Вона, як сонце золоте
У піднебессі хмар холодних.
Вона сьогодні так цвіте!
Вона усміхнена сьогодні...
Вона щаслива навесні,
Тепла ж нарешті дочекалась!
І на душі розтанув сніг.
Весна у неї закохалась...

Інколи запитую себе : "Чому люди не літають?". Напрошується відповідь : "Тому, що не заслужили на такий дар". Проте, деяких людей таки уявляєш в польоті, і попри усю жорстокість та егоїзм, що панує у світі, хочеться подарувати їм крила - декотрим вони личать. До касти таких людей належить Вона - маленький промінь весняного сонечка, який намагається пробудити природу після зимової сплячки.
Напевно, опис людини варто починати з із опису зовнішності, проте вважаю недоцільним витрачати слова на те, що і так усі бачать. Єдине, про що хочеться сказати, то про Її очі. В одних людей вони усміхнені, в других - сумні, а в третіх - заздрісні. У Неї вони добрі. Так, саме добрі, бо уперше зустріла людину, яка своїм поглядом здатна змінити світ навколо. Усе починається із погляду, і лише потім, погортавши Її, ніби книжку, відкриваєш для себе хорошу, позитивну та енергійну дівчинку, яка готова тебе підтримати, якось зарадити твоєму горю, допомогти подолати сезонну депресію; дівчинку, яка, незважаючи на те друг ти Їй чи ні, примчить на допомогу і пожертвує собою заради інших ( пригадуються мультфільми про супергероїв); дівчинку, яка намагається відігнати кудись твій страх, попри те, що сама боїться багатьох речей. Щодо страхів, то перше місце посідає боязнь великих собак - бачить у них щось невідоме, щось таке, чиї дії неможливо передбачити. Проте такий страх присутній у кожному з нас. Дивним є те, що вона боїться показати себе надто розумною на фоні інших, тому інколи довго думає над тим, як розпочати бесіду. Переважно люди намагаються заховати кудись далеко відсутність інтелекту, вона ж ховає його наявність.
Вона закохана у книги, любить їх як рідних дітей. Вважаю, що люди, які захоплюються читанням заслуговують на повагу, а у Неї це не просто захоплення - це Її життя. Книга - це чиєсь вигадане життя, яке автор створив для тих, хто прагне відволіктись на мить від жорстоких реалій і вирушити в інший світ. Судячи з кількості прочитаних книг, нашу героїню можна назвати справжнім мандрівником, відважним плавцем у безмежному морі книг...
Вона гордо прямує життям, час від часу зупиняючись, щоб подати милостиню. Маю на увазі милостиню духовну - те, що Вона робить для тих, хто Її оточує. Часом Вона сумна, інколи - розчарована, проте ніколи не виказує того, що турбує її всередині. Важко повірити у те, що Її нічого не турбує, бо усі ми плекаємо в серці якісь почуття. Така-от несправедливість виходить : у чужі душі зазирає, а свою сховала за сімома замками, заблокувала доступ, а пароль забула...
Вона народилась навесні, саме тому весняний настрій супроводжує Її протягом усього року. Навіть якщо небо вкрите хмарами, у руки холодно, а вітер буквально збиває з ніг, Вона усміхається, робить вигляд цілком задоволеної людини, і просто прагне бути щасливою. Вона щаслива, бо весна то не приліт лелек, то не запах цвіту, то не теплі ночі... Весна - це те, що в душі...