Усе вірно, пане Володимире!) Тут я про тих поетів, які "надто далекі від народу"(С) :)
Щиро Вам вдячний за відгук!
З повагою,
Валерій.

:)

Ну, то значить не про нашу веселу компанію :)

Поети далекі від народу, чи близькі.. Я щось не дуже розумію - хіба поети - це не народ? це якась інша категорія людей? хіба поети не їдять, не мають дітей і роботи?

Ну, звичайно, Юлю, що поети - це теж народ...) Ну, може, не зовсім такий, який описаний у моєму вірші...)))

...А що, не можна трохи критикою чи самокритикою позайматись?..))) Покопирсатись, так сказати, у власній душі?..)))))

Так, звичайно, Іване, духовна їжа теж потрібна, а, можливо, і більш потрібна... Просто, наприклад, зараз і справді люди не в змозі купувати книжки через їхню надмірну дорожнечу порівняно з їхньою зарплатою... А я оцінюю цю ситуацію якраз з двох боків... Щиро вдячний за відгук!

Та ні, Юлю, це Ви, напевно, сплутали з художниками, ціни на картини яких збільшуються у кілька разів після їхньої смерті.)
Звичайно, і самого себе поетом називати якось ніби не пасує, нескромно якось так (а скромність, як тепер стало відомо - це найпростіший шлях до невідомості) ;)
Дякую за відгук, Юлю!)

Власне художником (визнаним) можна встигнути побути ще при житті, а от із літературою складніше - її цінність, як цінність гарного вина, зазвичай визначає час. Не відволікаючись від вжитої алегорії: щось стане оцтом, а щось - вином дорогоцінним. Це не стосується легких вин, які добре смакують і вживаються відповідно "тут і зараз" і не претендують на вічність;) Хоча..все так відносно:) Тема для тривалої дискусії напевне а не для обмежених рамок коментаря.

Щодо поетів..як каже мій best-друг: "це ж скільки сміливості треба, щоб називати себе поетом." "А як тоді позиціонувати себе як людину, яка інколи віршує?2 - запитую. "Ну..пописую.." - резюмує він:)

Цікаві дебати :)
Юлю, цілком погоджуючись з Вами щодо головного арбітру - часу, хочу зауважити, що багато залежить ще від того, що саме кожен "втискує" в означення "поет". Якщо біль-менш вдале вміння римувати - це одне, якщо якесь філософсько-етично-метафізичне підгрунтя - це, імхо, інше. Але останніх одиниці, тут я згодна з Вашим best-другом. Хоча трапляються виключенння, коли і за життя про людину можна сказати, що він поет. Як, наприклад, Моісей Фішбейн, з творчістю якого я недавно познайомилась.

Так, вже заборонили живих поетів називати поетами і вивчати їх творчість... От нехай помруть - тоді ще подивимось... То хто ж ми за життя?) так пописувачі?))) Ех...))) Краще в народ...)))

Стійте, Валерію!! Не залишайте Олімпу, бо, кажуть там, у народі, панує безлад і суцільне мракобєсіє:)))

А якщо без жартів, - я в пошуках вдалого означення, не надто пафосного але й водночас не дуже приземленого. приєднуйтесь:)

Валерочко, та ніхто не забороняє, звіть, як хочете :) Але хіба можна кожного, хто навчився змішувати фарби і малювати ними пейзажі, назвати художником?

Ви навіть не уявляєте, Юлю, наскільки Ви праві... Так, безлад у думках породжує безлад у житті... Можливо, саме тому поети, письменники і художники і називаються аристократами духу, що вони вміють впорядкувати свої думки і виразити їх на папері чи полотні. Поети - ще й заримувати. Не збиваючись з ритму.) Хороші поети - знайти вдалі рими. І т.д.) А визначення - це вже таке.) Назвіть хоч горшком, тільки у піч не ставте.)))

А, можливо, і його пейзажі колись піднімуться в ціні, Мріє Поета? :)

Звісно, можливо, і піднімуться, Валеро. Тому і йдеться про суб"єктивні уподобання. Але ж ми ніби трохи не про це :)

саме так, Мріє, трапляються виключення і вони - не виключення. Я швидше мала на увазі загальну тенденцію. Прикладом, зараз серед людей із якими я спілкуюсь, кого читаю, є ті, хто в моєму персональному рейтингу виступають не інакше як поети. Але суб’єктивні вподобання навряд чи якимось чином вплинуть на перевірку часом:) Інколи здається, що літературний процес розвивається швидше ніж вдосконалюється термінологічна база. Це як розрізняти любов і кохання + ще сотні відтінків ніби-то одного почуття. так само, мабуть з поезією і поетами. Є "поет", а інших категорійних визначень немає. І шкода.

Ну, чому ж немає? У російській мові є гідне слово "сочинитель" :) Не знаю, правда, який відповідник знайти в українській. Є "автор", є "ну, пописую..." :)
А перевірка часом - чи не є вона сумою наших суб"єктивних вподобань? Але тоді постає питання про їх (вподобань) якість "тут і зараз".
Втім, це лише мої суб"єктивні думки.