Мені здається недолугим вислів «одягнем в музику вірші», що побутує у середовищі бардів. Зовні красиво, але не відповідає суті. Я запропонував би – «постане музикою дух віршів». Музика ні прикраса, ні одежа – це проявлена душа вірша.
На мій розсуд, вірш на матеріальному плані – трьохмірне створіння.
Перший вимір – рядки слів і речень, тобто - графіка;
другий - пряме словарне розуміння написаного;
третій – це створений загалом слів, їх особливий розподіл у системну матрицю, що придає віршу ще і непряме значення, яке не усвідомлюють, а відчувають.
Завдяки цьому з’являється, так би мовити, аура вірша,
Можна назвати це душею твору, що безпосередньо не явлена очам і розуму.
Оце вже четвертий, духовний, нематеріальний вимір вірша.
З музикою стає неприхованою левова частка душі дива, створеного поетом. Отож для нас музика є – лунаюча душа вірша. От твір і постає чотиривимірним об’ємним Світом, «живим», духовним, проявленим для нас у своїй повноті.
Музика – не зовні одежа, а, навпаки, – внутрішня суть вірша.