ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Думки про нездале – 3
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Читацький щоденник. Сергій Жадан
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
* * *
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
Посмішка скелета
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
Іде Війна --- українська рок-балада
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
На вежі вартовій (The Jimi Hendrix Experience)
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Лев"ячі алгоритми
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
Тримайтесь рідного кубла
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
***
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
* * *
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Поет Музики
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Як хлопці хотіли швидко розбагатіти
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
1962. Ніхто
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
ну-ну…
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
З голосу Евріпіда
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тарас Письменний
2025.08.20

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Білінська (1984) / Вірші

 ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
Образ твору А що таке старість? – Ілюзія,
сотворена нами віками?
За чашкою кави із друзями...
Закладена в серце мов камінь...
Вкорінена в нашій свідомості,
в найдальших глибинах, віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
Так легко із часом повінчана,
оправдана волею людства,
існує між страхом і вічністю.
Ми дивимось в неї як в люстро.
Крокує притишено душами.
Вростає хворобами в тіло.
І кровоточить спустошенням
в серці людськім чорно-біло...
Як втілення нашого відчаю,
приходить надвечір, надранок…
Чи просто спливає як свідчення
настроїв, вчинків і граней…
Тож, звідки її дивна музика
різних тонів і каденцій?
Старість… Велика ілюзія,
створена нами у серці?...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-09-09 16:12:39
Переглядів сторінки твору 7690
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.087 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.032 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.05.10 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 16:48:55 ]
Старість - не ілюзія. Про це навіть ціла наука є - геронтологія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 20:44:22 ]
Я чекала такої реакції :)
ПРо науку мені теж відомо і з нею трохи ознайомилась. На мою думку, старість - це продукт нашого розуму. Кожен з нас програмує себе на старість, вона просто в наших планах. Людський мозок має необмежені можливості, яких ми використовуємо дуже мало. Всі наші болячки, хвороби ми породжуємо самі. Помираємо, бо знаємо, що смерті не минути. А якщо розвинути свої думки в іншому напрямку, то можна досягти дуже багато. Правда тепер людство заклопотане буденними справами і мало хто займається своїм внутрішнім розвитком, духовним, а роботи не початий край :( (я не кажу, що я краща)) Але так є і воно працює. Такий закон природи. А могли б люди не хворіти, якби менше розповсюджували хвороби своїми думками, розмовами і переживаннями. Могли б жити набагато довше, як наприклад, Адам - 930 років, Ной - 950. Або взагалі не вмирати, як показав нам Христос. Але нам зараз не до того, бо в нас свої земні проблеми, які ми самі собі і створили.

Отака моя думка, але я її нікому не нав'язую)))

Дякую, Юлю, за відвідини. Завжди рада :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 18:43:56 ]
Так, старішає лише тіло,
душі - вічні!
Ми і віримо, та... невміло,
аж до відчаю.
Час спливає: життям назвеш його,
а чи видивом...
Не віддати б себе задешево, -
молодітимем!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 18:44:27 ]
Дуже актуальний вірш, Ірино! Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 20:48:29 ]
Дякую Вам, Вікторіє!
Та подивилась кілька фотографій і захотілося поділитися своїми думками щодо старості. Тільки от те стандартне знання приземлене дуже важко викорінити з себе, а процес то йде ((

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 22:56:36 ]
Це вірш не тіла, а душі.
Але найбільша ілюзія, що Ной і всі ті древні люди жили так довго. Певно, монахи, що переписували книги, подописували нулі. 2000 років тому люди жили по 40-50 років. А 90-95 здавалося їм цілою вічністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 23:52:23 ]
А мені подобається монаший варіант :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 13:31:29 ]

УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
ЛІНА КОСТЕНКО.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 13:38:57 ]
Це прекрасний вірш, дякую, що нагадала.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 20:19:47 ]
Дійсно чудовий вірш!