ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають

Тамара Ганенко
2025.08.19 22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію

Борис Костиря
2025.08.19 21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.

Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,

Ярослав Чорногуз
2025.08.19 14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.

Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,

Світлана Майя Залізняк
2025.08.19 13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ассоль

М

Олена Побийголод
2025.08.19 13:10
Із Бориса Заходера

Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!

Такий учений, загалом,

Ігор Шоха
2025.08.19 13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.

ІІ

Світлана Пирогова
2025.08.19 12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.

Юрій Гундарєв
2025.08.19 09:23
Сьогодні легендарний вокаліст культового гурту «Deep Purple», перший виконавець партії Ісуса Христа в рок-опері «Ісус Христос - суперзірка» зустрічає поважний ювілей.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Драган (1969) / Публіцистика

 Бог знеславлений не буває
За останні роки стрімко відроджується наша Свята православна віра; будуються монастирі, церкви, каплички. Люди йдуть до покаяння, в церкву ходять колишні комуністи і запеклі атеїсти. У збройних силах та у місцях позбавлення волі священики здійснюють службу Божу. Ніхто не сподівався, що так усе різко зміниться, що Україна стане незалежною.
А було ж, коли церкви закривали, руйнували, палили хрести. Про одного такого хреста, я почув розповідь від Володимира Сергійовича Петрука з міста Вінниці. Тоді у їхньому гаражі працював молодий 26- літній шофер Михайло Якименко. Без черги отримав новий атомобіль, бо вступив до лав КПРС. Досвідчені водії дивилися на це косо, та нічого вдіяти не могли. Біля будинку цього молодого комуніста Якименка стояв кам'яний хрест. Навіть старожили не знали, кому він був поставлений. У ті часи така символіка була ганьбою для комуніста, а тому секретар парткому Володимир Козійчук, зобов'язав цього водія хрест прибрати. Однієї ночі Михайло зачепив той хрест тросом, і відволік якнадалі від обістя і старанно замаскував. Через місяць його чекала Господня кара.
...Був спекотній серпневий день 1962 року. Михайло перевозив розсипну солому. Коли він завантажив машину, то відігнав її вперед. Майже закінчували завантажувати. Та подув вітерець і в чистому безхмарному небі з'явилася невеличка хмаринка, яка збільшуючись стрімко наближалась. Почалась гроза! Молодий комуніст Михайло допомагав зав'язувати солому колезі-шоферу. І в цю мить вогонь блискавки принизав тіло Михайла. Водночас загорілась солома — машина та Михайло згоріли вмить. Хмаринка як з'явилася, так несподівано зникла, залишивши чисте спекотне небо і чорну пляму на землі. Не обминула Божа кара і атеїстку, яка виносила з храму церковні речі, у неї раптово помер син.
На місці нині діючого Бершадського автовокзалу, у 60 –х роках минулого століття, знаходилась Свято – Успенська церква. Православний храм було зруйновано у вересні 1964 року. Зовсім випадково мені вдалось познайомитись із свідком тих руйнівних подій. Звати цю людину Василь Іванович Мураховський, який проживає у селі Яланці. На той час, він працював на підприємстві «Агромаш», яке межувало із церквою. Як пригадує Василь Іванович, коли почали скидати з храму купола, то він та деякі його колеги по роботі побачили вогненний стовп вогню, який йшов знизу до верху з того місця де висить «пані кадило». Під час руйнації храму загинуло 6 чоловік. До наших днів збереглись відомості про тих людей, які руйнували церкву. Трагічно склалась їхня доля; майже усі вони загинули страшною смертю. Як пригадувала моя покійна матушка Ніна Мойсеївна Драган, коли валили церкву, то навколо неї зібралось багато віруючих людей, які стоячи на колінах плакали і молились.
Побудовано святиню на кошти графа Потоцького Л., у 1737 році. Як свідчать архівні матеріали та старожили міста, дерев’яна церква не постраждала навіть під час Великої вітчизняної війни, і в ній здійснювалось Богослужіння. На території колишньої церкви, а тепер автовокзалу, залишились поховання священиків та мирян.
З 1890 року діяла церковно – приходська школа, у якій навчалось 23 учня. На території храму було викопано шахтну криницю. Неподалік знаходився будиночок священика отця Іоанна Розворовича.
До наших днів зберегла історія і відомості про церкву Іоанна Богослова, що у селі Рогізка, Чечельницького району. Коли у 1960 році церкву закрили, то планували спочатку відкрити будинок культури, або зерносховище. Тодішній голова колгоспу всласноруч почав палити на подвір”ї храму хоругви, святі богослужбові книги, ікони, вбрання священика. У той же день вечері він поїхав до Вінниці. По дорозі машина несподівано загорілася; заклинило двері, і той небіжчик згорів живцем. Божий храм почал будувати у 1906 році, а закінчили 1912. під час Великої вітчизняної війни храм закрили. Під час румунської окупації 1943 році богослужіння було відновлено.
Також я пригадую розповідь священика міста Теплика отця Серафима (Поворозника). Він мені розповідав, що їхній храм відвідує похилого віку жіночка. У часи гонінь та репресій на святу церкву вона бубучи комсомолкою, брала активну участь у цьому дійстві. У селі Залужжя, у церкві вона почала гойдатися на цепу де висить пані-кадило. Вночі їй наснився дуже страшний сон. З тих пір вона стала дуже набожною віруючою людиною. Що був за сон вона нікому так і не розповідає.
Бог знеславений не буває.
До друку підготував
Олександр ДРАГАН,
редактор газети “Слово Боже — УПЦ”
село Флорине, Бершадський район, Вінницька область.

P.S. ГОСПОДНЕ НАКАЗАНИЕ. В одном селе в 30 годах прошлого века, закрывали церковь. Мрачная и молчаливая толпа мужиков глядела на разорение святыни. Из храма выбрасывали иконы.
Один из комисаров кричит;
- Бога нет! Нет Бога! Вот смотрите... И начинает палить из винтовки в лики святых.
- Видите? Ну где ваш Бог?...Почему Он меня не накажет?
- Уже наказал,- слышится из толпы.
-Кого наказал? Как наказал?
-Разум отнял.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-31 15:20:55
Переглядів сторінки твору 1283
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2010.08.31 15:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 12:37:10 ]
Доброго дня, пане Олександре!
Ви несете на собі герб давнього княжого роду Драганів - Драконів - Грифонів.
Історія ця дуже давня і цікава. Тут у двох словах її не описати.
По темі: якщо щось і потребує відродження, то не християнське "православ'я", а древнє слов'янське православ'я. Те, що християни зневажливо у гордині називають "язичництвом" чи "поганством".