ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 ВІРШІ ОДНОГО СЕРДЕЧНОГО РИТМУ
Малюнок Олі Кваші 1.

Заросло за усім – після плуга й меча, затягнуло.
Знов у вирій летять журавлі, з матюками летять.
Чути пісню далеку, тоненьку і строгу, як дуло,
Яку тягнуть жінки, що мені донжуанство простять.

Плаче кров золота за усім, що ніколи не буде.
Несуєтний вогонь у далекім безмежжі гуде.
Плаче кров золота за усім, у що вірують люде,
Хоч насправді його не буває ніколи й ніде.

Промінь нервів моїх – наче коси дівочі, мов струни,
Що шумлять, як дощі, коли ніжно торкнутись крилом.
А в кістках молодих допотопні збираються луни.
І червоним піском золоту пектораль замело.

2.

А десь там, за горою, пасуться тумани і коні.
У галактиці серця від зірки до зірки – печаль.
У хатинці біленькій висять синьоокі ікони.
І когось проводжає на Той світ тоненька свіча.

Тут слова найдревніші говорять баби сивокосі,
Що серйозні, як хмари, і справжні, немов чорнозем.
Опадають, мов зорі, із неба тугі абрикоси,
На стежину, якою ми всі до початку ідем.

Хтось іде через біль, ну а хтось через радість – до Бога.
І важка порожнеча без віри, а з вірою – даль…
Золотіють ліси… і росте безпричинна тривога,
Й журавлина сльоза опада на гартовану сталь.

3.

Вечоріє цей день.
Вечоріють роки і століття.
Білокрилі пташки позбирались у зграї, сидять
На сухому й важкому, високім ялиновім вітті,
Із якого за море із ранку вони полетять.

В ті краї, в ті краї – що, мов сон золотої рибини,
Де печальна весна, але осінь – немов у раю.
У них буде усе, крім важкої, мов дзвін, батьківщини,
За яку лиш поети і воїни залпами п’ють.

Дощ у келихи йде.
Поржавілими цвяхами – трави…
П’яні птахи летять і зникають у чорній дірі.
Полинові поля молодої старої держави.
Сива Київська Русь… і перуни пливуть у Дніпрі.

Кобзарі молоді йдуть по тіні струни до безмежжя,
Чи хоча би від болю – на відстань польоту стріли.

А навколо ліси і тумани, як душі ведмежі.

І на білій корі хтось червоним черкнув:
«Ми були…»


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-21 12:52:25
Переглядів сторінки твору 7270
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.148 / 5.5  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Набережний (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 12:56:27 ]
Ой, не простять донжуанства, не простять:)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 12:59:27 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:02:14 ]
Сильно, сподобалось, дякую! Тільки назви нема.
Назвіть "ТІНЬ СТРУНИ"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:04:49 ]
Дякую, Павле.
Подумаю над назвою.
"Тінь струни" - цікава назва для книжки.
А тут же - цикл, уже названий ніби: "ВІРШІ ОДНОГО СЕРДЕЧНОГО РИТМУ"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:14:57 ]
Глибинно-тривожне й всесвітньо-значиме...Попри неминуче утвердження сумних "галактик серця", свято віриш, що "Ми є і будемо". Дякую за враження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:18:16 ]
Згоден. Тоді вперед - чекаємо книгу "Тінь струни". В кожному вашому слові відчуваю земляка , бо я народився в селі, де багато Павлюків (Хмельниччина, Красилівський район - це теж Волинь)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:26:07 ]
Це приємно, Павле.
До речі, Павлюк - від "Павла" прізвище походить.
Були би ми мексіканці, я би закричав, як у їхніх серіалах: "Привіт, брате!.." :)

А тут просто потисну руку і побажаю зустрічі.
Будьмо і тримаймося!
Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:38:50 ]
:))
Будемо, Юліє, будемо...
Дякую, що зайшли в гості.
Будьте як удома.

Ігор. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 13:59:32 ]
Іноді навіть страшно писати коментар, щоб зайвим своїм словом не порушити атмосферу інтимності автора і його поезії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 14:04:44 ]
Не бійтесь, Катрусю. :)
Пишіть.
Заходьте.
Сміливий не той, хто не боїться, а той, хто перемагає страх...
будемо разом перемагати.

Ваш
ІП. :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 15:05:46 ]
Як можна коментувати те естетичне й смислове середовище, у яке поринаєш завдяки Вам і яке і є неперевершеним коментарем до буття, до людини...
Просто дякую за Вашу потужність і невичерпність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 15:18:35 ]
Прочитала перші два рядки.
Сторопіла.
Уявила журавлів.
Відважний Ви поет, пане Ігоре. А відвага у поєднанні з геніальністю - бомба! Висновок - Ви бомба (сповільненої дії). :о))
Чудовий вірш!
Насолодилася.
:о))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:38:06 ]
Ах! "У них буде усе, крім важкої, мов дзвін, батьківщини, За яку лиш поети і воїни залпами п’ють..." - українська душа просто потребує (і, мабуть, вимагала давно)такого вірша! Нехай розбудиться! Ось він, український Апокаліпсис (одкровеня-перехід):"Поржавілими цвяхами – трави…
П’яні птахи летять і зникають у чорній дірі.
Полинові поля молодої старої держави". Чудово (важко-красиво)!
Щиро.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:39:59 ]
Перепрошую - не поцілилиа по клавіатурі - одкровення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:53:26 ]
Знову якийсь "глюк" в інтернеті - "не поцілила". Відправляю на виправлення - програма не реагує. Даруйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 16:11:42 ]
Щиро дякую, Ірино, Ярино та... Ірино! за увагу і розуміння-відчування...

ВІТАЮ ВАС І ВСІХ ПОЕТІВ ІЗ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!

Бажаю - щоби... ВСІ!
Бажаю - щоби ЗАВЖДИ!

:)
Будьмо і тримаймося!

Ваш
Ігор Павлюк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 22:50:47 ]
Дуже дякую Вам за вірші
і за Ваш сердечний ритм.

Щиро вітаю Вас з Днем Поезії!
Невичерпного натхнення, любові і
всіляких гараздів!
З повагою,
Оксана

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-22 08:12:02 ]
Взаємно, Оксано!

Бажаю уміння створювати собі радість!
А Поезія в цьому незамінна!..

З поважною любов*ю
Ігор. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-23 16:18:37 ]
"Кобзарі молоді йдуть по тіні струни до безмежжя" -
за цим одним рядком впізнається Павлюк. Круто!
Давно не чулись, мо'...?

Вірші із циклу гарні:))))))))))))))!
Хай Муза дається!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-23 16:41:55 ]
!!! :)
Отож-бо. :)

Дякую.
Скоро буду в Луцьку...
ІП.