Вам це "не бачив, але засуджую" нічого не нагадує?
Богдана Ступку "неукраїнцем і непатріотом" може назвати тільки повний кретин.
Він був одним з тих, для кого "патріотизм" виходив за рамки націонал-шовінізму.

Ось дещо про нього
http://file.liga.net/person/435.html

Взгляды и оценки. По словам Б.Ступки, мечта его жизни - чтобы украинская культура была известна во всем мире. Жизненный принцип - порядочность и толерантность. Самое приятное в работе - общение с разными людьми. В людях более всего ценит ум.

Іван Марчук, народний художник України
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/10/245.html

І ще одна непересічна постать сучасності -
Ярослав Грицак
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B0%D0%BA_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Отже, за "вислугою літ" і за всіма відомими на цей час нам критеріями, пропоную внести перекладача, письменника, та науковця Андрія Олександровича Содомору до числа тих, кого "Поетичні Майстерні" бачать сучасною українською елітою.

Коректні зауваження, вкупі із аргументованим фактажем, приймаються до спільного розгляду в будь-який час земного життя "ПМ".

Ще хотілося би звернути загальну увагу на особистість і труди Рафаї́ла Турконя́ка, (також Раймо́нд (Роман) Павлович Турконя́к, в миру отець Рафаїл) архімандрита Греко-Католицької Церкви, доктора богослів'я і доктора літургіки, біблійного перекладача, ієромонаха Студійського уставу, лауреата Шевченківської премії за переклад Острозької Біблії українською мовою (2007), почесного професора і завідувача кафедри богослів’я Національного університету "Острозька академія".

Перш за все важливо зауважити найглибші знання Рафаїла Турконяка древніх мов, якими писалася Біблія (а таких знавців в Україні не більше 3-4 науковців), і відповідну цим знанням працю.

За цим посиланням до вашої уваги пропонується перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями князя Константина Острозького. Подано тут оригінальний текст та український переклад.

Попри всю феноменальність трудів Рафаї́ла Турконя́ка, і їх видатного значення, потрібно зауважити, що Отець Рафаїл і строго притримується традиційних нашій Церкві поглядів, які, в своїй основі мають як Непогрішиму, так і, можливо, погрішимі (фактори нашої свідомості) сторони.

Щоби максимально зменшити нашу можливу "погрішимість" у питаннях перекладів, не завадило би, напевно, і найточнішим чином співставити наші переклади зі звучанням оригіналів?

Хотілося би вважати, що отцю Рафаїлу таке могло би вдатися, бо ця праця таки виглядає і незмірно принциповішою за ту, яку вже вдалося йому зробити. Можливо, саме ця, нова праця, могла би додати нових позитивних тенденцій і всій українській спільноті.

Остання історія багато чого пояснює, насправді!

Олег Медведєв

Ліна Костенко не Ян Табачник. У неї не грають "Мурку" – ніхто з ПР і не прийшов. У Януковича готують удар "під дих"

Свій творчий вечір Ліна Костенко прямо назвала "зібранням опозиції". На Табачника так і сказала – "нечиста сила". Але це не означає, що наша жива українська легенда не заслужила того, щоб від цієї влади бодай Герман підняла сідниці та на знак поваги спустилася з вертолітних небес Януковича на грішну землю Костенко. Лише кілька десятків сходинок вниз відділяють Банкову від театру Івана Франка, який набився вщент шанувальниками творчості великої українки.

А щодо дискомфорту... Там кожному трохи було ніяково, бо Ліна Костенко критикує не лише владу, а всякого з нас. Бо заслужила судити, і несудимою бути.

Однак, регіоналам там було би нудно. Ліна Василівна не Ян Петрович: з нею "Мурки" не злабаєш. Костенко чужа нашій муркотливій владі, так само як чужа цій владі і Марія Матіос, яку вони також днями проігнорували, і яку вона, тобто Ліна Костенко, назвала вчора своєю улюбленою сучасною українською письменницею.

А на сьогодні у Януковича приготували потужний удар по українській культурі. Рада має розглядати закон регіоналки Бондаренко про скасування 50-відсоткової квоти на український культурний продукт на формально українських телебаченні та радіо.

Не дивно, що мовчить Мінкульт. Не дивно, що неначе води в рота набрала Герман – це ж не над Тимошенко хизуватися на ток-шоу.

Дивно лише те, що заціпило перебіжчикам до Гуманітарної ради Януковича – Стусові та Драчеві. І взагалі, для чого та Гуманітарна рада з нікчемними членами, які мовчать навіть у таких критичних ситуаціях?

http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4d47a659ede63/

А ось і вся та шахер-махер братія, "члени" і "членкині" якої за жодних умов не будуть названі нашою елітою

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 2 квітня 2010 року № 469/2010

