Щастя... Чи не єдине слово, яке може змусити піднятись, коли, здавалось, все втрачено. Щастя... Часто саме цим словом ми називаємо дорогих нам людей. Щастя... Абстрактне, чи то метафізичне, чи просто нікому не зрозуміле явище. Усі ми кричимо, що хочемо впіймати його за крила, а потім кожен імітує християнина і відпускає його в небо — не заради того, щоб щастя знову одержало крила, а для того, щоб довго його оплакувати.
***
Часом думаю, що якби в моєму навчальному закладі викладали дисципліну, якось пов”язану із щастям, то я написала б на цю тему і бакалаврську, і магістерську і диплом би захистила на відмінно. З теорією у мене все гаразд. І байдуже, що біля мене щастя на довго не затримується — втікає. Інколи насолоду приносить не його наявність поруч зі мною, а розуміння того, що воно є...
***
Припинила додавати щастю людських ознак — воно надлюдське. І для кожного різне. Проклинаючи свою долю, можна багато зрозуміти, якщо хоч раз замислитись над тим, що не все так погано. А ще варто припинити себе жаліти. Щастя, як то кажуть, не пункт призначення, а дорога до нього. Співчуваю тим, у кого не має навіть пункту... Часом, щастя полягає в тому, щоб піднятись на омріяну вершину ( в кожного вона різна ), а буває й таке, що щасливий від того, що допоміг комусь піднятись. У мене таке частенько... Просто, знаю, що я сильна і сама зможу всього запланованого досягти, а комусь набагато важче. Інколи щастя полягає у звичайній людській розмові, коли можеш вилити душу і нарешті звільнитись від наболілого. Ні, боліти воно не перестане, але ж чиєсь сильне плече діє, як антибіотик. Усміхнись іншим, а щастя, побачивши це, усміхнеться тобі.
***
Не біжи. Біжи лише тоді, коли знаходишся у палаючому будинку. У всіх решта випадках не варто втікати. Не втікай від долі — долю твориш не ти, а Бог: як він вирішить так і буде. Не біжи за мрією — вона може злякатись і більше ніколи її не побачиш. Не біжи за тим, кому добре без тебе — цим ти нічого не зміниш. Змирись. Але найважливіше — не втікати від себе. Все одно ж не втечеш. Не шукай щастя — воно приходить тоді, коли його не чекаєш...
***
Насправді, дуже легко давати настанови іншим, коли сама себе слухати відмовляєшся. Сотні разів обіцяла собі почати нове життя, але сьогодні нарешті зрозуміла, що не варто. Треба спочатку з цим розібратись. Я всіх пробачила... Чи то всім пробачила. У серці стало так пусто — жодних почуттів, жодних переживань, жодних образ. Прощавай, щастя! Ні, я за тобою не сумую. Я щаслива від того, що щастя мене покидає. Щаслива, бо десь там, без мене, йому буде краще... Прощавай, щастя! Заходь у гості, як будеш поруч проходити...

24.06.2010р.