ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Можеш мене не чекати
Можеш мене не чекати.
Знову ставати на чати?
Біля твоєї чесноти
Цноту твою берегти?

Можеш мене друкувати
В небі дванадцятим кеглем –
Пам’ятник вчора полеглим
В ліжку твоєму постав.

Вистрелить навіть мотика –
Тихо! Ховайся від світла:
Космосу чорна молитва
Бритвою зрізує сміх!

Плачуть, зникаючи, знаки.
Мрякою приспані маки.
Поки ти будеш чекати –
Буду від тебе іти.


2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-22 14:22:12
Переглядів сторінки твору 4932
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.923 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 14:42:04 ]
Оце маєш. Щойно мені крутилися в голові рядки "Залишатися - звичка не Ваша". А тут - читаю Вашого вірша! Певно, така мандрівна чоловіча натура?
Гарно написано!!! А пам'ятник - це щось :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:46:39 ]
Дякую. Пам'ятник - це завжди щось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:49:35 ]
Злий такий вірш, до сліз... От тобі і "Жді меня і я вернус!" Як мені задощить, я перечитуватиму як демотиватор!

Гарний вірш, особливо для тих, в кого ні разу в житті мотикою не влучено, а мені болить, що теж, певно, діагноз:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:05:45 ]
А таке тільки тоді і пишеться, коли болить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:49:03 ]
Васильку, а що у Вас болить? Давайте, подмухаю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:52:36 ]
Прячуться - це що?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:02:59 ]
Прячуться - ховаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:53:38 ]
А хіба в укрмові є таке слово?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:44:02 ]
Воно досить вживане у розмовній мові на Західній Україні. Моя бабуся теж казала: "Попрятати яблука" (на зиму)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 19:00:57 ]
Вася! "Куда идти в такой жара"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 20:23:59 ]
Моя бабуся теж казали: "Спряч куди-небудь".
Але воно мені більше асоціюється зі словом "прибери". Хоча і "сховай" тут, начебто, підходить.
А от "прячуться" в значенні "ховаються" - тут, в контексті вірша, якесь це слово справді трохи чуже... Бо саме по собі прятатись щось хіба може (треба докладати рук)? Ховатись - так.
А вірш, пане Василю, дуже цікавий, гарний і... жорстокий водночас. Ох ці чоловіки! А кохана Вашого ЛГ десь страждає, мабуть:
"Іду тобі назустріч все життя,
А ти - усе життя мене минаєш..."
А час не жде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 21:08:15 ]
Жорстоко. Але чесно.

Гм..гм..стережіться, пане Василю - пам'ятник і мотика можуть привабити пана Івана Гентоша!;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:14:45 ]
Дорога Зорянко, ну що Ви наніч добрих людей лякаєте?
Хоча... чесно. І зовсім не жорстоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 22:59:55 ]
Завдання поета - змусити думати і співпереживати інших. Я не проти, щоб подумав над моїми віршами Іван, чи Світлана Луцкова, яка має гостре око і не менш гостре перо. Посміємося разом.
Гарне слово "прятати" я замінив - Ви мене переконали, а от мотику і пам"ятник не заберу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:16:38 ]
Добре, пане Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:23:39 ]
Домовились, пане Іване! Ваші пародії - це тонкі і красиві стимулятори до перепрочитання. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 01:53:24 ]
Це ж треба було комусь так дістати автора, щоб він такий вірш написав. Цей світ так влаштований, що не всім почуттям у ньому місце є. Тож хай і вашому болю місця не буде, нехай він швидше загоюється, пане Василю, і у душі запанує рівновага і злагода зі світом. Звикла зачитуватись Вашими віршами, а тут як уявлю оту цноту, на ліжку якої чоловіки гинуть, а тепер там пам’ятник постав, (тобто виник?). Чи то їй така порада – пам’ятник поставити? Ні, я розумію закладені тут почуття, справді, іноді це єдиний правильний вихід, і, судячи з усього , зовсім не жорстокий, адже лір. герою точно від того, що він буде від неї йти, краще буде, бо нащо ж ото бути дванадцятим чи яким там кеглем… Але ж картинка, вибачте, пане Василечку мою схиблену фантазію, бо їй і Гентоша не треба: ЛГ відмовляє цноті стояти коло неї на чатах, у небі дванадцять кеглів, коло ліжка одинадцять трупів (вчора полеглі), на ліжку пам’ятник, мабуть,на зразок Командора, і мотика стріляє у ліричну героїню, бо чого ото іржати, сидячи серед трупів – і вона починає ховатись від світла (певно, під ковдру, а може і під ліжко), а навколо маки і мряка, мряка…. А вона чекає його там, де сховалась, а він чимчикує від неї вдалеч і повільно зникає за завісою тієї мряки. І я не знаю, плакати від співчуття чи сміятись від картинки… Мабуть, поплачу, бо це вперше мені хочеться, щоб Ви написали дійсно злий вірш, а цей знищили. З щирою любов’ю до Вашої поезії, Ваша постійна читачка Тетяна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 09:21:58 ]
Можеш мене не чекати...... Що я тобі, Василю, скажу? В один рядок з "Чекаєш.? Чекаєш. Чекай..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 13:17:42 ]
пригуби-но Неба кварту, поспішати так не варто !
ой, не варто, сильний друже, на Землі є справ ще дуже...
отак)