ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.01
19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
2026.06.01
17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
2026.06.01
15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
2026.06.01
14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй
2026.06.01
13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
2026.06.01
13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
2026.06.01
13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
2026.06.01
12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
2026.06.01
11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
2026.06.01
11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
2026.06.01
09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
2026.06.01
06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
2026.06.01
00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку.
Хворому на всю голову і всієї землі буде замало.
«Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами.
В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові.
Кол
2026.05.31
19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
2026.05.31
15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
2026.05.31
15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леді Ней (2009) /
Інша поезія
**
**
вдих видих
вдих видих
білокам’яними скелями напруження
угору
до відчуття безмежності
вдих видих
вдих видих
відшукую незриму нитку порятунку
ти поруч
наче ніколи нікуди не йшов
тут багато сторонніх та ми одні і ми знаємо про це
зникає відчуття часу
вдих видих
вдих видих
ти просиш зосередитись тільки на диханні
не розуміючи що зробити це майже неможливо
бо твоя присутність поглинає увесь всесвіт що збігає в мої стерплі холодні долоні
і навіть твій теплий доторк до них вже не змінить нічого
і я це відчуваю
і ти це розумієш
залишається ще кілька хвилин по котрих настане тиша і біль
щобудешепотіти
не зникай
не зникай
не зникай
і це буде продовженням початку
і ця відстань буде сталою
бо так потрібно
вдих видих…
**
ми сьогодні тут щоб один одному знову нічого не сказати
на бліду шию мовчання час нанизує мить за миттю
важке дихання перекочує ці крихкі намистини то вліво то вправо
в залежності від того куди направляєш свої думки
**
все що буде сказано не буде мати особливого значення
просто занадто довгі паузи вимагають наповнення звуком
все що не буде сказано буде мати глибокий зміст
просто занадто короткі фрази залишають простір для смислового малюнку
кожне наближення
кожне віддалення
кожен відтінок слова
відбиватимуть сліди як у вологому піску у глибині душі
і залишатимуться аж до наступної зустрічі
**
сьогодні ти у білому
сьогодні я у білому
кожен з нас на своїй території відчуттів
всі емоції зведені майже до нуля
удавана байдужість – це тільки гра
вимушена
необхідна
бо усе надто дотично
бо усе надто незбагненно
а за вікном падуть сніжинки
радісні і світлі
і наші оголені душі бачить тільки господь
**
ми сьогодні торкались душами
ми сьогодні ховались за душами
ми сьогодні були не ми
**
твоі риси обличчя – досконалі
смуток в очах говорить про біль
нові зморшки на обличчі – шлях через досвід у часі
як шкода що я не можу бачити твого серця
**
скільки снігу за останні зими ти пересіяв крізь своє серце
по них можна б було дістатися самого полюсу
скільки квітів ти засіяв у моєму серці за останні весни
їх би вистачило для усіх садів планети
скільки незвіданого стоїть попереду нас
мого слуху і зору
і навіть почуттів
недостатньо щоб пробити цю стіну невідомого
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
**
**вдих видих
вдих видих
білокам’яними скелями напруження
угору
до відчуття безмежності
вдих видих
вдих видих
відшукую незриму нитку порятунку
ти поруч
наче ніколи нікуди не йшов
тут багато сторонніх та ми одні і ми знаємо про це
зникає відчуття часу
вдих видих
вдих видих
ти просиш зосередитись тільки на диханні
не розуміючи що зробити це майже неможливо
бо твоя присутність поглинає увесь всесвіт що збігає в мої стерплі холодні долоні
і навіть твій теплий доторк до них вже не змінить нічого
і я це відчуваю
і ти це розумієш
залишається ще кілька хвилин по котрих настане тиша і біль
щобудешепотіти
не зникай
не зникай
не зникай
і це буде продовженням початку
і ця відстань буде сталою
бо так потрібно
вдих видих…
**
ми сьогодні тут щоб один одному знову нічого не сказати
на бліду шию мовчання час нанизує мить за миттю
важке дихання перекочує ці крихкі намистини то вліво то вправо
в залежності від того куди направляєш свої думки
**
все що буде сказано не буде мати особливого значення
просто занадто довгі паузи вимагають наповнення звуком
все що не буде сказано буде мати глибокий зміст
просто занадто короткі фрази залишають простір для смислового малюнку
кожне наближення
кожне віддалення
кожен відтінок слова
відбиватимуть сліди як у вологому піску у глибині душі
і залишатимуться аж до наступної зустрічі
**
сьогодні ти у білому
сьогодні я у білому
кожен з нас на своїй території відчуттів
всі емоції зведені майже до нуля
удавана байдужість – це тільки гра
вимушена
необхідна
бо усе надто дотично
бо усе надто незбагненно
а за вікном падуть сніжинки
радісні і світлі
і наші оголені душі бачить тільки господь
**
ми сьогодні торкались душами
ми сьогодні ховались за душами
ми сьогодні були не ми
**
твоі риси обличчя – досконалі
смуток в очах говорить про біль
нові зморшки на обличчі – шлях через досвід у часі
як шкода що я не можу бачити твого серця
**
скільки снігу за останні зими ти пересіяв крізь своє серце
по них можна б було дістатися самого полюсу
скільки квітів ти засіяв у моєму серці за останні весни
їх би вистачило для усіх садів планети
скільки незвіданого стоїть попереду нас
мого слуху і зору
і навіть почуттів
недостатньо щоб пробити цю стіну невідомого
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0881 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0881 seconds