ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Куренівська трагедія 13 березня 1961 року
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Плач
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
У ранковому серпанку
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся і Василь на одній сцені
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
* * *
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
Антологія містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА" (продовження 4)
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Королева-Убивця (Queen)
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
***
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Ортодоксальний сонет
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Дякую і прошу
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Прощальна симфонія Гайдна
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Доленосний
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
* 253 *
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
* * *
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Втрати (сонетний триптих)
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Меч-кладенець* (Есе́й)
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Фітель (1965) / Вірші

 Він сад досадив
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 15:00:51
Переглядів сторінки твору 14752
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.805 / 5.5  (4.929 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.370 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.15 02:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:03:21 ]
Дякую, Патарочко. Та я серце не рву, просто плачу, бо слози течуть. У мене мама на правді, і я вже помолилася. Хай їм там усім буде добре. А нам тут до часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-29 16:01:20 ]
Сумний вірш і по сумній причині написаний. Все тут бере за серце... А ще внук, дочка. Земля йому пухом. Шкода, не дотерпіла людина до кращого.Та на те причини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:07:28 ]
Так, пане Іване, сумна причина. Він так чекав, коли вже дружина повернеться назавжди, а не на місяць. Більше десяти років чекав, коли вони знову будуть разом. І вона точно обіцяла, що останній раз їде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:09:10 ]
Сумно і боляче... Хай з Богом спочиває хороша людина!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:12:50 ]
Сумно, Сяню. І, знаєш, страшно трохи. Ото живеш, робиш, плануєш, мрієш, злишся, а воно все - раз, і нема нічого. Добре, коли за тобою хтось заплаче, і помолиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:15:00 ]
Людина планує, а Бог керує... Усе в руках Божих! Кажуть, легко помирає той, хто справді цього заслужив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:22:48 ]
Так воно і є, Сяню. Все чудово розуміється, просто коли стикаєшся з тим черговий раз, все одно жаль бере своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:56:44 ]
Де ж той янгол-охоронець,
Коли ми у мить відчАю,
Як душа так прагне сонця,
Коли рідних ми втрачаєм?…
Без любові – душа квола,
Мов у небі птах безкрилий,
Без тепла людей навколо
Для душі ніщо не миле.
Без надії – сонце гасне,
Світ здається чорно-сірим,
І життя таке нещасне,
Як в добро втрачаєм віру…
Хоча світ навколо сірий,
Втрат багато в нім і зради –
Віджени з душі зневіру,
Жити є чого заради!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:33:55 ]
Сліз стільки вилила, що і очі, і мозок висохли, тому відповісти в стані тільки простими словами. Дякую, Наталочко. Справді, що б там не ставалося, жити треба, поки живеш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:26:07 ]
Ще не розтерзана душа,
Ще мрії всі не розбрелися.
Давай зневірі відкоша,
Моли надію - повернися!
Бажання ще не згасли всі,
Ти їм не дай так рано вмерти,
Радій життю й земній красі
І йди назустріч долі вперто.
Не бійся вже, що спопелить
Тебе минулий біль утрати.
Хоч серце рветься і болить -
Душа жадає знов кохати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 23:50:11 ]
Правда ваша, Наталю, душа жадає кохати, і завжди жадала. Як би її не копали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:55:17 ]
Колись, коли мені було дуже боляче від втрат, мені написалося...
На згарищі мрій самотня стою і не знаю –
Чи знову у бій, в якім переможців немає,
Чи дух невгамовний нарешті покірним зробити
І жити безмовно в тенетах байдужого світу.
Нікому не вдасться впокорить мій дух невгамовний,
Бо навіть в нещасті терпіти не буду безмовно -
Усупереч скверні, що наші серця роз’їдає,
Крізь світу все терня піду за Любов аж до краю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:14:47 ]
У вас згарище мрій, у мене було кладовище мрій. Бідні мрії. Ще більше шкода тих, що мріяли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:28:00 ]
Коли на твоїх руках помирає єдиний чоловік, якого ти кохала а своєму житті, коли до цієї смерті причетні нелюди, яким ти стала поперек горла і аби тебе зламати, вони вбивають твого Коханого, а самі спокійно живуть далі і ходять безкарно одними дорогами з тобою ... коли потім довгі роки ти намагаєшся змиритися з цією втратою і не можеш, коли бажання кохати рве душу на шматки, а рідної душі нема, коли нарешті знаходиш Того, з ким би хотіла дожити свого віку, а поміж вами тисячі кілометрів...мабуть, це кладовище, на якому згарище...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:40:21 ]
Наталочко, сонце, чи ж вам говорити про "дожити віку". І що таке тисячі кілометрів. Та в часи Христофора Колумба про тисячі кілометрів ніхто не говорив, а сідали на корабель і пливли куди треба. Якщо Той не проти бути разом, кидайте все і їдьте, летіть, йдіть, або хай він їде, летить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 16:39:58 ]
перша строфа - така прониклива, що ніби нею все сказано...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:27:33 ]
Та хай вже й інші будуть. Дякую, Галинко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 13:44:23 ]
звичайно, що нехай будуть! я, мабуть, не так висловилася...
мала на увазі, що перша строфа і заголовок - дають все зрозуміти... тобто самі звучать як звістка.
бо то важко про це повідомляти прямо.

Він тепер вже знає, як Там. а ми - ще ні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 18:28:26 ]
Дякую, Галинко, я зрозуміла саме так, просто пожартувала. Втомилася від правильності і серйозності. А мені якось не дуже хочеться знати, як там. Сказали бабця колись маленькій: не роби зле, бо Бозя покарає, от і слухаюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:47:33 ]
Болюча тема... І хто зна, чи не головна причина - оте заробітчанство? Скільки доль поламало. Вірш дуже сподобався! Зачепив за живе.


1   2   3   Переглянути все