ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Михайло Севрук (1950) / Критика | Аналітика

  Позиція та погляд до життя в Україні сьогодні.

Свою особису думку, щодо ситуації, яка склалася на Україні, повинен мати кожний свідомо вихований громадянин. І не треба сидіти склавши руки мовчати і дивитися, як у нашій Святій землі, гнобленої і пригніченої сусідом,проводиться подальша деморалізація і розєднаня України і українського народу.
Маю на увазі слідуючі аспекти, котрі ведуть до розладу суспільства і приводять до ворожнечі у стосунках між людьми.Як українець, не можу обійти стороною, i не дати оцінку тій ситуації,що назріла над землею моїх предків і землею, де я народився.
Із історічних фактів, вже цілком відомо, яку політику проводив російський царат щодо України і українського народу.Табу було на все,що мало українську ознаку.Після розпаду самодержавства, більшовики на чолі із Леніном,а потім Сталіном вели антиукраїнську політику по знищенню селянства, духовенства та інтелігенції.Колективізація відлучила від землі селянство. Продзагони, котрі нещівно виконували накази Кремля, відібрали хліб і Україна почала мерти, настав тотальний голод. Як відомо,що голодомор 1932-1933 і геноцид 1942-1952 року знищив на Україні 7 міліонів жертв.
Репресії 1937 року і друга світова війна, голодомор 1947 року, і подальші репрсії знищили патріотично настроєні сили.Тотальним ідеологічним тиском, Москва хотіла створити новий тип малороса, слухняного російськомовного, який би мусив думати та діяти категоріями союзних маштабів.Молодих спеціалістів,після закінчення Вузів посилали працювати до різних республік .Там молода активна людина всю свою енергію і знання використовувала на адаптацію у іншомовному середовищі.Проживаючі у гуртожитку ,а так її можна було тримати під наглядом, молодий хлопець чи дівчина із України жили без мовного середовища,без друзів,рідні у повній ізоляції і таким чином не мала і думки проявити свої національні почуття,адже проживала у чужому середовищі,яке її сприймало лише як хохла.І Москві, як зараз це бачимо вдалося створити манкурта,якому усе своє чуже, будь то мова,культура,церква.Українська церква найбільш за все зазнала глуму.Митрополія ганебним чином і підступом із Києва була переведена до Москви.Старословянську мову замінили якимось суржиком, що і до сьогодні на ній проводить церковні богослужби православна церква московського патріархату в Україні.Мова ця, або краще сказати суміш церковних термінів і застарілих російських і українських слів, які вже 200 років ніхто не вживає.На мою думку цей сленг виник, як мова великодержавної царської політики і синоду російської православної церкви, котра ввівши українізми і архаїчні старі слова давала наяву,що таким чином зблизила два народи ,а насправді ще більше українське населення попало у духовну залежність.Богослужіння у церквах безумовно мусить проводиться на сучасній українській мові,яка наряду із гімном і прапором є невідємним атрибутом держави Україна.
Після краху і розпаду радянського союзу існють багато причин,які не дають українському суспільству згуртуватися.Одним із таких чинників,що проводять дестабілізацію в Україні є російська православна церква московського патріархату і комуністична партія.Вони активними діями і своїми антидержавними протиукраїнськими пропагандами проводять агітацію,що є не сумістна і йде у розріз iз розбудовою Укаїни,як суверенної і не залежної держави .
Православна церква московського патріархату так само як і комуністична партія є прямими послідовниками політики російської еспансії в Україні. РПЦ захопила всі святині на території нашої держави лаври, монастирі, церкви. Краде і вивозить під різними причинами мощі,святих отців, у ганебній формі у своїй пресі понижує та зневажає українське духовенство і мирян, які належать до православної церкви Київського патриархату.
Царизм нав'язав Україні i Білорусії меншовартість.Україна за старих часів називалася Русью,а після створення Московії за доби Івана Грозного, а потім за царювання Петра першого ,котрий перший ,хто нахабно проголосив Московію Русью,почали називати Молоросія.
