Дякую, Іванно!

випередив Ігор мене, збиралася те саме написати про похованих)

Спасибі, Юль!

Спасибі, Ігорю! Цілком згодна. Довго сумнівалася. Вже змінила на звичне слово, хоча стилістично воно мені видається надто простим. З архаїкою не склалося. Сама знаю, що така форма не вживається в літературній мові. Ще було б непогано "полеглих Уконтакті", але "У".
Щиро:)

По-перше, ще раз дякую тобі, Юлю, що зайшла, що, дійсно, не полінувалася написати враження. І я їх дуже ціную.
Отже, про все по черзі.
Про банальщину згодна, але для мене це ново. Рідко, вкрай рідко пишу подібні речі. Тому цей вірш - скоріше, експеримент, таке собі прагнення вистрибнути із себе, перескочити через себе. Може, й не варто робити цього, а продовжувати дотримуватися свого стилю, працювати в тому ж дусі далі. Але інколи виникає бажання зробити щось відносно незвичне. Це так, я абсолютно не виправдовуюся щодо банальності, пишу, як є.
Зі стразами ще поміркую. Теж згодна з критикою.
Так, на рахунок рухів теж не вдалося донести, що мала на увазі певну антитезу: Старіє Вакарчук, але прискорюються рухи, тобто стають більш відвертими, навіть еротичними. Дивилася останні записи виступів "Океану", то виникла думка, що з роками він стає ще більш розкутим на сцені. Не буду ще крутіших слів підбирати. Не кажу, що це мені не подобається. Просто справило враження, тому так і написалося. Справді, треба й "прискорюються" замінити. Я теж думала щось на кшталт "рухи стають ще еротичнішими". Але якби в попередніх рядках був якийсь натяк на еротику, то з прискоренням могло б бути все зрозуміло.
Тепер покоління. Єдина логіка, яка тут може бути (хоча зізнаюся, що вірш виник спонтанно, тому цілком зрозуміло, що в ньому стільки недоречностей), так це хронологічні межі покоління, що виростало в епосі музики "Океану". А це для нас, українців, мабуть, дійсно, епоха. І говорю ці слова цілком не з позиції фанатки, бо так може видатися. Любов до музики "Океану Ельзи" в мене мала шлях від майже несприйняття до певного захоплення окремими піснями, і врешті завершилась холодним осмисленням сили текстів пісень. Чи й справді вони такі досконалі?! Ні. Музиканти говорять, що й мелодій у них як таких немає. Хіба одна-дві. Ну, це з позиції, звичайно, професіоналів. Подобатися ж може не тільки досконалий твір. Але ми не про це.
Ну, тобто ця моя відповідь - суміш того, що я сказала у вірші, й того, що не вийшло сказати. Буду виправлятися. Цілком згодна з усіма зауваженнями. Ще раз дякую!
Щасти!:)

Дякую, пані Гренуіль, що завітали!
Тепер відповіді. Дієслово "поглянь" звернене не до Вакарчука, а до одного з ровесників. Згодна, що у вірші цього не сказано. Треба переробити. Цінне зауваження.
Ну, так, зі словом "старіє", звичайно, я трохи гіперболізувала. Проте все відносне. Щодо 16-річної, здається, давності, то Вакарчук уже не той хлопчисько, що співав "Там, де нас нема..." і т. д. Та й не казала ж я, що він старий - просто старіє. А це різні речі. Хоча, безумовно, згодна, що грубувато якось. Але в мене чомусь виник цей рядок кілька місяців тому. А це тільки вчора він, хоч і кволо, проте якось втілився в життя. На рахунок трясці:))))) (Ви, як завжди, з прекрасним почуттям гумору), то приєднуюся до Ваших слів - боронь Боже! Слово "погребених" (або будь-які синоніми, пов"язані з похованням) ніяк не стосується Вакарчука, та й нікого в цьому вірші, хіба що в переносному значенні. То я так.
СтІну доведеться розмножити. Тоді наголос стІни буде правильним. Поки що так міркую.
І зовсім ніхто не розкаркався. Навпаки - тільки вдячна за відгуки, враження, поради.
З найкращими побажаннями!:)))