ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.16 06:15
* * *
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.

хома дідим
2026.10.15 23:54
* 231 *
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Сьогоніч бистрина зірок
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Володимир Бойко
2026.10.15 16:38
Лімерики F-12
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.

Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо

Борис Костиря
2026.10.15 15:58
Небесний меч
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.

Артур Курдіновський
2026.10.15 15:15
Освідчення осені
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.

Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.

Євген Федчук
2026.10.15 14:27
Битва під Суздалем у липні 1445 року
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,

Тетяна Левицька
2026.10.15 12:37
Книга
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с

Юрій Гундарів
2026.10.15 10:24
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Антон Смецький
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св

Віктор Кучерук
2026.10.15 06:04
* * *
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.

С М
2026.10.14 23:17
Мій друг (Jimi Hendrix)
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Гойдає осінь
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
***
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Провидіння
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
* 230 *
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Критичний аналіз вірша "Кукувала зозуленька"
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

  Беспричинная тоска
Пришла тоска испить тепла из памяти,
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Зачем в туман вы, мысли мои, правите,
Зачем же вскачь несётесь, черти, в грязь?

За пеленой вселенское безбрежие,
И звёзды, умирая, песнь поют.
А мне не помогают руки нежные,
И не спасает от тоски уют.

Ах, соловей, пропой мне песню звонкую,
Грустить светло умеют соловьи,
Я в тишине под трели тонкой кромкою
Укрою все кручинушки свои.

Но трелей нет, а только лишь смешиночки
На дне любимых глаз вдруг вижу я,
А на ладонь садятся мне снежиночки…
Да где найдёшь зимою соловья.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-16 23:16:40
Переглядів сторінки твору 3139
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-16 23:40:31 ]
Гарно, Тетяно! І зовсім не тужливо. Легкий присмак... Можливо в третій строфі краще би було звучало "Я в тишину" - "Я в тишине" або "Я тишиной" (?) В четвертій "вдруг" - "вновь" (?).Ніжно вийшло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 12:59:51 ]
Дякую, пане Іване, "тишину" зараз виправлю, а от Вдруг" на "вновь" не хочеться, адже для ЛГ саме раптовість цього бачення є поворотним моментом настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-17 10:50:19 ]
Дуже лірично "пришла тоска испить тепла из памяти..." Сподобалося. Та де знайти узимку солов'я? І правда...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:01:39 ]
Дякую, Іро. Хай Вас подібний настрій стороною обходить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 15:07:17 ]
Скільки тієї зими залишилося, Тетяно? А ще коли душа думає про весну, а очі не дивляться на календар - взагалі якась мить. А поки - задовільняйся смішинками, не біля кожного, буває, вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 16:49:51 ]
Дякую, Вікторе, я так і роблю. А зима може бути і у переносному значенні. У певному значенні вона при моєму житті навряд чи скінчиться...Але у тому значенні вона вже не без причин...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-19 19:12:08 ]
Роса-Соловей. А чому б і ні, Тань? Римському-Корсакову можна, а нам "ніззя"? :) Сподобалося, і незважаючи на "беспричинную грусть", посміхнулася. "Зверьком пушисто в душу улеглась" - це явно про беспричинно відсутнього кота!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 13:48:45 ]
Дякую, Світланко. :) Слово «соловей» зроду не було для мене знаковим, чого не скажеш щодо казки про Кирила Кожум’яку, але то пов’язано з прізвищем моїх пращурів по материнській лінії. Довго, та ще й подвійно – це ж скільки зайвого часу на написання витрачати доведеться, моя лінь мені цього ніколи не дозволить! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 21:00:32 ]
Не знаю, отчего, но чаще всего обращаю внимание на женскую фигуру, еще - на глаза, а от грациозной походки я просто млею. Немаловажным достоянием считаю разум, "клюю" и на необъяснимый с точки зрения логики шарм.
Примерно так я реагирую и на стихотворения, также нередко пытаясь разобраться в построении каждого.
А когда очаровываюсь, ничего не вижу и не понимаю, а просто, как я уже писал, млею.
Но, бывает, что "выпадаю" из этого состояния под действием каких-нибудь раздражителей или особо сильных поэтических всплесков.
В Вашем стихотворении я "выпадал" на чертях, хотя понимаю разменную важность этого слова.
А в конце - на букве "ж".
В Ваших стихотворениях я ощущаю прелесть или просто неповторимость какого-то момента Вашей жизни, как, например, в этом. Этот момент растянуть бы, чтобы Вам как автору, больше времени уделить некоторым деталям стихотворения -
и получится шедевр. То есть то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 02:28:47 ]
Благодарю, Алексий, Вы удачно польстили моему самолюбию, но если Вы намеренны и в будущем баловать меня своими чрезвычайно интересными и толковыми комментариями, давайте обойдёмся без излишеств, вроде «и получился бы шедевр» и попыток самоуничижения подобными выражениями: «то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости».Каждый человек уникален по-своему. И его попытки выразить себя через что-то положительное - замечательная черта. А мыслями о шедеврах-не шедеврах пусть себе голову профессионалы ломают. И большое спасибо за "ж" - кажется, без него можно преспокойно обойтись, ничего не меняя. А вот с "чертями" мне расставаться не хочется, мне они здесь какие-то "свои".