
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.27
12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
2025.08.27
11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
2025.08.27
09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
2025.08.26
21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
2025.08.26
11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
2025.08.26
05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Дениско (1954) /
Проза
Кава з червоним відблиском
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кава з червоним відблиском
Поет прилетів з Києва до Єревана у відрядження вночі. Прилетів уперше на велетенському аеробусі ІЛ–86. Двадцять стюардес, що сновигали проходами між пасажирськими кріслами, нагадували бджілок у вулику, а пасажири (їх було близько трьох сотень) – трутнів. Вони блаженно відпочивали, майже лежачи, на зручних сидіннях. Поетові забаглося скуштувати кави. На жаль, йому, перепросивши, запропонували лише чай. «Неподобство», – подумав Поет. Його тішило лише те, що тривалість польоту – всього одна година. До того ж, Поет був начуваний про знамениту вірменську каву і вишукані методи її приготування. Тому, заспокоївшись, він відмовився від чаю. Рої його думок метеоритами обганяли літак і падали вниз – у древнє і чудове місто...
Готель-гуртожиток відомого у колишньому Союзі підприємства «Луйс» зустрів гостя чорнотою вікон. Як виявилося згодом, за розпорядженням дирекції вечорами з метою економії електроенергії вимикали світло. Давня двоповерхова будівля готелю (з рожевого туфа) у крижано-холодному світлі місяця нагадувала замок чи фортецю, де, можливо, живуть миші, змії і сови, а ще – привиди. На поріжку готелю лежав кудлатий пес, який, гавкнувши один раз, відійшов убік і боязко дивився на незнайомця. Перше моторошне враження зникло враз, коли Поет, відчинивши двері, побачив дівчину – адміністратора готелю. Вона читала книгу при свічках. Молода, тендітна, симпатична, чорнява, окаста. Великі чорні вуглинки-жаринки очиць ховалися за довгими віями. Файна червона сукня з легенького шовку у тремтливому м’якому світлі набирала відтінків гранатового і червінькового.
«Я знаю і чекаю. Мене попередили, що ви прилітаєте пізно... Нікогісінько немає... Ви – один на двадцять кімнат... Вибирайте», – мовила дівчина. І, не даючи Поетові отямитись, втаємничено продовжила: «Якщо ви не полінуєтесь і покрутите ручний кавовий млин (бо мені це не в силу), – то я приготую смачну каву за своїм рецептом. І ми зможемо скуштувати її на веранді при місячному світлі...» Унікально!!! Поет бурхливо зрадів.
Усередині великого і важкого бронзового млина з красивими різьбленими візерунками щось лускало, хрокало і шаруділо. Видавалось, що це не шмат металу, а жива, одухотворена істота. Поет немовби відчував своїми долонями приємне тепло невідомого божества. На душі ставало так тепло, що передати неможливо...
Турка з червоної міді, вкритої срібним припоєм, мала приклепану рухому кришечку, з-під якої линув, розносився і затоплював все довкола казковий аромат. Дівчина пила каву маленькими ковточками, мовчки, опустивши повіки. Її губи боязко і водночас пожадливо торкалися філіжанки. Неймовірно, але для Поета чомусь саме ця кава здавалася найсмачнішою і через багато років...
Придбавши квитка на зворотний рейс, Поет спробував придбати на ринку посрібнену турку. На жаль, грошей у нього не вистачило. Хоча вибір був великий. Удома серед ночі його розбудило валування собаки, тінь-привид якого виднівся у місячному світлі. Згадався Єреван... Механічно, рухами радше рефлекторними, ніж емоційно-усвідомленими, сонний Поет заварював каву у керамічній турці. Червона обвідка на глазурі кераміки нагадувала йому виріз сукні на довгій красивій шиї...
2010
Готель-гуртожиток відомого у колишньому Союзі підприємства «Луйс» зустрів гостя чорнотою вікон. Як виявилося згодом, за розпорядженням дирекції вечорами з метою економії електроенергії вимикали світло. Давня двоповерхова будівля готелю (з рожевого туфа) у крижано-холодному світлі місяця нагадувала замок чи фортецю, де, можливо, живуть миші, змії і сови, а ще – привиди. На поріжку готелю лежав кудлатий пес, який, гавкнувши один раз, відійшов убік і боязко дивився на незнайомця. Перше моторошне враження зникло враз, коли Поет, відчинивши двері, побачив дівчину – адміністратора готелю. Вона читала книгу при свічках. Молода, тендітна, симпатична, чорнява, окаста. Великі чорні вуглинки-жаринки очиць ховалися за довгими віями. Файна червона сукня з легенького шовку у тремтливому м’якому світлі набирала відтінків гранатового і червінькового.
«Я знаю і чекаю. Мене попередили, що ви прилітаєте пізно... Нікогісінько немає... Ви – один на двадцять кімнат... Вибирайте», – мовила дівчина. І, не даючи Поетові отямитись, втаємничено продовжила: «Якщо ви не полінуєтесь і покрутите ручний кавовий млин (бо мені це не в силу), – то я приготую смачну каву за своїм рецептом. І ми зможемо скуштувати її на веранді при місячному світлі...» Унікально!!! Поет бурхливо зрадів.
Усередині великого і важкого бронзового млина з красивими різьбленими візерунками щось лускало, хрокало і шаруділо. Видавалось, що це не шмат металу, а жива, одухотворена істота. Поет немовби відчував своїми долонями приємне тепло невідомого божества. На душі ставало так тепло, що передати неможливо...
Турка з червоної міді, вкритої срібним припоєм, мала приклепану рухому кришечку, з-під якої линув, розносився і затоплював все довкола казковий аромат. Дівчина пила каву маленькими ковточками, мовчки, опустивши повіки. Її губи боязко і водночас пожадливо торкалися філіжанки. Неймовірно, але для Поета чомусь саме ця кава здавалася найсмачнішою і через багато років...
Придбавши квитка на зворотний рейс, Поет спробував придбати на ринку посрібнену турку. На жаль, грошей у нього не вистачило. Хоча вибір був великий. Удома серед ночі його розбудило валування собаки, тінь-привид якого виднівся у місячному світлі. Згадався Єреван... Механічно, рухами радше рефлекторними, ніж емоційно-усвідомленими, сонний Поет заварював каву у керамічній турці. Червона обвідка на глазурі кераміки нагадувала йому виріз сукні на довгій красивій шиї...
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію