ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.14 19:42
***
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця

Євген Федчук
2026.05.14 19:35
Смерть гетьмана Самійла Кішки 28 лютого 1602 року
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а

Артур Курдіновський
2026.05.14 19:05
Записки дяді Жори. Записка 6. "Воюю"
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?

Артур Курдіновський
2026.05.14 18:56
Записки дяді Жори. Записка 5. "Без змін"
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!

Юрій Гундарів
2026.05.14 18:40
У прямому етері
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)

Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав

Артур Курдіновський
2026.05.14 15:11
Кажуть...
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.

Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -

Кока Черкаський
2026.05.14 14:22
Четвертий закон
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.

Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-

Борис Костиря
2026.05.14 12:40
Суботній день
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.

Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,

Юрій Гундарів
2026.05.14 12:28
Мій читацький денник. Андрій Мирохович
я хочу слів нових михайль семенко я хочу слів нових щоб ці слова не як полова щоб як трава Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який

Ірина Вовк
2026.05.14 11:52
А ВОДА ПО КАМЕНЮ (продовження 2)
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА» Над Десною тумани, як сиве старе полотно, Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки. Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино, А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий. Над Десною розлилася ніч, гус

хома дідим
2026.05.14 09:55
* 78 *
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий

Вячеслав Руденко
2026.05.14 08:11
Чигирин
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?

В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі

Охмуд Песецький
2026.05.14 07:38
Як ще не писав ніколи
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.

Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,

Тетяна Левицька
2026.05.14 07:25
Знов день промайнув...
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.

Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню

Віктор Кучерук
2026.05.14 06:54
* * *
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
***
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

  Беспричинная тоска
Пришла тоска испить тепла из памяти,
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Зачем в туман вы, мысли мои, правите,
Зачем же вскачь несётесь, черти, в грязь?

За пеленой вселенское безбрежие,
И звёзды, умирая, песнь поют.
А мне не помогают руки нежные,
И не спасает от тоски уют.

Ах, соловей, пропой мне песню звонкую,
Грустить светло умеют соловьи,
Я в тишине под трели тонкой кромкою
Укрою все кручинушки свои.

Но трелей нет, а только лишь смешиночки
На дне любимых глаз вдруг вижу я,
А на ладонь садятся мне снежиночки…
Да где найдёшь зимою соловья.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-16 23:16:40
Переглядів сторінки твору 2832
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-16 23:40:31 ]
Гарно, Тетяно! І зовсім не тужливо. Легкий присмак... Можливо в третій строфі краще би було звучало "Я в тишину" - "Я в тишине" або "Я тишиной" (?) В четвертій "вдруг" - "вновь" (?).Ніжно вийшло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 12:59:51 ]
Дякую, пане Іване, "тишину" зараз виправлю, а от Вдруг" на "вновь" не хочеться, адже для ЛГ саме раптовість цього бачення є поворотним моментом настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-17 10:50:19 ]
Дуже лірично "пришла тоска испить тепла из памяти..." Сподобалося. Та де знайти узимку солов'я? І правда...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:01:39 ]
Дякую, Іро. Хай Вас подібний настрій стороною обходить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 15:07:17 ]
Скільки тієї зими залишилося, Тетяно? А ще коли душа думає про весну, а очі не дивляться на календар - взагалі якась мить. А поки - задовільняйся смішинками, не біля кожного, буває, вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 16:49:51 ]
Дякую, Вікторе, я так і роблю. А зима може бути і у переносному значенні. У певному значенні вона при моєму житті навряд чи скінчиться...Але у тому значенні вона вже не без причин...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-19 19:12:08 ]
Роса-Соловей. А чому б і ні, Тань? Римському-Корсакову можна, а нам "ніззя"? :) Сподобалося, і незважаючи на "беспричинную грусть", посміхнулася. "Зверьком пушисто в душу улеглась" - це явно про беспричинно відсутнього кота!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 13:48:45 ]
Дякую, Світланко. :) Слово «соловей» зроду не було для мене знаковим, чого не скажеш щодо казки про Кирила Кожум’яку, але то пов’язано з прізвищем моїх пращурів по материнській лінії. Довго, та ще й подвійно – це ж скільки зайвого часу на написання витрачати доведеться, моя лінь мені цього ніколи не дозволить! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 21:00:32 ]
Не знаю, отчего, но чаще всего обращаю внимание на женскую фигуру, еще - на глаза, а от грациозной походки я просто млею. Немаловажным достоянием считаю разум, "клюю" и на необъяснимый с точки зрения логики шарм.
Примерно так я реагирую и на стихотворения, также нередко пытаясь разобраться в построении каждого.
А когда очаровываюсь, ничего не вижу и не понимаю, а просто, как я уже писал, млею.
Но, бывает, что "выпадаю" из этого состояния под действием каких-нибудь раздражителей или особо сильных поэтических всплесков.
В Вашем стихотворении я "выпадал" на чертях, хотя понимаю разменную важность этого слова.
А в конце - на букве "ж".
В Ваших стихотворениях я ощущаю прелесть или просто неповторимость какого-то момента Вашей жизни, как, например, в этом. Этот момент растянуть бы, чтобы Вам как автору, больше времени уделить некоторым деталям стихотворения -
и получится шедевр. То есть то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 02:28:47 ]
Благодарю, Алексий, Вы удачно польстили моему самолюбию, но если Вы намеренны и в будущем баловать меня своими чрезвычайно интересными и толковыми комментариями, давайте обойдёмся без излишеств, вроде «и получился бы шедевр» и попыток самоуничижения подобными выражениями: «то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости».Каждый человек уникален по-своему. И его попытки выразить себя через что-то положительное - замечательная черта. А мыслями о шедеврах-не шедеврах пусть себе голову профессионалы ломают. И большое спасибо за "ж" - кажется, без него можно преспокойно обойтись, ничего не меняя. А вот с "чертями" мне расставаться не хочется, мне они здесь какие-то "свои".