У період царювання Катерини другої,коли на Україні було знищено Запоріжське козацтво і заведене кріпатцто її просто уже називали Малоросью, а Русь із стольним градом Київом почали називати Київська Русь.Російські історики Карамзін,Соловйов,які писали новітню історію тієї доби на заказ царя замінили слово Русь на Київську Русь. Так від тієї доби офіціальна політика царської влади давала означення Русі .Це також можливо відслідкувати і у Грушевського,який якимось чином у своїй праці про Русь дає їй означення Київська земля.Він пише,що во ізбєжаніе і смєшєній і двусмислєнностєй ми, конєчно,должни отказаться от дрєвнєй тєрмінологіі і називать ету область зємлєю Кієвскою.Грушевський мабуть дуже хотів видати цю книжку і на мою думку,щоб немати проблем із режимом таким чином і вчинив.
Коли у Києві була знищена Митрополія і переведена до Московії, православна церква стратила свою Духовну і моральну значимість,бо вона попала під залежність Івана Грозного,який висвятив себе у патріарха і царя.А від тієї доби православна російська церква носить політично-ідеолгічну спрямованісь по відношенню до своїх мирян, і до людей інших релігійних конфесій,а також до поневолених царизмом народів.
Як за царського режиму, так і за більшовицького, Р П Ц срівпрацювала із таємними владними органами і священники доносили на своїх прихожан.Після розрападу радянського собзу Р П Ц розпочала модерну колонізацію бувалих втрачених колоній.Вона вдається як можна більше захватити територій і церковних споруд та навернути на свою сторону молодь і українське населення всілякими погрозами і застрашуваннями.Частково їй ще вдається тримати українців у омані.
У багатьох країнах світу існують православні церкви,але усі вони незалежні від якоїсь сторонньої сили,яка диктує священникам і корінному народу у якій формі і на якій мові проводити Божу службу у церквах ,які існують більше,ніж тисячу років.Великий Київський князь Володимир хрестив Київ і Русь-Україну. Росії, як країна,тоді не існувала.Була то провінція Русі. І за яким правом російські попи і свої домороді переверетні відлучають народ України від мови предків.Завдяки зрадникам і прихвостням наша країна не мала самостійності.Члени влади,та і сам президент Л .Кучма, а тепер В.Янукович були або партійними функціонерами,або невідомо ким. Сьогодні моляться в Україні і здають російськім попам і чиновникам, таким чином зраджують інтереси держави і українського народу.
У Чехії цю проблему із РПЦ ,вирішили однозначно.Держава і миряни чітко визначилися заявивши,що у Чеській державі можливо тільки Чеська православна церква.Хто із священиків хоче належати до РПЦ московського патріархату,той нехай їде до Росії. І до сьогодні це питання більше не існує.
Російську мову чути у багатьх церквах.Служба йде на чеській мові і на російській ,та жодний піп,хоча багато їх є вихідців із України і Росії не посміє агітувати мирян за РПЦ і зневажати місцеву митрополію ,священників і мирян, та говорити про не канонічність ,або розкол.
Як було сказано раніше,що комуністична російсько мовна партія, яка осталась п'ятою колоною Росії d Україні, проводить анти-державну політику.Червоне, так зване братство проникло i осталось у владних структурах,парламенті і місцевих радах.
Цих людей не займають інтереси України.У парламенті висовують лозунги на захист російської мови та двомовності .А чому не більшемовності.Адже на Україні є багато народів ,які проживають ще задовго до росіян.
Це і поляки,білоруси,татари ,євреї.
