ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Записки дяді Жори. Записка 2. Мій друг #владімірмаяковский
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
* * *
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Професор і множинність алкогольного буття
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Вибране і вибрані-2
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
За життя
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
* * *
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Його поезія не згасне! (віланела). Пам'яті Ярослава Чорногуза
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
* 61 *
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Облога Вишгорода у вересні-листопаді 1173 року
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Чистої води
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
Записки дяді Жори. Записка 1. Мій друг #юрійгагарін
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Сонячний
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
* * *
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
У кожного свій власний шлях
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші

 Про патріотизм (літературна відповідь)

Проглядаєш стрічку праворуч,
Що біжить, мов стрімка лавина,
Бачиш думка чиясь майнула
Й зникла в безвісти за хвилину.

Тут сплелися любов і осінь,
Поєднання троянд й полИну,
Я читаю про сльози й соплі
Та не бачу про Україну.

Пише: "Сайт цей опозиційний"
До існуючих "гІлок влади"
Але де опозиція?
В пахощах квітів?
Чи в сердечный розпуці зради?

Дивно бачити спротив ліричний -
То як з шаблею йти на танки
Може я якись надто критичний???...
МАбуть витру слова ці зранку))))))

Юрій Руф

Ми в опозиції до влади,
Хоч є і вірші про любов,
І не питаємо поради
Від неї вкотре знов і знов.

Навіщо битися у груди,
Кричати всім: ”Я – патріот!”,
А потім за срібняк Іуди
Продати землю чи завод,

І з ними акції фабричні
За пачку доларів, рублів,
Тоді і вулиці столичні
Тим, що торгують „на розлив”?

Бо патріот не той, що прапор
Собі на лацкані вчепив,
І не котрий кричить у рупор
Та обіцяє диво з див.

Той патріот, хто в час тривожний
Візьметься зразу за граблі
І хто загарбників спроможний
Прогнати з рідної землі.

Той патріот, хто пам’ятає
Про Батьківщину, де б не був,
Хто мову рідну добре знає
І дітям каже: „Не забудь!”

І хто бездумно не калічить
Цю мову суржиком щораз…
...
Та виставляти, мо', не личить,
Патріотизм свій напоказ?


08.12.2010

Літературна відповідь на вірш Юрія Руфа "Поетичні майстерні: В опозиції до існуючої влади!!!" (http://maysterni.com/publication.php?id=55163)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-08 09:55:46
Переглядів сторінки твору 16600
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.906 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Портрети
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-14 13:40:29 ]
Мрійко, не треба так буквально. І в Ахматової можна знайти щось більш схоже на дурість ніж святість.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-14 15:57:24 ]
А хто каже про святість? Ахматова - людина великого таланту та великої, навіть фатальної, особистої трагедії. Жива жінка, хоча й велика, з притаманними людям слабкостями, але і з Божим цілунком.
І з Євтушенко, вибач, її не варто порівнювати. Не той масштаб.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-14 13:44:00 ]
А з шанованим другом останнього Валуа я не згоден. Самих віршів мало, щоб по них судити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-14 16:03:19 ]
"Любити поета і потім зустріти його - все-одно, що любити гусячу печінку і потім зустріти гусака"(с)
"скажи мені, яких поетів ти любиш і я скажу тобі хто ти"))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-12-14 16:14:27 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-15 11:36:20 ]
"Не сотвори кумира", так десь в Біблії наче написано, Мрійко. Тільки з Ахматовою пішла і епоха. Якщо в Ахматової був бунт внутрішній, то слідуючі вже бунтували прагматично. Звідси і сексот Євтушенко. А Бродському може просто не запропонували. Та і комплекс Солженіцина в нього зашкалив. А час розставив все по місцях, ті видимі протести дали результат для "окремо взятих персон".
Але ми про Ахматову. Коли про дурість, то наче сповна це відчув її син. Мрійко, я читаю твої вірші і ніскільки не сумніваюся в твоїй щирості. Але є люди які про Ахматову говорять з келихом шампанського і бужениною в зубах.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-15 12:35:29 ]
Ксандре, почитай "Диалоги с Бродским" С. Волкова. Глава 10. Вспоминая Ахматову.
Думаю, у твоєму розумінні дещо проясниться.
http://lib.ru/BRODSKIJ/wolkow.txt


