ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.08.01 18:46
Врунгеліада
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.

***
Політика – це той дурдом,

Артур Курдіновський
2026.08.01 16:05
Споживачі
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.

Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,

Борис Костиря
2026.08.01 13:36
* * *
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.

Я ніколи вже не відступлю

хома дідим
2026.08.01 11:43
* 158 *
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я

Віктор Кучерук
2026.08.01 06:55
* * *
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав

Ірина Вовк
2026.08.01 03:53
"СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ…" (продовження 1)
…За 3 години до… …Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід

Ольга Садкова
2026.07.31 22:18
Бабуся й онука
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.

Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку

хома дідим
2026.07.31 15:19
* 157 *
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа

Володимир Бойко
2026.07.31 14:44
Лімерики 12
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.

Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.

Борис Костиря
2026.07.31 13:33
* * *
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем

С М
2026.07.31 07:47
Джаґ-бенд Блюз (Pink Floyd)
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,

Віктор Кучерук
2026.07.31 06:05
* * *
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо

Ірина Вовк
2026.07.31 05:55
СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ. Два силуети на кривавому снігу
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги) …Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року. За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:11
Огляд віршів, на які створено пісні і відео (1)
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Євген Федчук
2026.07.30 16:11
Про Варшавське повстання 1944 року
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск

Артур Курдіновський
2026.07.30 15:51
Мамина герань
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.

Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Білінська (1984) / Вірші

 ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
Образ твору А що таке старість? – Ілюзія,
сотворена нами віками?
За чашкою кави із друзями...
Закладена в серце мов камінь...
Вкорінена в нашій свідомості,
в найдальших глибинах, віддавна.
Наділена болем і втомою,
нами приручена тайна.
Так легко із часом повінчана,
оправдана волею людства,
існує між страхом і вічністю.
Ми дивимось в неї як в люстро.
Крокує притишено душами.
Вростає хворобами в тіло.
І кровоточить спустошенням
в серці людськім чорно-біло...
Як втілення нашого відчаю,
приходить надвечір, надранок…
Чи просто спливає як свідчення
настроїв, вчинків і граней…
Тож, звідки її дивна музика
різних тонів і каденцій?
Старість… Велика ілюзія,
створена нами у серці?...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-09-09 16:12:39
Переглядів сторінки твору 7995
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.104 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.054 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 14:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 16:48:55 ]
Старість - не ілюзія. Про це навіть ціла наука є - геронтологія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 20:44:22 ]
Я чекала такої реакції :)
ПРо науку мені теж відомо і з нею трохи ознайомилась. На мою думку, старість - це продукт нашого розуму. Кожен з нас програмує себе на старість, вона просто в наших планах. Людський мозок має необмежені можливості, яких ми використовуємо дуже мало. Всі наші болячки, хвороби ми породжуємо самі. Помираємо, бо знаємо, що смерті не минути. А якщо розвинути свої думки в іншому напрямку, то можна досягти дуже багато. Правда тепер людство заклопотане буденними справами і мало хто займається своїм внутрішнім розвитком, духовним, а роботи не початий край :( (я не кажу, що я краща)) Але так є і воно працює. Такий закон природи. А могли б люди не хворіти, якби менше розповсюджували хвороби своїми думками, розмовами і переживаннями. Могли б жити набагато довше, як наприклад, Адам - 930 років, Ной - 950. Або взагалі не вмирати, як показав нам Христос. Але нам зараз не до того, бо в нас свої земні проблеми, які ми самі собі і створили.

Отака моя думка, але я її нікому не нав'язую)))

Дякую, Юлю, за відвідини. Завжди рада :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 18:43:56 ]
Так, старішає лише тіло,
душі - вічні!
Ми і віримо, та... невміло,
аж до відчаю.
Час спливає: життям назвеш його,
а чи видивом...
Не віддати б себе задешево, -
молодітимем!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 18:44:27 ]
Дуже актуальний вірш, Ірино! Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 20:48:29 ]
Дякую Вам, Вікторіє!
Та подивилась кілька фотографій і захотілося поділитися своїми думками щодо старості. Тільки от те стандартне знання приземлене дуже важко викорінити з себе, а процес то йде ((

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 22:56:36 ]
Це вірш не тіла, а душі.
Але найбільша ілюзія, що Ной і всі ті древні люди жили так довго. Певно, монахи, що переписували книги, подописували нулі. 2000 років тому люди жили по 40-50 років. А 90-95 здавалося їм цілою вічністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 23:52:23 ]
А мені подобається монаший варіант :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 13:31:29 ]

УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
ЛІНА КОСТЕНКО.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 13:38:57 ]
Це прекрасний вірш, дякую, що нагадала.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2010-09-10 20:19:47 ]
Дійсно чудовий вірш!