Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Міщук (1964) /
Іншомовна поезія
Die Quarkkuchen / Із сиром пироги
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Die Quarkkuchen / Із сиром пироги
Die Quarkkuchen
Der Kosak war beim Heere
Mit dreiundzwanzig Jahr’.
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
Ob ihr davon schon hörtet?
Wenn nicht, dann sagen wir:
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
"Mein liebes schönes Mädchen,
Ich träume längst von dir.
Ich habe dich so gerne,
die Kuchen auch sehr.
Ob Quark, ob Mohn, ob Apfel,
Ob Weizen-, Roggenmehl,
Egal ob heisse, kalte -
Ich habe Kuchen gern".
Als Mädel diese hörte,
so freute sie sich sehr,
hat gleich ihn eingeladen
zum Kuchen und zum Tee.
Die Einladung der Süssen
nahm er sofort sehr gern.
Das Mädel tat ihn küssen,
Die Kuchen aß doch er.
Und plötzlich aus dem Walde
erschienen Feinde hier.
Erschrocken hinterm Busche
Versteckt war Kavalier.
Es waren keine Räuber.
Es waren Jäger, shit!
Sie nahmen mit das Mädel,
die Kuchen auch mit.
Der Kosak weinte bitter:
"Ihr Räuber, Schurken ihr!
Das Mädel könnt ihr nehmen!
Die Kuchen lasst doch mir!"
Wir wollen gerne sagen
Als Fazit der Geschicht’:
Der besten Kuchen gegen
Umtauscht die Liebe nicht.
2010
IЗ СИРОМ ПИРОГИ
Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньоï муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой хлопці, пам"ятайте
ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте
любов на пироги!
Der Kosak war beim Heere
Mit dreiundzwanzig Jahr’.
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
Ob ihr davon schon hörtet?
Wenn nicht, dann sagen wir:
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
"Mein liebes schönes Mädchen,
Ich träume längst von dir.
Ich habe dich so gerne,
die Kuchen auch sehr.
Ob Quark, ob Mohn, ob Apfel,
Ob Weizen-, Roggenmehl,
Egal ob heisse, kalte -
Ich habe Kuchen gern".
Als Mädel diese hörte,
so freute sie sich sehr,
hat gleich ihn eingeladen
zum Kuchen und zum Tee.
Die Einladung der Süssen
nahm er sofort sehr gern.
Das Mädel tat ihn küssen,
Die Kuchen aß doch er.
Und plötzlich aus dem Walde
erschienen Feinde hier.
Erschrocken hinterm Busche
Versteckt war Kavalier.
Es waren keine Räuber.
Es waren Jäger, shit!
Sie nahmen mit das Mädel,
die Kuchen auch mit.
Der Kosak weinte bitter:
"Ihr Räuber, Schurken ihr!
Das Mädel könnt ihr nehmen!
Die Kuchen lasst doch mir!"
Wir wollen gerne sagen
Als Fazit der Geschicht’:
Der besten Kuchen gegen
Umtauscht die Liebe nicht.
2010
IЗ СИРОМ ПИРОГИ
Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньоï муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой хлопці, пам"ятайте
ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте
любов на пироги!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Zwei Farben / Два кольори сл. Д. Павличко"
• Перейти на сторінку •
"What A Wonderful World переклад з англійської"
• Перейти на сторінку •
"What A Wonderful World переклад з англійської"
Про публікацію