СКЛАД
Громадської гуманітарної ради

ЯНУКОВИЧ Віктор Федорович – Президент України, Голова Ради
ГЕРМАН Ганна Миколаївна – заступник Глави Адміністрації Президента України, секретар Ради
БЕБИК Валерій Михайлович – проректор з політичних комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (за згодою)
БІЛЕЦЬКИЙ Михайло Іванович – експерт Київського центру політичних досліджень і конфліктології (за згодою)
БОКОТЕЙ Андрій Андрійович – ректор Львівської національної академії мистецтв (за згодою)
БОНДАРЕНКО Віктор Дмитрович – перший заступник Голови Вищої атестаційної комісії України
БОНДАРЕНКО Костянтин Петрович – директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна (за згодою)
БУБКА Сергій Назарович – президент Національного олімпійського комітету України (за згодою)
ГРИЦЕНКО Олександр Андрійович – директор Українського центру культурних досліджень (за згодою)
ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович – ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
ДЕНИСЕНКО Валерій Миколайович – завідувач кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка (за згодою)
ДРАЧ Іван Федорович – письменник, голова Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна – Світ» (за згодою)
ЄМЕЦЬ Ілля Миколайович – директор Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України (за згодою)
КАПЕЛЮШНИЙ Валерій Петрович – завідувач кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
КРЕМЕНЬ Василь Григорович – президент Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії наук України (за згодою)
КУТУЄВ Павло Володимирович – професор кафедри політології, соціології та соціальної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (за згодою)
ЛУБКІВСЬКИЙ Роман Мар'янович – письменник (за згодою)
МИХАЙЛЕНКО Максим Валерійович – директор з досліджень Центру соціальних та правових досліджень (за згодою)
ОЛІЙНИК Борис Ілліч – голова правління Українського фонду культури (за згодою)
ПРИМУТ Микола Васильович – завідувач кафедри політології Донецького національного університету
РЕЗНІКОВИЧ Михайло Юрійович – генеральний директор – художній керівник Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (за згодою)
СКОРИК Лариса Павлівна – професор кафедри архітектурного проектування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (за згодою)
СМОЛІЙ Валерій Андрійович – директор Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, академік Національної академії наук України (за згодою)
СТУПКА Богдан Сильвестрович – художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (за згодою)
СТУС Дмитро Васильович – публіцист, старший науковий співробітник Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (за згодою)
ТОЛОЧКО Петро Петрович – директор Інституту археології НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)
ТОЛСТОВ Сергій Валер'янович – директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень (за згодою)
ФРАНЧУК Олена Леонідівна – голова правління благодійної організації «Фонд Олени Франчук «АНТИСНІД» (за згодою)
ШУЛЬГА Микола Олександрович – заступник директора Інституту соціології НАН України (за згодою)
ЩЕРБАК Світлана Ігорівна – науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (за згодою)
ЯКУШИК Валентин Михайлович – професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (за згодою).

Глава Адміністрації Президента України С.ЛЬОВОЧКІН

І ще раз про еліту.
Вчора читала інтерв’ю з Любомиром Гузаром, яке він дав ZN,UA востаннє перед тим, як скласти повноваження. Думаю, не перебільшу, якщо скажу, що це - одна з наймудріших постатей сучасності.
Потышилася збыгу думок у відповідях на деякі питання, зокрема про "українського Гавела", якому б я беззаперечно віддала свій голос.

— Знову постає питання, до якого ми зверталися неодноразово: чому досі немає українського Гавела?

— Я вам скажу — чому. Трагедія нашого народу в тому, що від кінця XVIII ст. — від знищення Київської лаври і Січі — ми є поневолені. Нам нищили мозок. Всі, хто нас окуповував, нищили мозок нації. Наш поступ сьогодні не треба вважити заповільним. Ми ж не маємо еліти — її нищили. Що сталося з блискучим відродженням 20-х років — з Холодним, Зеровим? Їх знищили. Що сталося у 30-х роках з селом? Хто були ті „куркулі“? Люди, які вміли працювати на землі, мали вплив у своїх громадах. Їх знищили. Так само знищували інтелігенцію — весь час. Не дивуймося, що не маємо сьогодні еліти. Пішов до школи, трохи вивчився, має освіту — це ще не є еліта, цього замало. Еліта — це люди, це інтелігенція, яка думає не лише інтелектуально — думає серцем. Та сама Ліна Костенко. Інші письменники. Еліта — вона не тільки інтелектуальна. Еліта — духовна. Все це було в нас знищено — не одноразово, воно винищувалося протягом поколінь. Треба дивуватися не тому, що ми повільно розвиваємося, а тому, що ми взагалі ще стоїмо. Що стоїть наше село, де кожен розумний був знищений. В містах — науковий світ, культурний світ — сотнями, тисячами вистрілювали. А інтелігенція — це не гриби, що ростуть після дощу. Скільки треба років, щоби виховати людей — науковців, мислителів, культурних діячів — здатних мислити широко, мислити категоріями держави, народу, нації?

Ми якось дискутували про Чехію — порівнювали її з Україною. Як вже прийшла свобода, СССР пропав, Чехія мала те щастя, що могла позбутися комуністів і комуністо-вихованих людей, бо мала, ким їх заступити — мала людей, які мислили демократично, категоріями гідності людини. В нас такого не могло відбутися, бо в нас таких людей не було і бути не могло — нам те знищили. Назвіть мені одного політика в Україні, думаючого державно. Немає. Не тому, що ми придуркуваті — потрібен час, щоби їх виховати.

http://www.dt.ua/newspaper/articles/75318#article