ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Поеми / Зі збірки "Віще, неповторне, головне"

 Червоне пекло

До річниці Голодомору в Україні

Образ твору ...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-18 10:53:44
Переглядів сторінки твору 17908
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 12:20:26 ]
Дякую, пані Тетяно! Добре, що є Поетичні майстерні, завдяки яким можна винести твір на ширший загал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 12:23:06 ]
Дуже ціную Вашу думку, пане Ярославе, особливо щодо поділу на окремі вірші "очима" різних людей. Це важливо для мене. Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 18:19:15 ]
Привіт, Любове.
Тема вибрана. Дуже важка, але необхідна для українства.
Я перейшовся легенько по тексту.
Вибачаюсь заздалегідь за сухість. Буду максимально щирим.
Багато чого вразило, деякі образи пролетіли через моє серце кулею.
З іншого боку відчув певну поверхневість розкриття тематики (у деяких творах)
Одним словом - є дорогоцінний камінь але він ще недошліфований.
Ось деякі погляди нашвидкоруч (на мою скромну думку):
***
"Втирає пам'ять сліз струмки солоні," - а що коли
"Втираю пам'ять. Сліз струмки солоні," - здається так зрозуміліше
***
"ЛиШ Свічечка горить на підвіконні," - можливо для полегшання "А свічечка..."
***
"Невинним душам, що у Вічність кАнули," - тут римування перескочило - так задумано?
***
"А кат не спить, йому, як в горлі кістка - можливо задля полегсання рядка
"А кат не спить, йому у горлі кістка - "
***
"Чи й серця їм струпіли?" - наголос "стрипІли"
***
"І вижити - як витягнути козиря...
Ще є вода і жменя лободи.
І є хати, що мають ще господаря,
Та вже ніде немає господИ." - ось тут якесь натягнуте, ну так мені здалось принаймі
***
"Край сліз і горя - нас сюди й вели." - "й" напевно зайве.
***
"Безвихідь. Ось і все. Ось і прийшли." - може
"Безвихідь. Ось і все. Таки прийшли." ???
***
"Він ще живий. Та він вже не людина.
Він на вечерю власну душу з'їв." - 3 рази "він"... ???
***
"Господар вмер. Обійстя світить ребрами." - римування перескочило...
***
"А тій вдовиці - хоч у петлю лізь!" - "петлЮ"
***
"Всі запічки село повивертало:
Де яке зерня чи сліди окрушин." - знову ритм міняється
***
Думаю що переходи ритму - часто зустрічаються у цьому циклі.

Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 21:37:23 ]
Привіт, ЛЮ! Дякую за щирість і за "ложечку дьогтю".
Щодо певної поверхневості - погоджуюсь, сама б хотіла врости в тему глибше, але, мабуть, не дано. Може, навіть і не варто було за цю тему братися (скільки вже написано! і думаю, набагато сильніших речей), та, вийшло так, що вона начебто сама за мене "взялася".
Щодо решти технічних зауважень... Я уважно їх розглянула, але, вибачаюсь наперед, жодна із запропонованих змін - не лягає мені на душу.
Повтори - необхідні для предачі певних емоційних нюансів (напруги, розгубленості тощо), вони роблять текст більш живим.
Оте "й" мені не видається зайвим, бо теж додає необхідних обертонів думці.
"Хоч у пЕтлю лізь" - можна сказати народний вислів, саме так чула не раз, а тому, оскільки йдеться про народні страждання, то воно й звучить природніше, як на мене.
Переходів ритму в рамках одного вірша я взагалі не бачу (ще раз перечитала весь текст), є місця, де вкінці рядків з'являються ще по одному ненаголошеному складу, але ямб все одно залишається ямбом.
Щодо ритму, існує лише одне, справді, проблемне місце: "Після земного пекла днів полинних...", тут у слові "після" наголос падає на перший склад, і як я не "билась" нічого кращого не знайшла. Зрештою і це "невеличке спотикання" має певний сенс... в емоційному плані.
Знаєте ЛЮ, я не випрадовую ні себе, ні свої тексти, але я так відчуваю... Бо можна вирафінувати текст так, що він аж блищатиме, повилучати все "зайве", але чи залишиться у ньому жива душа?
Та попри все вище сказане, я теж зовсім не вважаю цей твір вершиною досконалості, ЛЮ.
Ще раз дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-01-04 21:44:38 ]
Оце, нарешті, добився-таки до твоєї поеми. Сильне враження.Звісно, є певні вади, мене, зокрема, кольнули наголоси (приміром: звАрю - а треба зварЮ), але не вони визначальні. Річ тобі вдалася: це крик до тих, у кого позашивані роти. І крик чутний! Шкода, що я вже не працюю в газеті, цю річ треба друкувати в усіх кутках України.Але я все одно зроблю копію "Червоного пекла" і передам у школи. Принаймні, дуже хочу це зробити.Бо у нас, як ти точно сказала, "усе, що залишилося, душа" - а вона, труєна, та неотруєна багато що може...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-05 11:46:41 ]
Яка приємна потрійна несподіванка, В'ячеславе, Ваш коментар! Дякую, що поділились враженнями. А головне за оці слова: "річ тобі вдалася", вони, та й інші Ваші думки, дуже для мене важливі і цінні. І намір Ваш - вартий великої подяки. Спасибі Вам за руку підтримки і допомоги, сприймаю її як дружню. До речі, цей твір я відсилала кілька років тому в "Літературну Україну", проте відгуку не було, як і друку. Може, не отримали, а може, викинули в "кошик". Не знаю...
Щодо технічних недоліків, явно присутніх, Ви маєте рацію. Наголоси - це одна з моїх проблем, над якою треба ще працювати. І це я зрозуміла на ПМ. Але щодо самого слова "звАрю" - я його вжила саме так свідомо, бо ту всім відому пісеньку ми, дітлахи, колись так і співали (з неправильними наголосами): Іди, Іди, дощику, звАрю тОбі борщику... А вірш у поемі до цієї пісеньки тісно прив'язаний. Можливо, я помиляюся, але мені так не хотілося б змінювати тут наголос на отой "правильний"...
Ще раз Вам дякую, В'ячеславе, за увагу!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-01-05 15:36:23 ]
Згоден із твоїми поясненнями, ти, звісно, вчинила правильно - справді, наголос в згаданій пісні в слові "зварю" на першому складі. Так що ця претензія знімається.
А щодо друку в "ЛУ", то поему про голодомор Ніни Виноградської там опублікували, але я б не сказав, що та річ сильніша за твою. Принаймні, рядки з твоєї і досі як жаринки в душі моїй...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-17 15:38:58 ]
Ще раз дякую, п. В'ячеславе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 10:00:53 ]
Прочитала - і мороз по шкірі. І це я спеціально не дозволила собі емоційно вживатися в змальовані Вами образи - мабуть якийсь захисний рефлекс... Минулого року я змогла написати про голодомор тільки одну строфу.... Тому низький доземний уклін Вам, пані Любо, за таку титанічну працю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 13:30:29 ]
Дуже приємна несподіванка для мене, що Ви це прочитали. Цей цикл-поема тут пилом припадає з 2010 року (хоча, бачу кількість переглядів збільшується потрохи). Всі Образи пережиті... то є правда... Дякую Вам щиро, Галино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-22 11:36:31 ]
це справжнє, пані Любо! як молитва.. доземний уклін за Ваш твір!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-22 12:35:20 ]
Враження сильне. Я сам багато писав про голодомор, але, ясно, що рівень аматорський. Можливо найбільш вдало - це вірш "Голод". Подивіться, будь-ласка. Нехай не так образно, але з душею, яка є. Я його друкував на самому початку, але з того часу вже досить часу пройшло і я не знаю, читали ви його чи ні.