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 15:09:07 ]
Я прочитав десяту главу. Так що там особливого, в Бродському? Що Гумільов відсидів вісімнадцять років і сказав - мамо ти дура? А Бродський заявив, що він не вправі так говорити? Звичайно сумувати за океаном як один з пунктиків "холодної війни" тяжче ніж це робити, рубаючи ліс між озвірілих ЗК. Це яке суспільство просило її молоти язиком? Загиблі солдати? Так вони мовчать навіки. Каторжани в сибірських таборах? Так він сам був тільки з "лєсосєкі". Буржуазні шоумени в пошуках чергової сенсації? Так вони добре знали, що творилося в СРСР і без Ахматової. Так як і той бесчесний писака, що скористався довірливістю жінки і потім опублікував те інтерв'ю, хоч добре розумів про його наслідки для самої Ахматової. В результаті погомоніли і забули на вечірніх лондонських фуршетах, а синові, який тільки вийшов, знов йти на баланду в черговий раз. Та і Бродський залишився стандартним по типу правдорубом. З подвійними стандартами. А Ахматовій в порівнянні з тисячами безвісних поетів, інженерів, офіцерів та й простих роботяг можна сказати ще пощастило. Хай не видається це диким. Але реальність така.
Мрійко, а я ось задумуюсь і навіть часто. А якби нині жили Ахматова, Шевченко, Висоцький... де вони зараз були би?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 15:37:17 ]
От знаєш, як би там не було, я вважаю, що ми не маємо жодного права осуджувати ні його, ні - тим паче - її. Це сімейна, родинна трагедія - перш за все. Не даремно в "Реквіємі" є рядки: "Ты сын и ужас мой". Тому не варто копирсатися в цьому.

Щодо того, де б хто був... Ну, принаймні, їх би не розстріляли і не відправили в табори. А взагалі зараз не ті часи, щоб народжувались і творили Ахматови-Шевченки-Висоцькі. Все дрібнішає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 16:22:47 ]
Згоден. Сімейна і родинна трагедія. Одна з сімейних і родинних трагедій серед мільйонів сімейних і родинних трагедій того часу. Трагедія кардинала Монтанеллі - заради суспільства він приносить в жертву власного сина? А суспільство того варте? Овід теж себе приносить в жертву заради суспільства. Чи суспільство тут ні до чого? В того своє життя, в того своє?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 16:34:21 ]
Не плутай, у Монтанеллі вибір був не "суспыліство - син", а "Бог - син". І хоча в мене є на це своя точка зору, але ми не про це. Ахматова не жертвувала сином заради суспільства. Воно там взагалі ні до чого. Це все особисте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 16:43:23 ]
Ні, вибір був саме суспільство-син у Монтанелі. Бог від його вибору не постраждав би аж ніяк. Так що він вибрав, сина, суспільство чи може себе гарного?Ахматова не жертвувала сином. Вона повелася "неблагоразумно", властиво для жінки за що м'яко кажучи постраждав син її.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 16:51:41 ]
Думаю, якби Монтанеллі не був священником, вибір міг бути інакшим. Щодо Ахматової, ти судиш поверхнево, вибач. Чи недооцінюєш хворобливі комбінації Сталіна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 14:13:04 ]
Залишмо Ахматову в спокої. Її вірші, її страждання якщо не були перевершені іншими, то повторені були. І Бродський просто пунктик. Своє справжнє нутро він показав пізніше. "Солженіцинізм" це імперіалізм інтелігенції.
А ось про Монтанелі справді цікаво. Чому це саме сан кардинала завадив йому зробити інший вибір? Будучи торговцем або чиновником він вчинив би можливо інакше? Як це схоже на сучасних українських вождів націонал-патріотів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 15:19:25 ]
Це довга розмова, але спробую коротко. Коли я казала про вибір, то мала на увазі те, що уявляв собі сам кардинал - бо це могло якось виправдити його в своїх власних очах. А насправді - і ти тут прав - він вчинив не як Авраам і не як Бог-Отець,а скоріше, як Пілат. До того ж, якби він (як кардинал) не дав згоди на воєнний суд, то Овода (як людину штатську) судили б громадянським судом. І вирок міг був іншим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 16:35:43 ]
Вироку іншого не було б. Та Монтанеллі наче і не дав згоди на трибунал. Чи правильніше дав мовчазну згоду на розстріл. Полковнику більше не треба. Але я не про те. В нього був вибір, або дати згоду на розстріл, заради уникнення заворушень і кровопролиття в суспільстві або відректися від бога і спробувати повернутися до мирського життя. Заради сина. Він вибрав перше. Через 30-40 років кров полилася. Італія здобула свободу, на місце австрійських панів сіли італійські, щоб в наступних війнах вже самим виступати в ролі колишніх своїх хазяїв. Але то вже інша історія. На той час все було правильно.
Ахматова невільно стала причиною нового покарання сина, Монтанеллі свідомо. Та ми про патріотів. Тоді було ясно Італія під Австро-Угорщиною. А нині патріоти проти кого хочуть виступити? Наші патріоти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 16:47:11 ]
Є патріоти і "патріоти". А взагалі, Ксандре, я волію не дискутувати на суто політичні теми. І тобі це раджу.


1   2   3   Переглянути все