ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я піднявся вже у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Бліхар (1988) / Проза

 The nail

Holding the new issue of newspaper “Life, as it is” in the hand, Oleg trudged slowly on an autumn alley. Sometimes he looked around as if expecting someone, but nobody noticed him. The boy sat down on a bench but suddenly he sprang from it. As though something picked him into a leg. Slowly conducting fingers under a knee, he found a small hole. And only now, Oleg noticed grey-bluish nail on the bench. He breathed hard, sat down on the other side of bench and looked on this hostile chunk of iron.
The nail was content with itself. It proudly stuck out from bench as if saying: “What a fine fellow I am!” the boy was sure that it is that nail, whose great-grandfather was stuck in the innocent body of Christ. Now it harms anybody who tries to cover him from the world.
“Frigging nail,”- Oleg thought angrily and spread the newspaper. Quickly looking through titles and considering pictures he stopped on a horoscope. Found a column which was intended for Capricorns, began to read: “Don’t worry through unpleasant knick-knackeries, in fact stars prepared for you, what you have expected for a long time!”
Oleg’s lips spread in a satisfied smile. From this pleasure he read all horoscopes and decided that stars portended the truth only for him. Suddenly the boy felt that somebody had sat down on his bench. He laid the newspaper on the knees. A beautiful girl sat next to him. Her white, curly hair fell elegantly on fragile shoulders. The tender lines of her face reminded the doll Barbie, with which he played in childhood. Her eye-lashes were as fluffy as feathers and clean blue eyes were…
Suddenly the girl looked at him. Oleg pretended reading the newspaper, at once. He was surprised, why he wasn’t able to smile to this magic fairy. The boy slowly picked up the newspaper higher and glanced on her legs in the transparent stockings. The legs were simply remarkable! The girl as if felt that he stared at her. She rose. The thin stockings stuck to the bench and as if tried to retain her.
- Oh, wait! – the boy rushed to her, - There is a nail!
His hand touched her knee and sprang away at once. He untied her stockings from the bench, but fragile cloth (if it is possible to be called “cloth”, in general) already was torn.
- What a pity! – the boy whispered disappointedly.
- Don’t worry. It’s nothing, - the girl calmed and waved hand indifferently – It’s not first time.
Oleg showed her a hole on pants.
- Do you see? You and me are alike. I was cough also,-he smiled.
- Frigging nail! – the girl said and smile to him in reply.
- But why “frigging”?
Oleg grasped for the nail and pulled it onto himself, but it only began to swing. However the nail leaned after a few such attempts a boy heaved it up as a sing of victory:
- Yahoo!
The girl began to laugh and her laughter filled all his heart at once. He heard before that laughter is compared to sound of bells, but only now he understood that it’s true. Oleg wanted to tell her about everything: about horoscope, about Barbie, and about the fact, that they creating for each other.
- What is your name? – He asked finally.
The girl looked down and answered quietly:
- Olya.
- Oh, you see- it’s fate! – Oleg said, - even ours names… they… they are alike!
The girl began to laugh again. Presumably, it was pleasant for her to heart it. Oleg continues:
- I’ll save this nail to the end of my life, - he put it in pocket on the breasts and breathed barely. Olya smiled silently. Some sly light was sparkling in her eyes.
- We met so… met so… - Oleg walked up nearer and took her hand. Sudenly he felt that there was a wedding ring on the finger of right arm!
The boy released her disappointedly.
- Please, don’t worry, - girl calmed him, - You will find your sweet-heart. I am sure. Because you still have a happy nail, don’t you?
She turned around and went away.
Oleg sat down on the bench and looked as beautiful legs in the torn stockings disappeared forever from his life. He got from the pocket the nail which has already twice spoiled his life and quietly whispered a word “frigging” with might and main threw it in a bush.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-03 13:10:17
Переглядів сторінки твору 1753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.586
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іншомовна проза (крім російської)
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 22:17
Автор у цю хвилину відсутній