ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
ВІдповідь модУрністу авангаду
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Чорнильна ручка
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч (Neil Young)
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
***
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Легенда про чайку
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
***
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.

Борис Костиря
2025.12.28 12:27
Поїзд
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.

Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,

Юлія Щербатюк
2025.12.28 12:16
Де твій поете...?
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,

В Горова Леся
2025.12.28 12:13
Риби
Жовті кудли безлисті на сірому - ніби осінні,
Чорне плесо колотять, розводячи синім палітру.
Оживає замулене дно - вигинаються тіні
Половини верби, що із вечора зламана вітром.

Бік лускатий сріблиться, ховається поміж торочок.
Поселенець місцевий

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Наче світанок
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі

Артур Курдіновський
2025.12.27 14:02
Гасла та кліше (квартон)
Розмовляють гаслами й кліше
Спостерігачі та словороби.
Все для них однакової проби -
Куряче яйце чи Фаберже.

"Вір!", "Радій!", "Кохай!", "Кохай кохання!" -
Розмовляють гаслами й кліше.
Тільки їхня фраза: "Та невже?" -

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
* * *
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Тетяна Левицька
2025.12.27 02:11
Молитва відчаю
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!

Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест

Іван Потьомкін
2025.12.26 22:33
Не навмання, як доти
Стільки народ мій мудрості втілив у приказки й прислів’я, що в дурнях залишатися якось уже й незручно. Ну, от хоча б: «Дозволь собаці лапу покласти на стіл,то він увесь захоче видертись». Або ж: «Зашморгом цей дивиться», «Добре говорить, а зле робить».

М Менянин
2025.12.26 22:25
Скарб
Хоч родом з бувшого сторіччя,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.

Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,

Світлана Пирогова
2025.12.26 17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі (рондель)
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.

Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

  Беспричинная тоска
Пришла тоска испить тепла из памяти,
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Зачем в туман вы, мысли мои, правите,
Зачем же вскачь несётесь, черти, в грязь?

За пеленой вселенское безбрежие,
И звёзды, умирая, песнь поют.
А мне не помогают руки нежные,
И не спасает от тоски уют.

Ах, соловей, пропой мне песню звонкую,
Грустить светло умеют соловьи,
Я в тишине под трели тонкой кромкою
Укрою все кручинушки свои.

Но трелей нет, а только лишь смешиночки
На дне любимых глаз вдруг вижу я,
А на ладонь садятся мне снежиночки…
Да где найдёшь зимою соловья.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-16 23:16:40
Переглядів сторінки твору 2692
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-16 23:40:31 ]
Гарно, Тетяно! І зовсім не тужливо. Легкий присмак... Можливо в третій строфі краще би було звучало "Я в тишину" - "Я в тишине" або "Я тишиной" (?) В четвертій "вдруг" - "вновь" (?).Ніжно вийшло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 12:59:51 ]
Дякую, пане Іване, "тишину" зараз виправлю, а от Вдруг" на "вновь" не хочеться, адже для ЛГ саме раптовість цього бачення є поворотним моментом настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-17 10:50:19 ]
Дуже лірично "пришла тоска испить тепла из памяти..." Сподобалося. Та де знайти узимку солов'я? І правда...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:01:39 ]
Дякую, Іро. Хай Вас подібний настрій стороною обходить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 15:07:17 ]
Скільки тієї зими залишилося, Тетяно? А ще коли душа думає про весну, а очі не дивляться на календар - взагалі якась мить. А поки - задовільняйся смішинками, не біля кожного, буває, вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 16:49:51 ]
Дякую, Вікторе, я так і роблю. А зима може бути і у переносному значенні. У певному значенні вона при моєму житті навряд чи скінчиться...Але у тому значенні вона вже не без причин...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-19 19:12:08 ]
Роса-Соловей. А чому б і ні, Тань? Римському-Корсакову можна, а нам "ніззя"? :) Сподобалося, і незважаючи на "беспричинную грусть", посміхнулася. "Зверьком пушисто в душу улеглась" - це явно про беспричинно відсутнього кота!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 13:48:45 ]
Дякую, Світланко. :) Слово «соловей» зроду не було для мене знаковим, чого не скажеш щодо казки про Кирила Кожум’яку, але то пов’язано з прізвищем моїх пращурів по материнській лінії. Довго, та ще й подвійно – це ж скільки зайвого часу на написання витрачати доведеться, моя лінь мені цього ніколи не дозволить! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 21:00:32 ]
Не знаю, отчего, но чаще всего обращаю внимание на женскую фигуру, еще - на глаза, а от грациозной походки я просто млею. Немаловажным достоянием считаю разум, "клюю" и на необъяснимый с точки зрения логики шарм.
Примерно так я реагирую и на стихотворения, также нередко пытаясь разобраться в построении каждого.
А когда очаровываюсь, ничего не вижу и не понимаю, а просто, как я уже писал, млею.
Но, бывает, что "выпадаю" из этого состояния под действием каких-нибудь раздражителей или особо сильных поэтических всплесков.
В Вашем стихотворении я "выпадал" на чертях, хотя понимаю разменную важность этого слова.
А в конце - на букве "ж".
В Ваших стихотворениях я ощущаю прелесть или просто неповторимость какого-то момента Вашей жизни, как, например, в этом. Этот момент растянуть бы, чтобы Вам как автору, больше времени уделить некоторым деталям стихотворения -
и получится шедевр. То есть то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 02:28:47 ]
Благодарю, Алексий, Вы удачно польстили моему самолюбию, но если Вы намеренны и в будущем баловать меня своими чрезвычайно интересными и толковыми комментариями, давайте обойдёмся без излишеств, вроде «и получился бы шедевр» и попыток самоуничижения подобными выражениями: «то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости».Каждый человек уникален по-своему. И его попытки выразить себя через что-то положительное - замечательная черта. А мыслями о шедеврах-не шедеврах пусть себе голову профессионалы ломают. И большое спасибо за "ж" - кажется, без него можно преспокойно обойтись, ничего не меняя. А вот с "чертями" мне расставаться не хочется, мне они здесь какие-то "свои".