ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Василь Кузів
2026.06.11

Артур Курдіновський
2023.12.07

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Тимчук (1979) / Новини (Публіцистика)

 З днем Перемоги!
У 1966 році Микита Мандрика завершив свою епічну поему «Вік Петлюри»:

…увійшла
В золотоверхий Київ перша сотня
Побідних армій з лівого крила.
А вранці-рано, під церковні дзвони,
І труби маршів, співи козаків
В столицю входили стрункі колони
Під синьо-жовтими знаменами полків…»


Цими останніми серпневими днями тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятого року Київ, за словами Миколи Щербака, «…сяяв, мов проміння вияв, / Що бачив військо й український стяг» (зі збірки «Багаття»).
За плечима столиці Русі було півроку небачених з часів падіння Київа перед ордою Батия терору та цькування, що принесли їх на московсько-пролетарських багнетах. Переконаний, що в ті місяці Київ картав себе за миротворчі устремління Центральної Ради соціалістів, коли розв’язали кількасоттисячну національно налаштовану армію. І кривава, немилосердна до українства війна почала «лікувати» «гречкосіїв» він толерантності до зайд, від взаємопоборюваності всіх, розділюваних андрусовими, збручами, керзонами. «Ліки» подіяли і українці порозумілися під спільним проводом в єдиному наступі бригад галицьких січових стрільців, дивізії запорожців, галицької та наддніпрянської армій, що увінчався звільненням 31 серпня столиці. Вкотре вдалося засвідчити таку властиву українській нації військову звитягу, спроможність перемагати.
Тож з Перемогою вас, з днем української зброї!

Над Києвом — золотий гомін,
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни...
Предки.
Предки встали з могил…
…Я — дужий народ,
Я молодий!
Вслухався я в твій гомін золотий —
І от почув.
Дививсь я в твої очі —
І от побачив.
Гори каміння, що на груди мої навалили,
Я так легенько скинув —
Мов пух...
Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух…

Павло Тичина




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-31 22:37:11
Переглядів сторінки твору 2730
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.328 / 5.22)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.033 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.03 16:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-01 09:36:12 ]
Все файно, окрім найпоширенішого в наших головах штампу "небачених з часів падіння Києва перед ордою Батия терору та цькування"
Києва на час спровокованого і московитами і Д.Галицьким і іже з ним "мудрецями" нападу ординців фактично не було - одні розграбовані руїни і населення менше 50 тисяч...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Тимчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-03 23:36:27 ]
Для 13 століття місто з населенням в межах 50 тисяч - це МЕГАПОЛІС!
2. Про масштаби ординської навали слід все ж опанувати з В. Яном, І. Франком або О. Авраменком.
3. Все ж таки піднята мною тема стосується 1917-20-тих рр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-04 08:07:55 ]
Ви таки, схоже, не праві по всіх пунктах, окрім останнього.

Варто було би вам знати динаміку зростання і різкого падіння кількості населення в Києві до ординців. І хто там на той час залишався...
На той час Київ вже давно нічим не був, фактично провінційною далиною для Д.Галицького, принаймні після московитів і їх неодноразових роззорень міста він навіть теоретично не міг протистояти Бату, навіть з огляду на те, що ординці не прагнули брати укріплені міста. Та Київ таким на той час не був.
Тож проблема в іншому - НАВІЩО?! Навіщо було підставляти ТАКИЙ Київ і воювати із ординцями? Вони війни не бажали... Як і заходити до Києва...

2. А сперечатися ні з ким про це і сенсу немає - все вже давно відомо. І наслідки перед очима.