ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.05
17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
2026.03.05
15:16
І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
2026.03.05
11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
2026.03.05
11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
2026.03.05
11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
2026.03.05
10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
2026.03.05
07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
2026.03.04
19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
2026.03.04
17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
2026.03.04
16:41
І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
2026.03.04
11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
2026.03.04
10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
2026.03.04
10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
2026.03.04
06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
2026.03.04
01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
2026.03.03
22:23
І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лія Огастес (1991) /
Проза
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
2012
-От не люблю страшенно свого пажа!Він завжди човгає перед тим як зайти у кімнату,а ще співає про якусь Катюшу.Та як розкриє глотку,то звідти натхнення так і тхне!Не люблю!
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
-Моя королево,що сьогодні вам подавати на вечерю?
-Милий мій,мені б хотілось присмоктати трішки маку!
-Якмй мак,ви зовсім збожеволіли,королево!Ви як завжди несете нісенітниці.Бідна наша королево!Треба посилати робітників за соком конюшини абищо.
-Не хочу,не хочу,не хочу!Коли той зеленошкірий обірвав мої крила,то я змушена сидіти і спостерігати,як та велика смуга від червоно-жовтого кружальця бажає протикнути моє черево,відділити жовте від чорного.А я б так і розчленилась у поїданні світлом,воз'єдналась би з його метою.Ба ні!Тільки манить,як лотос.Рушай!-кричить.А я бачу ноги-ноги,руки-руки,а крила-крила?Не..не...не...не бачу?
-Заспокойтесь!Ви отримаєте свій мак!
Два охоронці кружляли над здоровенною безкрилою королевою,а вона реготала щосили.
-Я у мами попрохала не..не...не передавати мені корону,плакала на колінах,як до Бога руки простягала.Ех!Співай свою "Каюшу", паже!
Слуга починає горланити свою пісню.Час від часу слина летить королеві в лице.Вона хотіла було піти в танок, але забула, що немає крил,тому просто почала реготати.
Цю жевріючу ідилію порушила поява захеканого слуги ,який ще не залетівши,вигукнув:Біда!
-Не хочу,не хочу,не хочу!
-На нас наступає плем'я червонолико-тритілих!
-У нас є крила,а значить ми переможемо!-вигукнула королева і знову почала реготати.
-Нам треба збирати військо!-сказав щайно прибувший озброєний полководець.
-А як же моє кружальце?Не...не...не.. не побачу?А зеленошкірі вже вимерли,а ми їх продовжуємо!Один на одного,бити,вбивати,різати - королева знову зареготалась.
- Ми повинні самі розібратись з червоноликими,бо наша королева давно вже не при розумі.
-Збирай усіх по домівках.
Озброєний полководець разом з двома слугами вилетіли з кімнати королеви.
-Ти знову маниш мене,лико божественне!Руки мені дасиш?А літати ,як буде ,миле моє?Ноги дасиш?А літати буду,серденько?Не...не..не..не літатиму?Не хочу,не хочу,не хочу!Геть свою зелену фарбу!Я не..не..не...
Сонце стало зеленим,як поцвіла каша.Вулик почорнів від скупчення розлючених мурах.Три червонолико-тритілих розтягували здоровенну бджолу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0897 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0897 seconds