…і брами щедрої ніхто не розчиняв,
щоб бранців пропустить з подоланих держав,
бо шлях побід крізь браму не прослався.

Микола Бажан, «Споруди. Брама», 1928

Заборовського брама в ошатній обнові,
і, неначе славетні рядки Бажанові,
ґрона білих колон і легкі, і стрункі,
й візерунків струмують струмки.

Потонули ворота у землі по коліна.
Шар за шаром – епохи, роки, покоління –
наростали, і вгрузло в історії твань
одне з кращих культурних надбань.

Двісті років тому замуровано браму,
височайше заказано йти дорогою прямо.
Хто ж не збочить, не піде брудним манівцем, –
той до стіночки стане лицем.

І відтоді з гламурної лиштви бароко
визирало більмасте циклопове око,
а з будинку навпроти – сто зрячих очей
пильнували порядок речей.


…Знов відчинено арку – та тільки кудою,
через неї пройшовши, іти нам ходою?
Замість світлого шляху – новий манівець,
і усе, що було, – нанівець.

2008

Восени 2008 року в Києві завершено реконструкцію брами Заборовського в Софійському монастирі, зокрема, вперше з 1828 року розкрито замурований арковий проїзд.