ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Двісті років очікування або Каріатида
Наскільки б не наблизився до мене —
не станеш ближче... Я — каріатида:
русалка, галатея, мельпомена,
чи та, з веслом, радянська сиротина
з обшарпаного сірого пілона
покинутого мешканцем маєтку.
Ти так їх полюбляєш — цю холодну,
помпезну алебастрову віньєтку
крихкого ненадійного притулку...
На тебе я чекала два століття.
Ріка років, що плинула провулком,
античний мармур терла на лахміття.

З’явивсь.
Вищали чорні об’єктиви.
То ракурси міняючи, то відстань —
як він ламав набридлі перспективи,
у променях прожекторного світла!
І ніч буяла пристрастями квітня...

І все ж пішов...
...А я стою, камінна...
Асфальт вологий зблискує червоним,
і небо, розфарбоване карміном,
змивається водою дощовою.
І громом бутафорським, куцим, ницим —
метро гуркоче посеред кварталу...

За що мене безжальний будівничий
лишив часу і місту на поталу?




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-27 22:05:07
Переглядів сторінки твору 4622
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.858 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Бондар (Л.П./М.К.) [ 2006-09-28 17:38:42 ]
Жінок усяких забувать не слід!
Фотографе - шануй Кариатид
..........................
..........................

***********************************
Вмієте, шановна пані Ларисо, здивувати.
А це чи ненайкраща жіноча риса.

З повагою,
Олег Бондар



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2006-09-29 07:56:45 ]
Навіть і не знаю, чим я Вас дивую... Сама вже майже не дивуюся, звикла до себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-02 15:15:53 ]
У вас, шановна Ларисо, є свої віддані читачі! І ще які читачі! Це факт, який багато чого вартий.
Вельмишановний пан Олег не залишає просто так коментарів, і їх потрібно мудро використовувати.
Що саме використовувати?! А це я не буду оприлюднювати, бо тема надто серйозна. :)
Скажу лише, що поважний життєвий досвід має потужне інформаційне поле, і воно тут досить чітке. :)(:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2006-10-02 20:57:05 ]
Володю, я нічого не зрозуміла... Що використовувати, який досвід, чиє поле... Аж голова обертом. Я тут сиджу на обшарпаному пілоні, тупа, змерзла, кам’яна, а вони зі мною розумні розмови ведуть. :)) Хоч би один сказав "та злазь вже, ось тобі склянка кави та кнедлик і кофтина на плечі..." :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-03 20:42:01 ]
А... і справді!
Архітектори - не люди. Зачерствіли, це сором, напевно? В голові одні креслення змінюють інші. Так що, мила Кариатидо, постійте ще трохи, ще мить, поки картина в голові набуде цілісності, добре? Ще мить.
Цікава композиція, думаю, що деяка прямота мови оправдана древністю каріатиди, її певною дитинністю, так? - у цьому занадто закрученому (хоча це тільки видимість) світі :)
Але до цієї композиції, як до мелодія, потрібно звикнути і тоді все відкриється з часом повністю :)
Вище трохи постоїте, правда?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2006-10-03 21:43:33 ]
Звичайно, постою. Мене ж насправді для прикраси поставили. Обов’язок, обов’язок... Назвали каріотидою - стій та не рипайся.
Та Ви ж архітектор, так що самі знаєте :)
А в яких рядках дитинність? То, мабуть, моя дитинність, і я її тому не бачу. От же ж... Скільки не живи, а дитиною помреш... :)) Це я про себе.
Дякую, Володю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Бондар (Л.П./М.К.) [ 2006-10-06 13:21:25 ]
Пошарпана вытрами, градом бита
Стоъть собы така Кариатида
Всы архитектори без винятку - падлюки!
Таке важке сувати бабы в руки!

Лариско, серденько кидай мерщый



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Бондар (Л.П./М.К.) [ 2006-10-06 13:45:45 ]
Перепрошую, вимушений розпочати знову.

Пошарпана вiтрами, градом бита
Сторчить собi одна Кариатида...
Всi архiтектори без винятку - падлюки!
Таке важке давати жiнцi в руки!

Лариско, серденько кидай мерщiй тi справи.
"Бастардо" э! Ходiм скорiш на кави!
Прибiг. Дивлюсь! Ii нема, та й годi!
Де дiлася? Невже забрав Володя?

Тут з неба голос божеський спокIйний:
- Ii вiн в поле взяв. В ынформацiйне.
А вас прошу зв'язавши страстi бантом
Годин п'ять-шiсть постояти атлантом...

Отут я впав, як з печi на пiдлогу
А що робити? Хто ж вiдмовить Богу?
***********************************

Подальший ровзвиток подiй буде описано тiльки з письмовоi згоди шановноi панi Лариси.

************************************
З повагою,
Олег Бондар