ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Пектораль
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
Мій читацький денник. Віктор Домонтович
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Звичка
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Осінній шлях
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
* 75 *
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
Втома
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
***
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Шостий день
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
* * *
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Квітники одиноцтва
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
Міжзоряне кохання
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Поле воєнної неслави Московії – Нарва 1700 року
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
* * *
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Від Кватроченто до Кусто
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
* 74 *
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

  Беспричинная тоска
Пришла тоска испить тепла из памяти,
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Зачем в туман вы, мысли мои, правите,
Зачем же вскачь несётесь, черти, в грязь?

За пеленой вселенское безбрежие,
И звёзды, умирая, песнь поют.
А мне не помогают руки нежные,
И не спасает от тоски уют.

Ах, соловей, пропой мне песню звонкую,
Грустить светло умеют соловьи,
Я в тишине под трели тонкой кромкою
Укрою все кручинушки свои.

Но трелей нет, а только лишь смешиночки
На дне любимых глаз вдруг вижу я,
А на ладонь садятся мне снежиночки…
Да где найдёшь зимою соловья.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-16 23:16:40
Переглядів сторінки твору 2827
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-16 23:40:31 ]
Гарно, Тетяно! І зовсім не тужливо. Легкий присмак... Можливо в третій строфі краще би було звучало "Я в тишину" - "Я в тишине" або "Я тишиной" (?) В четвертій "вдруг" - "вновь" (?).Ніжно вийшло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 12:59:51 ]
Дякую, пане Іване, "тишину" зараз виправлю, а от Вдруг" на "вновь" не хочеться, адже для ЛГ саме раптовість цього бачення є поворотним моментом настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-17 10:50:19 ]
Дуже лірично "пришла тоска испить тепла из памяти..." Сподобалося. Та де знайти узимку солов'я? І правда...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 13:01:39 ]
Дякую, Іро. Хай Вас подібний настрій стороною обходить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 15:07:17 ]
Скільки тієї зими залишилося, Тетяно? А ще коли душа думає про весну, а очі не дивляться на календар - взагалі якась мить. А поки - задовільняйся смішинками, не біля кожного, буває, вони є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-17 16:49:51 ]
Дякую, Вікторе, я так і роблю. А зима може бути і у переносному значенні. У певному значенні вона при моєму житті навряд чи скінчиться...Але у тому значенні вона вже не без причин...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-19 19:12:08 ]
Роса-Соловей. А чому б і ні, Тань? Римському-Корсакову можна, а нам "ніззя"? :) Сподобалося, і незважаючи на "беспричинную грусть", посміхнулася. "Зверьком пушисто в душу улеглась" - це явно про беспричинно відсутнього кота!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 13:48:45 ]
Дякую, Світланко. :) Слово «соловей» зроду не було для мене знаковим, чого не скажеш щодо казки про Кирила Кожум’яку, але то пов’язано з прізвищем моїх пращурів по материнській лінії. Довго, та ще й подвійно – це ж скільки зайвого часу на написання витрачати доведеться, моя лінь мені цього ніколи не дозволить! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 21:00:32 ]
Не знаю, отчего, но чаще всего обращаю внимание на женскую фигуру, еще - на глаза, а от грациозной походки я просто млею. Немаловажным достоянием считаю разум, "клюю" и на необъяснимый с точки зрения логики шарм.
Примерно так я реагирую и на стихотворения, также нередко пытаясь разобраться в построении каждого.
А когда очаровываюсь, ничего не вижу и не понимаю, а просто, как я уже писал, млею.
Но, бывает, что "выпадаю" из этого состояния под действием каких-нибудь раздражителей или особо сильных поэтических всплесков.
В Вашем стихотворении я "выпадал" на чертях, хотя понимаю разменную важность этого слова.
А в конце - на букве "ж".
В Ваших стихотворениях я ощущаю прелесть или просто неповторимость какого-то момента Вашей жизни, как, например, в этом. Этот момент растянуть бы, чтобы Вам как автору, больше времени уделить некоторым деталям стихотворения -
и получится шедевр. То есть то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 02:28:47 ]
Благодарю, Алексий, Вы удачно польстили моему самолюбию, но если Вы намеренны и в будущем баловать меня своими чрезвычайно интересными и толковыми комментариями, давайте обойдёмся без излишеств, вроде «и получился бы шедевр» и попыток самоуничижения подобными выражениями: «то, о чем я не смею мечтать даже в моменты прилива нечеловеческой смелости».Каждый человек уникален по-своему. И его попытки выразить себя через что-то положительное - замечательная черта. А мыслями о шедеврах-не шедеврах пусть себе голову профессионалы ломают. И большое спасибо за "ж" - кажется, без него можно преспокойно обойтись, ничего не меняя. А вот с "чертями" мне расставаться не хочется, мне они здесь какие-то "свои".