ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Можеш мене не чекати
Можеш мене не чекати.
Знову ставати на чати?
Біля твоєї чесноти
Цноту твою берегти?

Можеш мене друкувати
В небі дванадцятим кеглем –
Пам’ятник вчора полеглим
В ліжку твоєму постав.

Вистрелить навіть мотика –
Тихо! Ховайся від світла:
Космосу чорна молитва
Бритвою зрізує сміх!

Плачуть, зникаючи, знаки.
Мрякою приспані маки.
Поки ти будеш чекати –
Буду від тебе іти.


2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-22 14:22:12
Переглядів сторінки твору 5258
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.923 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 14:42:04 ]
Оце маєш. Щойно мені крутилися в голові рядки "Залишатися - звичка не Ваша". А тут - читаю Вашого вірша! Певно, така мандрівна чоловіча натура?
Гарно написано!!! А пам'ятник - це щось :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:46:39 ]
Дякую. Пам'ятник - це завжди щось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:49:35 ]
Злий такий вірш, до сліз... От тобі і "Жді меня і я вернус!" Як мені задощить, я перечитуватиму як демотиватор!

Гарний вірш, особливо для тих, в кого ні разу в житті мотикою не влучено, а мені болить, що теж, певно, діагноз:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:05:45 ]
А таке тільки тоді і пишеться, коли болить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:49:03 ]
Васильку, а що у Вас болить? Давайте, подмухаю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:52:36 ]
Прячуться - це що?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:02:59 ]
Прячуться - ховаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:53:38 ]
А хіба в укрмові є таке слово?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:44:02 ]
Воно досить вживане у розмовній мові на Західній Україні. Моя бабуся теж казала: "Попрятати яблука" (на зиму)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 19:00:57 ]
Вася! "Куда идти в такой жара"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 20:23:59 ]
Моя бабуся теж казали: "Спряч куди-небудь".
Але воно мені більше асоціюється зі словом "прибери". Хоча і "сховай" тут, начебто, підходить.
А от "прячуться" в значенні "ховаються" - тут, в контексті вірша, якесь це слово справді трохи чуже... Бо саме по собі прятатись щось хіба може (треба докладати рук)? Ховатись - так.
А вірш, пане Василю, дуже цікавий, гарний і... жорстокий водночас. Ох ці чоловіки! А кохана Вашого ЛГ десь страждає, мабуть:
"Іду тобі назустріч все життя,
А ти - усе життя мене минаєш..."
А час не жде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 21:08:15 ]
Жорстоко. Але чесно.

Гм..гм..стережіться, пане Василю - пам'ятник і мотика можуть привабити пана Івана Гентоша!;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:14:45 ]
Дорога Зорянко, ну що Ви наніч добрих людей лякаєте?
Хоча... чесно. І зовсім не жорстоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 22:59:55 ]
Завдання поета - змусити думати і співпереживати інших. Я не проти, щоб подумав над моїми віршами Іван, чи Світлана Луцкова, яка має гостре око і не менш гостре перо. Посміємося разом.
Гарне слово "прятати" я замінив - Ви мене переконали, а от мотику і пам"ятник не заберу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:16:38 ]
Добре, пане Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:23:39 ]
Домовились, пане Іване! Ваші пародії - це тонкі і красиві стимулятори до перепрочитання. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 01:53:24 ]
Це ж треба було комусь так дістати автора, щоб він такий вірш написав. Цей світ так влаштований, що не всім почуттям у ньому місце є. Тож хай і вашому болю місця не буде, нехай він швидше загоюється, пане Василю, і у душі запанує рівновага і злагода зі світом. Звикла зачитуватись Вашими віршами, а тут як уявлю оту цноту, на ліжку якої чоловіки гинуть, а тепер там пам’ятник постав, (тобто виник?). Чи то їй така порада – пам’ятник поставити? Ні, я розумію закладені тут почуття, справді, іноді це єдиний правильний вихід, і, судячи з усього , зовсім не жорстокий, адже лір. герою точно від того, що він буде від неї йти, краще буде, бо нащо ж ото бути дванадцятим чи яким там кеглем… Але ж картинка, вибачте, пане Василечку мою схиблену фантазію, бо їй і Гентоша не треба: ЛГ відмовляє цноті стояти коло неї на чатах, у небі дванадцять кеглів, коло ліжка одинадцять трупів (вчора полеглі), на ліжку пам’ятник, мабуть,на зразок Командора, і мотика стріляє у ліричну героїню, бо чого ото іржати, сидячи серед трупів – і вона починає ховатись від світла (певно, під ковдру, а може і під ліжко), а навколо маки і мряка, мряка…. А вона чекає його там, де сховалась, а він чимчикує від неї вдалеч і повільно зникає за завісою тієї мряки. І я не знаю, плакати від співчуття чи сміятись від картинки… Мабуть, поплачу, бо це вперше мені хочеться, щоб Ви написали дійсно злий вірш, а цей знищили. З щирою любов’ю до Вашої поезії, Ваша постійна читачка Тетяна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 09:21:58 ]
Можеш мене не чекати...... Що я тобі, Василю, скажу? В один рядок з "Чекаєш.? Чекаєш. Чекай..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 13:17:42 ]
пригуби-но Неба кварту, поспішати так не варто !
ой, не варто, сильний друже, на Землі є справ ще дуже...
отак)