, а саме воно :) Спасибі за "чудово".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 13:01:22 ]
Я впевнена, ви знаєте, що там - за космосом. А пліт такий, що ні вогонь, ні лід... Він буде вічно мандрувати всесвітом. Дякую за чудові враження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 18:43:32 ]
Скажу вам по секрету: за космосом - осінь. І звуть її Олена :))) Щасливий, що зміг вразити вас враженнями :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-02 13:08:58 ]
:)

За межею всесвіту – осінь,
Перехрестя галактик димних.
Нас поволі, мов листя, носять
Траєкторії павутинні.

На пожовклі кленові карти,
Впала синь від озер туманів.
Розмивають дощі на старті
Грона зір в стереоекрані.

Озирнешся ще раз у літо…
На міжзоряних магістралях
Заревуть двигуни боліду
В субтонованому вокалі.

Звабить блиском чужого світу
Загадкова сумна Нібіру.
На самотній її орбіті –
Білі карлики й чорні діри.

Та до неї – роками відстань,
Згаслі сонця й поля магнітні.
За мільйони парсеків звідси
Дивні очі ультраблакитні.

І не стрітись… Такий вже графік.
Все розкреслено по законах.
Нездоланний торує трафік
Космоліт у сріблястих скронях.

Осінь світлим дощем заплаче…
А на ранок, в прямім ефірі,
Огласить астроном незрячий,
Що з орбіти зійшла Нібіру.

На кордоні космосу – осінь,
Барвить небо у сік калини.
А мене все до тебе зносить
Некеровано і нестримно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-25 13:11:28 ]
Цікавий, оригінальний твір з незвичними асоціаціями, з думками і запитаннями в високохудожній формі.
Дуже-дуже добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 18:46:04 ]
Дуже-дуже за добре! :) *трохи знічується у високохудожній формі* :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-02-25 18:52:01 ]
(підрулює на рятівному плотові, затягуючи - мо-о-о-ойй ма-аленькіій пло-о-о-оттт, сві-і-ітий із пе-есен і сло-о-о-ов... кидає рятівну линву і потихеньку задкує на базу... всє-є-м моі-ім бє-єдам назло-о-о-о, во-овсє-є нє так уж пло-о-о-о-о-о-оххххх )
ех! хорошо, Олексію.
я б сказав - ностальгічно.
з сумом дивицця в зоряне небо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 21:42:55 ]
(хапається за рятівну линву, підвиваючи в мікрохвони - ні-і-іть в прошлоє порву-у-у-у і-і-і дальшє будь что бу-у-удєт)
й-ех! гарно, Сергію.
я б сказав - лібертатично.
з надією дивицця на земну кульку. :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-25 21:57:14 ]
/зоряне небо разом із земною кулькою в два голоси/:
із ма-а-а-а-нато-о-о-о-них бу-у-у-у-дєн йа тіхааа упливу-у-у-у...

всі радіють. особливо база.
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-25 19:17:39 ]
Дуже сподобався Ваш вірш!
Тут більше філософії, ніж фантастики! (нмд)
Особливо -
"вертикальні почуття людини",

"...холод є
сповільнений вогонь
з недоторканного запасу
мого серця."

Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 21:31:59 ]
У будь-якій фантастиці філософії завжди більше, ніж фантастики :) Дякую за дякую :)))