ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Бліхар (1988) /
Проза
The nail
Holding the new issue of newspaper “Life, as it is” in the hand, Oleg trudged slowly on an autumn alley. Sometimes he looked around as if expecting someone, but nobody noticed him. The boy sat down on a bench but suddenly he sprang from it. As though something picked him into a leg. Slowly conducting fingers under a knee, he found a small hole. And only now, Oleg noticed grey-bluish nail on the bench. He breathed hard, sat down on the other side of bench and looked on this hostile chunk of iron.
The nail was content with itself. It proudly stuck out from bench as if saying: “What a fine fellow I am!” the boy was sure that it is that nail, whose great-grandfather was stuck in the innocent body of Christ. Now it harms anybody who tries to cover him from the world.
“Frigging nail,”- Oleg thought angrily and spread the newspaper. Quickly looking through titles and considering pictures he stopped on a horoscope. Found a column which was intended for Capricorns, began to read: “Don’t worry through unpleasant knick-knackeries, in fact stars prepared for you, what you have expected for a long time!”
Oleg’s lips spread in a satisfied smile. From this pleasure he read all horoscopes and decided that stars portended the truth only for him. Suddenly the boy felt that somebody had sat down on his bench. He laid the newspaper on the knees. A beautiful girl sat next to him. Her white, curly hair fell elegantly on fragile shoulders. The tender lines of her face reminded the doll Barbie, with which he played in childhood. Her eye-lashes were as fluffy as feathers and clean blue eyes were…
Suddenly the girl looked at him. Oleg pretended reading the newspaper, at once. He was surprised, why he wasn’t able to smile to this magic fairy. The boy slowly picked up the newspaper higher and glanced on her legs in the transparent stockings. The legs were simply remarkable! The girl as if felt that he stared at her. She rose. The thin stockings stuck to the bench and as if tried to retain her.
- Oh, wait! – the boy rushed to her, - There is a nail!
His hand touched her knee and sprang away at once. He untied her stockings from the bench, but fragile cloth (if it is possible to be called “cloth”, in general) already was torn.
- What a pity! – the boy whispered disappointedly.
- Don’t worry. It’s nothing, - the girl calmed and waved hand indifferently – It’s not first time.
Oleg showed her a hole on pants.
- Do you see? You and me are alike. I was cough also,-he smiled.
- Frigging nail! – the girl said and smile to him in reply.
- But why “frigging”?
Oleg grasped for the nail and pulled it onto himself, but it only began to swing. However the nail leaned after a few such attempts a boy heaved it up as a sing of victory:
- Yahoo!
The girl began to laugh and her laughter filled all his heart at once. He heard before that laughter is compared to sound of bells, but only now he understood that it’s true. Oleg wanted to tell her about everything: about horoscope, about Barbie, and about the fact, that they creating for each other.
- What is your name? – He asked finally.
The girl looked down and answered quietly:
- Olya.
- Oh, you see- it’s fate! – Oleg said, - even ours names… they… they are alike!
The girl began to laugh again. Presumably, it was pleasant for her to heart it. Oleg continues:
- I’ll save this nail to the end of my life, - he put it in pocket on the breasts and breathed barely. Olya smiled silently. Some sly light was sparkling in her eyes.
- We met so… met so… - Oleg walked up nearer and took her hand. Sudenly he felt that there was a wedding ring on the finger of right arm!
The boy released her disappointedly.
- Please, don’t worry, - girl calmed him, - You will find your sweet-heart. I am sure. Because you still have a happy nail, don’t you?
She turned around and went away.
Oleg sat down on the bench and looked as beautiful legs in the torn stockings disappeared forever from his life. He got from the pocket the nail which has already twice spoiled his life and quietly whispered a word “frigging” with might and main threw it in a bush.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
The nail
Holding the new issue of newspaper “Life, as it is” in the hand, Oleg trudged slowly on an autumn alley. Sometimes he looked around as if expecting someone, but nobody noticed him. The boy sat down on a bench but suddenly he sprang from it. As though something picked him into a leg. Slowly conducting fingers under a knee, he found a small hole. And only now, Oleg noticed grey-bluish nail on the bench. He breathed hard, sat down on the other side of bench and looked on this hostile chunk of iron.
The nail was content with itself. It proudly stuck out from bench as if saying: “What a fine fellow I am!” the boy was sure that it is that nail, whose great-grandfather was stuck in the innocent body of Christ. Now it harms anybody who tries to cover him from the world.
“Frigging nail,”- Oleg thought angrily and spread the newspaper. Quickly looking through titles and considering pictures he stopped on a horoscope. Found a column which was intended for Capricorns, began to read: “Don’t worry through unpleasant knick-knackeries, in fact stars prepared for you, what you have expected for a long time!”
Oleg’s lips spread in a satisfied smile. From this pleasure he read all horoscopes and decided that stars portended the truth only for him. Suddenly the boy felt that somebody had sat down on his bench. He laid the newspaper on the knees. A beautiful girl sat next to him. Her white, curly hair fell elegantly on fragile shoulders. The tender lines of her face reminded the doll Barbie, with which he played in childhood. Her eye-lashes were as fluffy as feathers and clean blue eyes were…
Suddenly the girl looked at him. Oleg pretended reading the newspaper, at once. He was surprised, why he wasn’t able to smile to this magic fairy. The boy slowly picked up the newspaper higher and glanced on her legs in the transparent stockings. The legs were simply remarkable! The girl as if felt that he stared at her. She rose. The thin stockings stuck to the bench and as if tried to retain her.
- Oh, wait! – the boy rushed to her, - There is a nail!
His hand touched her knee and sprang away at once. He untied her stockings from the bench, but fragile cloth (if it is possible to be called “cloth”, in general) already was torn.
- What a pity! – the boy whispered disappointedly.
- Don’t worry. It’s nothing, - the girl calmed and waved hand indifferently – It’s not first time.
Oleg showed her a hole on pants.
- Do you see? You and me are alike. I was cough also,-he smiled.
- Frigging nail! – the girl said and smile to him in reply.
- But why “frigging”?
Oleg grasped for the nail and pulled it onto himself, but it only began to swing. However the nail leaned after a few such attempts a boy heaved it up as a sing of victory:
- Yahoo!
The girl began to laugh and her laughter filled all his heart at once. He heard before that laughter is compared to sound of bells, but only now he understood that it’s true. Oleg wanted to tell her about everything: about horoscope, about Barbie, and about the fact, that they creating for each other.
- What is your name? – He asked finally.
The girl looked down and answered quietly:
- Olya.
- Oh, you see- it’s fate! – Oleg said, - even ours names… they… they are alike!
The girl began to laugh again. Presumably, it was pleasant for her to heart it. Oleg continues:
- I’ll save this nail to the end of my life, - he put it in pocket on the breasts and breathed barely. Olya smiled silently. Some sly light was sparkling in her eyes.
- We met so… met so… - Oleg walked up nearer and took her hand. Sudenly he felt that there was a wedding ring on the finger of right arm!
The boy released her disappointedly.
- Please, don’t worry, - girl calmed him, - You will find your sweet-heart. I am sure. Because you still have a happy nail, don’t you?
She turned around and went away.
Oleg sat down on the bench and looked as beautiful legs in the torn stockings disappeared forever from his life. He got from the pocket the nail which has already twice spoiled his life and quietly whispered a word “frigging” with might and main threw it in a bush.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію