ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Можеш мене не чекати
Можеш мене не чекати.
Знову ставати на чати?
Біля твоєї чесноти
Цноту твою берегти?

Можеш мене друкувати
В небі дванадцятим кеглем –
Пам’ятник вчора полеглим
В ліжку твоєму постав.

Вистрелить навіть мотика –
Тихо! Ховайся від світла:
Космосу чорна молитва
Бритвою зрізує сміх!

Плачуть, зникаючи, знаки.
Мрякою приспані маки.
Поки ти будеш чекати –
Буду від тебе іти.


2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-22 14:22:12
Переглядів сторінки твору 5190
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.923 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 14:42:04 ]
Оце маєш. Щойно мені крутилися в голові рядки "Залишатися - звичка не Ваша". А тут - читаю Вашого вірша! Певно, така мандрівна чоловіча натура?
Гарно написано!!! А пам'ятник - це щось :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:46:39 ]
Дякую. Пам'ятник - це завжди щось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:49:35 ]
Злий такий вірш, до сліз... От тобі і "Жді меня і я вернус!" Як мені задощить, я перечитуватиму як демотиватор!

Гарний вірш, особливо для тих, в кого ні разу в житті мотикою не влучено, а мені болить, що теж, певно, діагноз:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:05:45 ]
А таке тільки тоді і пишеться, коли болить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:49:03 ]
Васильку, а що у Вас болить? Давайте, подмухаю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 15:52:36 ]
Прячуться - це що?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:02:59 ]
Прячуться - ховаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 16:53:38 ]
А хіба в укрмові є таке слово?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 19:44:02 ]
Воно досить вживане у розмовній мові на Західній Україні. Моя бабуся теж казала: "Попрятати яблука" (на зиму)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 19:00:57 ]
Вася! "Куда идти в такой жара"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 20:23:59 ]
Моя бабуся теж казали: "Спряч куди-небудь".
Але воно мені більше асоціюється зі словом "прибери". Хоча і "сховай" тут, начебто, підходить.
А от "прячуться" в значенні "ховаються" - тут, в контексті вірша, якесь це слово справді трохи чуже... Бо саме по собі прятатись щось хіба може (треба докладати рук)? Ховатись - так.
А вірш, пане Василю, дуже цікавий, гарний і... жорстокий водночас. Ох ці чоловіки! А кохана Вашого ЛГ десь страждає, мабуть:
"Іду тобі назустріч все життя,
А ти - усе життя мене минаєш..."
А час не жде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 21:08:15 ]
Жорстоко. Але чесно.

Гм..гм..стережіться, пане Василю - пам'ятник і мотика можуть привабити пана Івана Гентоша!;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:14:45 ]
Дорога Зорянко, ну що Ви наніч добрих людей лякаєте?
Хоча... чесно. І зовсім не жорстоко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 22:59:55 ]
Завдання поета - змусити думати і співпереживати інших. Я не проти, щоб подумав над моїми віршами Іван, чи Світлана Луцкова, яка має гостре око і не менш гостре перо. Посміємося разом.
Гарне слово "прятати" я замінив - Ви мене переконали, а от мотику і пам"ятник не заберу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:16:38 ]
Добре, пане Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 23:23:39 ]
Домовились, пане Іване! Ваші пародії - це тонкі і красиві стимулятори до перепрочитання. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 01:53:24 ]
Це ж треба було комусь так дістати автора, щоб він такий вірш написав. Цей світ так влаштований, що не всім почуттям у ньому місце є. Тож хай і вашому болю місця не буде, нехай він швидше загоюється, пане Василю, і у душі запанує рівновага і злагода зі світом. Звикла зачитуватись Вашими віршами, а тут як уявлю оту цноту, на ліжку якої чоловіки гинуть, а тепер там пам’ятник постав, (тобто виник?). Чи то їй така порада – пам’ятник поставити? Ні, я розумію закладені тут почуття, справді, іноді це єдиний правильний вихід, і, судячи з усього , зовсім не жорстокий, адже лір. герою точно від того, що він буде від неї йти, краще буде, бо нащо ж ото бути дванадцятим чи яким там кеглем… Але ж картинка, вибачте, пане Василечку мою схиблену фантазію, бо їй і Гентоша не треба: ЛГ відмовляє цноті стояти коло неї на чатах, у небі дванадцять кеглів, коло ліжка одинадцять трупів (вчора полеглі), на ліжку пам’ятник, мабуть,на зразок Командора, і мотика стріляє у ліричну героїню, бо чого ото іржати, сидячи серед трупів – і вона починає ховатись від світла (певно, під ковдру, а може і під ліжко), а навколо маки і мряка, мряка…. А вона чекає його там, де сховалась, а він чимчикує від неї вдалеч і повільно зникає за завісою тієї мряки. І я не знаю, плакати від співчуття чи сміятись від картинки… Мабуть, поплачу, бо це вперше мені хочеться, щоб Ви написали дійсно злий вірш, а цей знищили. З щирою любов’ю до Вашої поезії, Ваша постійна читачка Тетяна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 09:21:58 ]
Можеш мене не чекати...... Що я тобі, Василю, скажу? В один рядок з "Чекаєш.? Чекаєш. Чекай..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-10-23 13:17:42 ]
пригуби-но Неба кварту, поспішати так не варто !
ой, не варто, сильний друже, на Землі є справ ще дуже...
отак)