Nocturne

Ce n'est pas pour nous qu'elle a fait silence,
Ce n'est pas pour nous qu'elle est lourde et dense,
La calme nuit claire où tremble ta voix

Il est transparent l'azure qui te voile
Ô cher mort, parmi des clartés d'étoil
Ton sourire flotte et je te revois.

Oh! Non, ce n'est pas pour nous qu'elle est close
La chapelle blanche où l'ami repose
Ce n'est pas pour nous, ce n'est pas pour nous.

La porte d'ivoire est ouverte encore:
La vôute muette est toujours sonore;
La Prière encore y veille á genoux.

L'Automne en sourdine au loin psalmodie.
La chapelle où va mon rêve irradie:
La lampe votive y brûle toujours.

D'où vient ce soupir de musique tendre?
D'où viennent ces pas qui semblent descendre,
Par queque escalier léger de velours?

Dans l'ombre, une main pieuse balance
L'encensoire d'argent, et, dans le silence,
J'entends une voix répondre á ma voix.

La chapelle d'or que l'hysope asperge,
S'emplit de clartés tremblantes de cierge,
Ton sourire flotte et je te revois.

Нере Бошмен (1850-1931) Квебецький поет і медик.

Це не для нас, цей спокій не для нас,
Він сконденсований в тяжку й тягучу мить
Де світла ніч шепоче нам: «Silence*…»
Де голос твій у небутті бринить.

Одягне в креп, у лазуровий газ
О, зглянься, Смерте! Серед ясних зір
Хлюпоче сміх, він ще не згас, не згас,
Я знову бачу профіль Ваш, Мессір!

Це не для нас, не прочинить для нас
Каплички, де чека спочинку тлін.
Там під склепінням молитовний Спас
Лунає, плаче, не встає з колін.

Блідніє, як дверей слонова кість,
Та глухне осінь, глухне до псалмів
Я тільки гість, я - чуєш? - вкляклий гість…
Свічу лампаду із надій і снів.

Аж поки спів, цимбал небесних спів
Далеких кроків донесе нам звук.
З ладанок срібних, із молитви слів
Просвітлить дух і відповість нам Друг.

Затопить сяйвом храму височінь.
To bе? – полином й миррою, – To bе!
Й пливе в тремтливім вогнику свічі
Твоя усмішка й очі голубі.

* Тиша (фр.)