Жаль, що на Україні не конав суд над комуністами,і не було засуджено їхні ганебні злочини проти людства. Хай послідовники Леніна, Сталіна, Троцького, Кагановича, Постишева,Хрущова,Брежнєва, Щербицького задумаються. Існують факти із історії, коли не буває суду, настає самосуд. В Українських землях вже виросли нові молоді люди, що не зазнали тортур комуністичного свавілля і русифікації. Пройде ще небагато часу і ці люди стануть рушійною силою, яка знищить антиукраїнську кримінальну владу і проросійську президентську адміністрацію.
Вбивство депутатів парламенту, журналістів, арешти і затримання громадян на довгий термін без підстав свідчить про те,що у правоохоронних органах існує корупція.Владні структури повязвні із злочинцями і злодіями у законі,що творять одним словом мафію.Сам був свідком, як міліція, прикордонники і адміністрація у містьвиконкомі брали грошові взятки і дорогі дарунки. Вірніше кажучі, вони просто вимагали у відкритій формі.І людина вимушена із різних причин це робити.Інакше жодна справа не посунеться у перед. Усе це безладдя,корупція,рекет безробіття викинули на смітник міліони українців.Адже бувша партійна верхушка змогла приватизувати тисячі підприємств, а потім розпродати устаткування, деякі фабрики навіть розібрати. Люди у регіонах і на селі без праці.Ось таким чином і розпочалась колонізація українцями Європи та світу.
Спеціалісти із рідної землі їдуть до Чехії, Польщі, Німетчини, Франції, Англії, Португалії, Італії, Іспанії, Америки і знаходять там і працю і притулок.І не важливо яку ці люди роблять працю, але добре знаю , що мусять її робити якісно, краще за місцевих і за це отримують не копійки, а заробітну плату, яка дає їм змогу гідно жити.Українці, які працють на заході у демократичних країнах вчаться, хотять того чи ні, демократичних засад, культури у побуті і у виробництві.А навчившись повернуться до своїх домівок і їм не буде любо продовжувати жити у суспільстві де немає демократії і безладдя. Я щиро пресвідчений, що національна ідея українців і свідомість росте.І не за горами настане той час,коли зірка, що сяяла над Віфліємом і була дороговказом королям, котри прийшли вітати спасителя світу, засяє у нашій милій Україні і розсвітить вогонь душі українського народу із її культурним та історичним потенціалом, і вкаже вірний дороговказ у майбутнє.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст :


Найвища оцінка Корнієнко Катерина 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст http://radomysl.blog.cz
Дата публікації 2006-09-28 15:41:08
Переглядів сторінки твору 2767
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.081 / 5.5  (4.628 / 5.11)
* Рейтинг "Майстерень" 4.524 / 5  (4.467 / 5.03)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.04 12:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Корнієнко Катерина (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-07 21:55:23 ]
Погоджуюсь з автором, що кожному свідомому громадянину України необхідно мати свою особисту думку на сучасну ситуацію, що склалася в країні. Але на жаль багато наших громадян (особливо це ганебно для нашої молоді, бо на ній лежить відповідальність за національне відродження країни)не замислюються над цим. Це можна виправдати нестачею часу через тяжкий матеріальний стан, постійною стурбованістю тим, де заробити гроші. Але,як би то не було, у нас має бути пріоритет духовного над матеріальним, і не зважаючи на скрутні економічні часи, все ж таки треба частіше звертатись до минулого, пам`ятати, що ми - українці, а не якісь там "малороси", що ми заслуговуємо і на свою церкву, і на свою незалежну від інших країн державу. Тільки там ми зможемо стати прикладом для інших націй та заслужити їх повагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-12 17:19:10 ]
Майбутнє України-молодь. І сумно робиться коли спілкуючись з молодшим поколінням пізнаєш бездуховність і байдужість до всьго українського будь-то
політика,історія, література,мистецтво.А найголовніше, це байдужість до рідної мови.
Адже закони про державну мову зовсім не діють на території країни.Ефір заповнений російською попсою з тюремножаргонними текстами, котру експортує сусідня держава
через радіо і телепрограми. Щиро дякую за вашу моральну позицію.