Голод! Голод! Голод!
Б'є наковальню молот.
Іде перековка душі
по всій українській землі.

Експропріації лупає ціп.
Тіп-тіп! Тіп-тіп!
Забрали останній сніп.
Державі потрібен хліб!

Голод – це дотик холодної ночі,
це божевілля невидячі очі,
це тепла хлібина у сні,
це раю „совєцкого” дні.

Хміліє застілля. Гудять голоси.
Вечеряють в хаті чиїсь байстрюки.

- А нюх у Миколи, неначе у пса.
Як вправно знайшов він той лантух вівса!

- А та Марусина як вхопить ціпка,
та й мало не вбила за свого мішка.

- Навіщо їй того гнилого зерна?
Ні курки, ні гуски, от баба дурна.
Ха-ха, ха-ха...

Золоте зерно України
попливло у інші країни.
Нехай колосяться лани.
Ми - не раби, раби - не ми.

Якщо ворог не здається,
його знищують!

Так. Саме так.
Стережися сільський кріпак.

- Не хочеш віддати своє?
Кажеш, краще нехай згниє?
Ах ти, мать твою так і так...
Ну ти й гад, чєловєчєскій брак...

Тиша. Мертва тиша навколо.
Безвиході замкнуте коло.
І села на чорних дошках –
видали план на прах. Жах!

- Діду, діду, ти ще живий?
Он їде Онисько кривий.
Сідай на його підводу,
відвезе тебе додому.

- Додому не треба... Вези до могили...
Жити не хочу... Немає вже сили...

Ідеологія щастя вагітна на смерть.
Закрутилась страшна круговерть.
З'їли лушпиння і дерть.
Смерть! Смерть. Смерть...

- Який там голод? Ви про що?
Здивована зморшка кривить чоло.
- Ви бачили фільм „Кубанські козаки”?
Ось правда про згадані вами роки.
А голод – то вигадка й брех ворогів,
фальшиве відлуння тих славних років.

Ліс рубають – тріски летять...

Тріски померли, тріски мовчать.
Катам й посіпакам така благодать.
Вгодовані, ситі сини комуналки
дожили свій вік на хлібах „персоналки”.

А ті, що мільйонами в землю лягли?
У чому в житті провинились вони?
Їх муки, їх сльози – приглушений дзвін.
Десь тихо у пам'яті стелиться він.

Голод! Голод! Голод!
Змучився бити молот.
Позаду змордовані дні.
Чи прийдуть досвітні вогні?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2014-11-22 22:07:02 ]
Я навіть не можу дібрати слів... Дякую за те, що Ви знайшли в собі силу ТАК написати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-11-23 23:46:10 ]
Неймовірно... так все відчути, віддати... Любцю, я тобою пишаюся! Дякую за твоє серце і твоє слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-25 14:50:45 ]
Дякую, друзі, що читаєте, відчуваєте...
Дякую за теплі відгуки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-06-09 14:06:55 ]
Дуже сильно, мороз по шкірі у серці біль та сльози.
Зворушили не можу заспокоїтись.
Це та вершина до якої не наблизитись, коли у серці пустка. Любочко, дякую за Божий талант та чисту душу!
Вклоняюсь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 09:55:38 ]
Дякую, Тетяно!
Прошу вибачення за запізнілу відповідь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2017-11-26 10:07:44 ]
Потуга! Дякую, п. Любо!