ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Думанський (1950 - 1996) / Проза

 ЧОМУ ВИ ТАК?
Був травень, і було свято. Під синім небом палахкотіли прапори, і було біло-біло: цвіли садки. З трибуни на сільському майдані вже промовлено потрібні слова, до меморіалу Слави покладено квіти, замовк духовий оркестр — і люди купкувалися, розходились по домівках. Порожніла вулиця, тільки шелестіли прапори, тихо гули бджоли, і десь у центрі села гучномовець піднесеним голосом навперебій розповідав про всенародне святкування.
Свято тривало, а старому Павлові було тоскно, і не міг чоловік второпати, що так обтяжує йому душу. Та здогад вигулькнув із-за тину разом із гуртом молоді, яка з напханими поліетиленовими торбами й магнітофоном прогомоніла повз ворота.
—На природу подалися, — подумав Павло. — Колись отак і я все кудись квапився, до всього мав діло і ніколи не мав часу, а тепер... дожився до пенсії та й тиняюся в загорожі власного двору.
Вкотре лапнув накривку поштової скриньки — там так само нічогісінько! Потому згадав, що листоноша приходить аж надвечір. Старому хотілося хоч би листівку від давніх друзів. Наче кисню, не вистачало отих звичайних слів, які вміщуються на куцому прямокутнику розмальованого картону.
З вулиці віталися святково одягнуті односельці, сновигали легковики, видмухуючи гармошкуваті струмені диму, а старий прикляк до порожньої скриньки і перебирав прожиті літа, згадував друзів, з якими зводила доля. Він пам'ятав усіх, пам'ятав їхні дні народження, знав, кому і як живеться нині, тому й слова поздоровлень щоразу підшукував кожному окремо. От і тепер відніс на пошту купку барвистих, щирих листівок. А йому, мовби за злою волею, не надійшло жодного привітання.
—Друзі, чому ви так?.. Чому ви так?.. — мовчки допитувався старий Павло. — Ніби забули враз, ніби повмирали всі. Невже справді забули, як спішили на допомогу одне одному? Переривалися, щоб у пригоді стати. Чи, може, на листівку грошей не знайшлося?! Адресу ж знаєте, бо й самі звідси родом.
Та замість відповіді, замість листів лише летіли й летіли пелюстки вишневого цвіту, вони білими цятками тихо опускалися на вологу землю і на сиву голову задуманого чоловіка.
Він поглянув на хвіртку і сумно посміхнувся: «Не замкнено ж... Піду пройдуся, може, стріну кого — погомонимо про колишнє, про нинішню весну, вона ж бо така пишна, така обіцяюча!»




Найвища оцінка Катя Тихонова 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Назарій Заноз 5.25 Майстер-клас / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-05-09 06:33:56
Переглядів сторінки твору 2947
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.469 / 5.38  (4.546 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.313 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.04.03 05:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катя Тихонова (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-09 11:06:06 ]
Читаю рядки Ваших творів... Коротко і талановито. Творчої наснаги і добра! Зі святом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-10 09:47:26 ]
Відчувається зболіла душа героя, хочеться купити листівку і надіслати йому. :)Написано легко і образно. От тільки останнє речення

Піду пройдуся, може, стріну кого — погомонимо про колишнє, про нинішню весну, вона ж бо така пишна, така обіцяюча!

задовге. Воно ставить крапку, тоді як на початку питання -чому ви так- викликає у читача зливу пояснень.
А що, якщо обірвати?:
Піду пройдуся, може, стріну кого — погомонимо...
Всього гарного!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Назарій Заноз (М.К./Л.П.) [ 2010-05-19 03:50:44 ]
Палковніку нікто нє пішет. Подобається "інтро" - читається легко й вплутуєшся в історію, в котру готовий поринути з головою, а от закінчення заважке - завелика деталізація, як на мене. Гарно, важко, щемко. Назарій Заноз