Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Рецензії
ТАКТОВНИЙ ПАРОДИСТ
Спершу виникав внутрішній опір при читанні його творів, адже у свідомості засів стереотип того, що в минулому наші кращі пародисти, такі, як Анатолій Бортняк чи Олесь Жолдак досить гостро висміювали поетів, влаштовували їм своєрідний холодний душ, витверезник для ліриків. Це – з одного боку справді витвережувало деяких поетів, але деяких – озлоблювало, і залишало чи не на все життя негативний слід у душі.
Іван Гентош своєю тактовністю, іноді навіть ласкавістю, закликає якби ненав»язливо глянути автора на себе збоку, і може, навіть, разом з ним, за бокалом доброго «львівшьського» пива чи філіжанки кави разом у гурті колег і коліжанок посміятися навіть не над собою, а над кумедними проявами життя, в якому звичайно ж, домінує любовна еротична тема, на яку Гентош любить звертати, навіть якщо пародійований пише пейзажну чи філософську лірику, і ці несподівані повороти нерідко добряче смішать і піднімають настрій.
Іван Гентош здатен піднятися в жанрі пародії і до рівня таких серйозних митців, як О.Забужко, Ю.Андрухович, І.Павлюк, П.Вольвач, В.Неборак, О.Ірванець, і якщо того вимагає авторська позиція – бути принциповим і дошкульним.
Хоча загальна тональність збірки все ж тяжіє у бік толерантності, людяності і доброї незлобивої усмішки. Може, це нам диктує час - любити не тільки себе, а й свого ближнього, не тільки свою малу батьківщину, а й усю планету, всі народи Землі, яку так хочеться уберегти від апокаліпсису. Недарма ж кажуть, що світ уцілів, бо сміявся.
І цю тенденцію, певно, добре відчуває Іван Гентош, який і в своїй незлобивій критиці мовби береже від надмірного стресу часто вразливих і знервованих поетів.
Пародія – це улюблений коник Івана Гентоша, і він прогресує в цьому жанрі від твору до твору, що видно і в даній збірці. Вдалого ж лету його пародистому Пегасові.
Ярослав ЧОРНОГУЗ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТАКТОВНИЙ ПАРОДИСТ
передмова до книги пародій Івана Гентоша "Чавунні канделябри", яка готується побачити світ в одному із львівських видавництв.
Він настільки поважає пародійованого автора, що боїться процитувати його вірш в «обрізаному» вигляді, як зазвичай це роблять маститі пародисти, що по-сучасному величають себе професіоналами літератури, боїться чи не вважає за потрібне навіть дати власну назву своєму творові, послуговуючись знову ж таки назвою твору того, кого по-доброму висміює, хоч іноді пародія «програє», заходить зовсім в іншу царину порівняно з оригінальним віршем, особливо деяких знаних і маститих поетів, яких зустрічаємо в цій книзі. Може написати кілька десятків пародій на одного й того ж колегу по перу, чого теж ні в кого іншого не доводилося зустрічати, не завжди пародіює в тому поетичному жанрі, в якому написано вірш, в чому теж виявляється своєрідність авторського обличчя Івана Гентоша.
Спершу виникав внутрішній опір при читанні його творів, адже у свідомості засів стереотип того, що в минулому наші кращі пародисти, такі, як Анатолій Бортняк чи Олесь Жолдак досить гостро висміювали поетів, влаштовували їм своєрідний холодний душ, витверезник для ліриків. Це – з одного боку справді витвережувало деяких поетів, але деяких – озлоблювало, і залишало чи не на все життя негативний слід у душі.
Іван Гентош своєю тактовністю, іноді навіть ласкавістю, закликає якби ненав»язливо глянути автора на себе збоку, і може, навіть, разом з ним, за бокалом доброго «львівшьського» пива чи філіжанки кави разом у гурті колег і коліжанок посміятися навіть не над собою, а над кумедними проявами життя, в якому звичайно ж, домінує любовна еротична тема, на яку Гентош любить звертати, навіть якщо пародійований пише пейзажну чи філософську лірику, і ці несподівані повороти нерідко добряче смішать і піднімають настрій.
Іван Гентош здатен піднятися в жанрі пародії і до рівня таких серйозних митців, як О.Забужко, Ю.Андрухович, І.Павлюк, П.Вольвач, В.Неборак, О.Ірванець, і якщо того вимагає авторська позиція – бути принциповим і дошкульним.
Хоча загальна тональність збірки все ж тяжіє у бік толерантності, людяності і доброї незлобивої усмішки. Може, це нам диктує час - любити не тільки себе, а й свого ближнього, не тільки свою малу батьківщину, а й усю планету, всі народи Землі, яку так хочеться уберегти від апокаліпсису. Недарма ж кажуть, що світ уцілів, бо сміявся.
І цю тенденцію, певно, добре відчуває Іван Гентош, який і в своїй незлобивій критиці мовби береже від надмірного стресу часто вразливих і знервованих поетів.
Пародія – це улюблений коник Івана Гентоша, і він прогресує в цьому жанрі від твору до твору, що видно і в даній збірці. Вдалого ж лету його пародистому Пегасові.
Ярослав ЧОРНОГУЗ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
