Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Міщук (1964) /
Іншомовна поезія
Die Quarkkuchen / Із сиром пироги
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Die Quarkkuchen / Із сиром пироги
Die Quarkkuchen
Der Kosak war beim Heere
Mit dreiundzwanzig Jahr’.
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
Ob ihr davon schon hörtet?
Wenn nicht, dann sagen wir:
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
"Mein liebes schönes Mädchen,
Ich träume längst von dir.
Ich habe dich so gerne,
die Kuchen auch sehr.
Ob Quark, ob Mohn, ob Apfel,
Ob Weizen-, Roggenmehl,
Egal ob heisse, kalte -
Ich habe Kuchen gern".
Als Mädel diese hörte,
so freute sie sich sehr,
hat gleich ihn eingeladen
zum Kuchen und zum Tee.
Die Einladung der Süssen
nahm er sofort sehr gern.
Das Mädel tat ihn küssen,
Die Kuchen aß doch er.
Und plötzlich aus dem Walde
erschienen Feinde hier.
Erschrocken hinterm Busche
Versteckt war Kavalier.
Es waren keine Räuber.
Es waren Jäger, shit!
Sie nahmen mit das Mädel,
die Kuchen auch mit.
Der Kosak weinte bitter:
"Ihr Räuber, Schurken ihr!
Das Mädel könnt ihr nehmen!
Die Kuchen lasst doch mir!"
Wir wollen gerne sagen
Als Fazit der Geschicht’:
Der besten Kuchen gegen
Umtauscht die Liebe nicht.
2010
IЗ СИРОМ ПИРОГИ
Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньоï муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой хлопці, пам"ятайте
ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте
любов на пироги!
Der Kosak war beim Heere
Mit dreiundzwanzig Jahr’.
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
Ob ihr davon schon hörtet?
Wenn nicht, dann sagen wir:
Er hatte gern ein Mädel,
die Kuchen auch gern.
"Mein liebes schönes Mädchen,
Ich träume längst von dir.
Ich habe dich so gerne,
die Kuchen auch sehr.
Ob Quark, ob Mohn, ob Apfel,
Ob Weizen-, Roggenmehl,
Egal ob heisse, kalte -
Ich habe Kuchen gern".
Als Mädel diese hörte,
so freute sie sich sehr,
hat gleich ihn eingeladen
zum Kuchen und zum Tee.
Die Einladung der Süssen
nahm er sofort sehr gern.
Das Mädel tat ihn küssen,
Die Kuchen aß doch er.
Und plötzlich aus dem Walde
erschienen Feinde hier.
Erschrocken hinterm Busche
Versteckt war Kavalier.
Es waren keine Räuber.
Es waren Jäger, shit!
Sie nahmen mit das Mädel,
die Kuchen auch mit.
Der Kosak weinte bitter:
"Ihr Räuber, Schurken ihr!
Das Mädel könnt ihr nehmen!
Die Kuchen lasst doch mir!"
Wir wollen gerne sagen
Als Fazit der Geschicht’:
Der besten Kuchen gegen
Umtauscht die Liebe nicht.
2010
IЗ СИРОМ ПИРОГИ
Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньоï муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой хлопці, пам"ятайте
ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте
любов на пироги!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Zwei Farben / Два кольори сл. Д. Павличко"
• Перейти на сторінку •
"What A Wonderful World переклад з англійської"
• Перейти на сторінку •
"What A Wonderful World переклад з англійської"
Про публікацію
