ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Голодний
Високий худорлявий парубок перебирав власні пальці. Нервово зігнув квиток і врешті кинув його в кишеню куртки. Витягнув мобільник і з почуттям розчарування видихнув повітря. Набрав на клавіатурі: “Вибач. Я не встигаю. Зателефоную пізніше”. Почувся стандартний звук усіх телефонів “Нокіа”. Вимкнув телефон. Заховав до кишені.
Маленький замурзаний циган сперся на зачинені двері. Дістав з-за пазухи недогризений пиріжок і притулив до носа. Відкусив шматок і солодко усміхувся. Запах ліверу пронісся аж до іншого кінця вагона. Циган підняв голову і помітив, що увага прикута до нього. Ще раз понюхав свою булку і опустив. Рука потягнулась до чужої кишені. Непомітно поцупив великий чорний телефон у хлопця, що стояв поруч. Знову дістав пиріжок і притулив до рота.
Сивобородий дідуган вслухався у розмову двох дівчат. Говорили про книгу Пауло Коельо. Дід і близько не знав, хто такий Коельо, проте махав головою у такт їхній розмові. Він розумів, що говорять про книгу. “Не така вже погана та молодь”, - подумав старий. Дістав гаманець з портфеля і простягнув дівчатам візитку. “Я поет”, - промовив. Дівчата зверхньо поглянули на діда, зареготали і перебігли в інший вагон. Дід сховав візитку в гаманець, а гаманець — у плащ.
Брудний циган все ще продовжував їсти, але робив це дуже повільно. Довгі паузи тільки збільшували його голод. Хлопчина пильно спостерігав за тим, куди сивий поет покладе гаманець. Потягнувся рукою до його кишені. Дістав те, що запримітив раніше. Знову відкусив шматок свого пиріжка з лівером.
Водій трамвая усердно сигналив, намагаючись якось розігнати автомобілі, що незграбно вишикувались перед його носом. Заходило сонце. Зимові промені лоскотали носа жінці, що присвятила життя водійській справі.
Врешті звільнилось місце і трамвай рушив. Пасажири зітхнули з полегшенням. До зупинки лише метр. Сигнал. “Довгоочікувана зупинка”, - усміхнулась водій. Люди наввипередки вибігали з транспорту. Навіть ті, кому їхати далі вийшли. Вважали, що пішки дістануться швидше. Старенький поет намагався знайти поглядом тих двох дівчат. Вони давно вибігли. Та й він повільно зійшов.
“Двері зачиняються”, - промовила тепло жінка. Зайшли нові люди, які також кудись поспішали. Якась поморщена бабуся штовхала пасажирів брудними сумками. Замурзаний циган піднявся і дав старій місце. Просунувся у перший вагон, притулився до зачинених дверей і дістав з-за пазухи свій недоїджений пиріжок з лівером.
25.12.2010р.
Фото Романа ПАЦА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Голодний
Сипле сніг. Хтось біжить на останній автобус.
Дохлий номер, бо згасли усі ліхтарі.
І якими б не були повторними спроби,
Це поразка, бо грудень якраз захворів.
(авторське)
Хтось втомлено кивав головою на останньому сидінні. Трамвай стояв. Було б дивно, якби о сімнадцятій годині трамваї рухались. За вікном все те ж червонувате небо із маленькими цятками. Птахи кудись поспішають, як і люди. Лише одна відмінність: у птахів є простір, а в людей — затори.Високий худорлявий парубок перебирав власні пальці. Нервово зігнув квиток і врешті кинув його в кишеню куртки. Витягнув мобільник і з почуттям розчарування видихнув повітря. Набрав на клавіатурі: “Вибач. Я не встигаю. Зателефоную пізніше”. Почувся стандартний звук усіх телефонів “Нокіа”. Вимкнув телефон. Заховав до кишені.
Маленький замурзаний циган сперся на зачинені двері. Дістав з-за пазухи недогризений пиріжок і притулив до носа. Відкусив шматок і солодко усміхувся. Запах ліверу пронісся аж до іншого кінця вагона. Циган підняв голову і помітив, що увага прикута до нього. Ще раз понюхав свою булку і опустив. Рука потягнулась до чужої кишені. Непомітно поцупив великий чорний телефон у хлопця, що стояв поруч. Знову дістав пиріжок і притулив до рота.
Сивобородий дідуган вслухався у розмову двох дівчат. Говорили про книгу Пауло Коельо. Дід і близько не знав, хто такий Коельо, проте махав головою у такт їхній розмові. Він розумів, що говорять про книгу. “Не така вже погана та молодь”, - подумав старий. Дістав гаманець з портфеля і простягнув дівчатам візитку. “Я поет”, - промовив. Дівчата зверхньо поглянули на діда, зареготали і перебігли в інший вагон. Дід сховав візитку в гаманець, а гаманець — у плащ.
Брудний циган все ще продовжував їсти, але робив це дуже повільно. Довгі паузи тільки збільшували його голод. Хлопчина пильно спостерігав за тим, куди сивий поет покладе гаманець. Потягнувся рукою до його кишені. Дістав те, що запримітив раніше. Знову відкусив шматок свого пиріжка з лівером.
Водій трамвая усердно сигналив, намагаючись якось розігнати автомобілі, що незграбно вишикувались перед його носом. Заходило сонце. Зимові промені лоскотали носа жінці, що присвятила життя водійській справі.
Врешті звільнилось місце і трамвай рушив. Пасажири зітхнули з полегшенням. До зупинки лише метр. Сигнал. “Довгоочікувана зупинка”, - усміхнулась водій. Люди наввипередки вибігали з транспорту. Навіть ті, кому їхати далі вийшли. Вважали, що пішки дістануться швидше. Старенький поет намагався знайти поглядом тих двох дівчат. Вони давно вибігли. Та й він повільно зійшов.
“Двері зачиняються”, - промовила тепло жінка. Зайшли нові люди, які також кудись поспішали. Якась поморщена бабуся штовхала пасажирів брудними сумками. Замурзаний циган піднявся і дав старій місце. Просунувся у перший вагон, притулився до зачинених дверей і дістав з-за пазухи свій недоїджений пиріжок з лівером.
25.12.2010р.
Фото Романа ПАЦА
про голод фізичний і духовний
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію