1.
Нашу славу, наше слово
Затаїв, як зміг, санскрит...

Спить на Сході Двоголовий...
Прикидається... не спить!
Сплять татари, ескімоси:
У кубельцях – теплий пух.
А того, хто й досі з носом,
Порятує руський дух.
Сплять мордвини і нанайці –
Індіани їм рідня...
На Москви новій куфайці
Чорна мітка, мов Чечня...
Ті ж, кого не укокоськав, –
Вчемерив веселий чад:
Мов зозулі: “Час московський!..” –
З репродукторів кричать.
Засідають у держдумі,
Запеленані в спичі:
Шепеляві товстосуми,
Маґадану товмачі,
Правовірні Уренґою –
Вперто творять свій намаз
І залізною ногою
Засягнути хочуть нас.
І ласкаві генерали,
Резиденти-стукачі.
Ті, що двічі Прагу брали,
Й нині ще не на печі.
Персонажі браві Скотта
Романтичний чинять фол –
Ті, що видумали мотто:
“Сало нам отдай, хахол!”
І Кремля алмазний лоскіт,
Остограмлений стокрот:
“Час московський... час московський!” –
Долина зі всіх широт.
Двоголова тінь пропаща
Над держдумівським столом
Пригортає чорний ящик
Мелірованим крилом.

2.
Ще в епоху Торквемади
Ти збирала свій ясир,
У сапфірах і помаді,
У короні набакир.
Мрій твоїх хустки рожеві,
І твоїх праґматик плин.
І кудлатих сонних левів
Золотий Єрусалим.
І чавунний тупіт Круппа,
Гакенкройци п’яних лай.
В береги німі закута
Ніжна пісня Лореляй.
І протекцій пруських буси,
Франца-Йосифа заміс,
І братків-данайців (“русов”)
Бородатий панславізм.
І сердець мальтійських русти,
Трансазійські штами лих.
Фараонський позір з пусти
Арпадовичів малих.
...І твоя хода манірна,
І пихи твоєї прах.
Безнастанний і безмірний
Перед Сфінксом Сходу страх.
Хіромантія Третейська,
Ореол твоїх осонь...
Сон середньоєвропейський –
Найсмачніший в світі сон!
Демократій сплять осердя –
Ти їх спокій не займай:
Хай не бачать мертвих Сербій
Закривавлений Дунай,
Розфасовані коліна
З-під слов’янських власяниць...
Трьох Імперій Тінь нетлінна
Виповзає із гробниць.
Світове якесь ледащо –
Доль чужих купець й владар –
Офірує чорний ящик
Златій Празі під олтар.

3.
Генерали два з просоння
Мапу пальцями гребуть:
“...Это будет “буфер-зона”…–
“Bufer-zone”?.. that is good!”*
...Тут єлей небес розлито,
Тут правічних таїнств суть.
Тут онуки Вічних Скитів
Грудь степів порожню ссуть.
Тут, в Шевченковій сторонці,
З грізним окриком: “Чави!” –
У рудій киреї Стронцій,
Мов останній Цар Москви.
Тут засилля “пілігримів”...
У Поета бракне слів,
Бо засос (солоний) Криму
Від масних губів послів
(Тут чумних юриспруденцій
Одерждумлений гібрид.
Й ще якийсь пузатий речник
В кепці атомній, мов гриб)...
Тут Карпат пахкі нірвани,
Тут безпам’ять прірви-сни...
Маги митниць тут – хітанос
(Чи смугляві русини?)
Тут північних evolutions
Перманентно чорний спам:
“Побистрей свое подбрюшье,
Покажи, Европа, нам ...”
Тут словес медова каша
І таємний припис: “...good!:
Хай отруйну пару Russians**
Випускають саме тут!..”
Тут проблеми мікро,макро –
І кому вони під стать:
Чи миліш Європа (“Sacra!***”),
Чи Росія-мама (“Б...ь!”)...
Bufer-zone (буфер-зона)
Сміхом виповнена вщерть...

Хто ж підклав яйце червоне –
В чорну скриньку кляту – Смерть?..
________________________________
* Це добре! (англ.).
** Росіяни (англ.).
*** Лайка (чеськ.)