ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 ВІРШІ ОДНОГО СЕРДЕЧНОГО РИТМУ
Малюнок Олі Кваші 1.

Заросло за усім – після плуга й меча, затягнуло.
Знов у вирій летять журавлі, з матюками летять.
Чути пісню далеку, тоненьку і строгу, як дуло,
Яку тягнуть жінки, що мені донжуанство простять.

Плаче кров золота за усім, що ніколи не буде.
Несуєтний вогонь у далекім безмежжі гуде.
Плаче кров золота за усім, у що вірують люде,
Хоч насправді його не буває ніколи й ніде.

Промінь нервів моїх – наче коси дівочі, мов струни,
Що шумлять, як дощі, коли ніжно торкнутись крилом.
А в кістках молодих допотопні збираються луни.
І червоним піском золоту пектораль замело.

2.

А десь там, за горою, пасуться тумани і коні.
У галактиці серця від зірки до зірки – печаль.
У хатинці біленькій висять синьоокі ікони.
І когось проводжає на Той світ тоненька свіча.

Тут слова найдревніші говорять баби сивокосі,
Що серйозні, як хмари, і справжні, немов чорнозем.
Опадають, мов зорі, із неба тугі абрикоси,
На стежину, якою ми всі до початку ідем.

Хтось іде через біль, ну а хтось через радість – до Бога.
І важка порожнеча без віри, а з вірою – даль…
Золотіють ліси… і росте безпричинна тривога,
Й журавлина сльоза опада на гартовану сталь.

3.

Вечоріє цей день.
Вечоріють роки і століття.
Білокрилі пташки позбирались у зграї, сидять
На сухому й важкому, високім ялиновім вітті,
Із якого за море із ранку вони полетять.

В ті краї, в ті краї – що, мов сон золотої рибини,
Де печальна весна, але осінь – немов у раю.
У них буде усе, крім важкої, мов дзвін, батьківщини,
За яку лиш поети і воїни залпами п’ють.

Дощ у келихи йде.
Поржавілими цвяхами – трави…
П’яні птахи летять і зникають у чорній дірі.
Полинові поля молодої старої держави.
Сива Київська Русь… і перуни пливуть у Дніпрі.

Кобзарі молоді йдуть по тіні струни до безмежжя,
Чи хоча би від болю – на відстань польоту стріли.

А навколо ліси і тумани, як душі ведмежі.

І на білій корі хтось червоним черкнув:
«Ми були…»


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-03-21 12:52:25
Переглядів сторінки твору 6420
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.148 / 5.5  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Набережний (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 12:56:27 ]
Ой, не простять донжуанства, не простять:)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 12:59:27 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:02:14 ]
Сильно, сподобалось, дякую! Тільки назви нема.
Назвіть "ТІНЬ СТРУНИ"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:04:49 ]
Дякую, Павле.
Подумаю над назвою.
"Тінь струни" - цікава назва для книжки.
А тут же - цикл, уже названий ніби: "ВІРШІ ОДНОГО СЕРДЕЧНОГО РИТМУ"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:14:57 ]
Глибинно-тривожне й всесвітньо-значиме...Попри неминуче утвердження сумних "галактик серця", свято віриш, що "Ми є і будемо". Дякую за враження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 13:18:16 ]
Згоден. Тоді вперед - чекаємо книгу "Тінь струни". В кожному вашому слові відчуваю земляка , бо я народився в селі, де багато Павлюків (Хмельниччина, Красилівський район - це теж Волинь)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:26:07 ]
Це приємно, Павле.
До речі, Павлюк - від "Павла" прізвище походить.
Були би ми мексіканці, я би закричав, як у їхніх серіалах: "Привіт, брате!.." :)

А тут просто потисну руку і побажаю зустрічі.
Будьмо і тримаймося!
Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 13:38:50 ]
:))
Будемо, Юліє, будемо...
Дякую, що зайшли в гості.
Будьте як удома.

Ігор. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 13:59:32 ]
Іноді навіть страшно писати коментар, щоб зайвим своїм словом не порушити атмосферу інтимності автора і його поезії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 14:04:44 ]
Не бійтесь, Катрусю. :)
Пишіть.
Заходьте.
Сміливий не той, хто не боїться, а той, хто перемагає страх...
будемо разом перемагати.

Ваш
ІП. :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 15:05:46 ]
Як можна коментувати те естетичне й смислове середовище, у яке поринаєш завдяки Вам і яке і є неперевершеним коментарем до буття, до людини...
Просто дякую за Вашу потужність і невичерпність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-03-21 15:18:35 ]
Прочитала перші два рядки.
Сторопіла.
Уявила журавлів.
Відважний Ви поет, пане Ігоре. А відвага у поєднанні з геніальністю - бомба! Висновок - Ви бомба (сповільненої дії). :о))
Чудовий вірш!
Насолодилася.
:о))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:38:06 ]
Ах! "У них буде усе, крім важкої, мов дзвін, батьківщини, За яку лиш поети і воїни залпами п’ють..." - українська душа просто потребує (і, мабуть, вимагала давно)такого вірша! Нехай розбудиться! Ось він, український Апокаліпсис (одкровеня-перехід):"Поржавілими цвяхами – трави…
П’яні птахи летять і зникають у чорній дірі.
Полинові поля молодої старої держави". Чудово (важко-красиво)!
Щиро.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:39:59 ]
Перепрошую - не поцілилиа по клавіатурі - одкровення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 15:53:26 ]
Знову якийсь "глюк" в інтернеті - "не поцілила". Відправляю на виправлення - програма не реагує. Даруйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-21 16:11:42 ]
Щиро дякую, Ірино, Ярино та... Ірино! за увагу і розуміння-відчування...

ВІТАЮ ВАС І ВСІХ ПОЕТІВ ІЗ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!

Бажаю - щоби... ВСІ!
Бажаю - щоби ЗАВЖДИ!

:)
Будьмо і тримаймося!

Ваш
Ігор Павлюк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-21 22:50:47 ]
Дуже дякую Вам за вірші
і за Ваш сердечний ритм.

Щиро вітаю Вас з Днем Поезії!
Невичерпного натхнення, любові і
всіляких гараздів!
З повагою,
Оксана

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-22 08:12:02 ]
Взаємно, Оксано!

Бажаю уміння створювати собі радість!
А Поезія в цьому незамінна!..

З поважною любов*ю
Ігор. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-23 16:18:37 ]
"Кобзарі молоді йдуть по тіні струни до безмежжя" -
за цим одним рядком впізнається Павлюк. Круто!
Давно не чулись, мо'...?

Вірші із циклу гарні:))))))))))))))!
Хай Муза дається!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-03-23 16:41:55 ]
!!! :)
Отож-бо. :)

Дякую.
Скоро буду в Луцьку...
ІП.