
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лія Огастес (1991) /
Проза
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
2012
-От не люблю страшенно свого пажа!Він завжди човгає перед тим як зайти у кімнату,а ще співає про якусь Катюшу.Та як розкриє глотку,то звідти натхнення так і тхне!Не люблю!
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію