ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Інша поезія

 ПИРАМИДАЛЬНО


Не принимаю…
Не понимаю, почему.

Опровергая
Свои законы…
Тобой играю –
Схожу со трона
Наверно,
Тоже хочу весну…

Потом – пытаюсь
Настроить нервы…
Ты мой не первый
– ход королевы…

И возникает
В упругих венах
Рождаясь импульс…

Ты на коленях.

Не понимаю…
Не принимая
Тебя страдаю
От угрызений…
Грызут и гложат
Меня сомненья…
Стаю я тенью.
Безликой тенью…

Потом так странно,
Пирамидально
Ращу я строки
Своих сомнений…
Своих мечтаний
И сожалений.

А ты все рядом…и на коленях.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-05 10:44:27
Переглядів сторінки твору 3434
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.256 / 5.5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 10:55:06 ]
Вау! Класно! Вдруге за день читаю гарну сучасну російськомовну поезію)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 11:27:51 ]
Віталію, дякую)) оце "вау!" багато чого варте з вуст того, хто пише не гірш))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 12:25:23 ]
Написано красиво, даже изыскано. Но вряд ли королеве интересен пресмыкающийся перед ней мужчина. Он неприятен и читателю с мужским менталитетом.
Или сбой прицела у поэтессы, или она лишь "косит" под королеву, на самом деле не будучи ею.
Виталик меня удивил комментарием, думаю, он оценил только форму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 12:38:26 ]
Каждая женщина - королева, жаль, что некоторым мужчинам этого не понять...Королева хочет, чтоб мужчина мог в поклоне у ее ног чувствовать себя счастливым. Поэтесса вообще не вооружена, так что прицел здесь - перебор)) жаль, что некоторым мужчинам постыдно стать на колени перед любимой женщиной, романтиков мало, все больше насмешников и уверенных в себе циников (в лучшем случае)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 12:55:45 ]
Согласен частично. И женщины, и мужчины разные бывают. Настоящий мужчина может и должен стать на колени перед любимой, которую он тоже считает настоящей (но не свистушкой, которой просто нравится играть и возноситься от этого в своих глазах). В юности я написал одно стихотворение, которое лучше может пояснить суть моей позиции (опять, извините, военная терминология):

Я как-то вдруг поверил в искренность твою,
Хоть нам обоим это стоило немало.
Поверил даже в то, что ты «люблю»
Не просто так, а полюбив, сказала.
Поверил в ласку твоих теплых рук,
Поверил в нежность долгих поцелуев,
Но помни, помни, если вдруг
В твоих глазах обман прочту я,
Иль, Боже упаси, пройдет молва,
Что я – один из очень многих,
К кому бросаешься, любя,
И обнимаешь на пороге,
То знай, что распадется в прах
Вся эта вера, и ни на минуту
Игрушкою в твоих руках
Я больше никогда не буду.

Лет прошло много, а точка зрения не изменилась.
По-моему, ни цинизма, ни насмешки здесь нет?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 13:04:52 ]
насчет "попрыгуньи-стрикозы" согласна, "люблю" - оно должно быть без фальши, и превозносить себя женщина насмешками над мужчинами не должна - это неправильно и жестоко по отношению к тому, кто у ног, пусть даже он и мил сердцу...стих Ваш имеет смысл, потому мы правы, но каждый по-своему, в крайности впадать не будем))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 13:06:20 ]
но маленькие капризы и делают женщину - женщиной, очень странно выглядит со стороны, когда капризничает обладатель надежного плеча))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 13:52:02 ]
Мужские капризы делают его плечо и его самого ненадежным. Капризных мужчин не люблю еще больше, чем капризных женщин.
Успехов Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-05 15:29:35 ]
Саша, вот и достигли консенсуса))) Благодарю, буду ждать не менее интересных комментариев на новые либо уже выложенные стихи на ПМ