У районному часопису, від 20 серпня 2010 року, у рубриці «Вишиванка», до 60 річного ювілею з дня народження Василя Михайловича Думанського, було вміщено матеріал під назвою «Пісня, яка не закінчується».
Розповідь там йде про те, що учителька Бершадської загальноосвітньої школи 1-3 ступення № 2 Світлана Ковальська вже багато років зі своїми учнями поглиблено вивчає творчість В.Думанського. Досвідом цієї роботи Світлана Іванівна ділиться з іншими педагогами.
Про письменника В. Думанського із села Серединка, журналістом Шевчуком Ф. написано чимало рецензій, автобіографій, нарисів. . Підготовлено до друку чимало його книг. Однак чомусь пан Шевчук, свідомо не вказує хто був першовідкривачем творчості цієї талановитої людини.
Аби восторжествувала справедливість, то це зроблю я. Саме кореспондент організатор районного радіомовлення Наталія Біланік, будучи у відрядженні у селі Серединка, вперше зустрілась із прикутим до ліжка Думанським В., підготувавши спочатку для районного, а потім для обласного радіомовлення літературну радіопередачу про цього митця. Вже потім, згодом Шевчук Ф., став експлуатувати ім’я Думанського, «пристаканившись» до його творчості.
Чому так вперто Шевчук Ф. не хотів говорити правду, хто все ж таки відкрив «зірку» Думанського В.,? Уся справа в тім, що Шевчук Ф., хотів одружитись на Наталкі Біланік. Та коли вона відмовилась стати його дружиною, то він почав мстити. Так як у свій час Наталка Біланік, була одним із співзасновником районного телебачення ТОВ «Світлиця», то Шевчук Ф., у райгазеті написав критичний матеріал стосовно місцевого телебачення. Заради об’єктивності зауважу, що саме Шевчук Ф., придумав назву «Світлиця» для телеканалу. Особисто я багато років знаю журналіста Шевчука Ф., як злопам’ятно - мстиву людину.