Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.
Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…
Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці - кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.
- Безвізово пройти б крізь заметіль,
Вину б зітерти й світло-тіні.
Та спростувати аксіому кіл
Навіщо смутку додавати тим,
Кому не скоро ще до вирію
В далеку путь? Не був святим,
Але й не надто грішним.
Полюбляв тишу замість слів невтішних.
Просив : «Не кладіть у труну-тюрму,
Спаліть і попіл розвійте понад степо
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.
Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.
На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!
То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чи не забагато майонезу, або звідки беруться діти (пародія четвертої степені)
Я медитую сОбі,
В далекій пустелі Гобі,
Учитель мій - Махаріші
(Його зна ансамбль „Бітлз”).
І слухають мЕне гієни,
Шакали і страуси ему,
(Читаю я їм свої вірші)
Але це, мабуть, не найгірше.
Найгірше те, що верблюди,
(Ну що з них візьмеш – то ж не люди!)
Вірші мої не зрозуміють –
Візьмуть і всього заплюють.
Я вилізу на Джомолунгму,
Заблуджусь в далеких джунглях,
В Маріїнську впадину впаду,
Та десь слухачів віднайду.
Читатиму вірші горилам,
Читатиму гамадрилам,
А потім в нірвану ввійду.
А той, хто про все це не в темі,
Хай знайде служанку Емі
(Скорочено – Емануель).
Вона його швидко в курс справи
Введе – зверху, зліва і справа…
Що будеш – мартіні чи ель?..
Валерій Хмельницький
Навіщо ж ви, пане Валеро,
Задля якої холери
Наче білявку до ванни
Тягнете нас до нірвани?
Нас вже тягнув на спити
Предок Ваш родовитий,
Щоб як дві сестри докупи,
А затягнув у д...у!
Краще наллємо за неньку,
Хлібчик і сало крупненько -
Ось вона (Богу осанна!)
Українська нірвана!
А ви, жіночки, стережіться
По сайтах оцих волочиться,
Бо можете з першого разу
Підчепити заразу.
Буде пити зараза
Доводячи Вас до сказу
І усю ніч (ще гірше!)
Замість сексу читатиме вірші!
І якщо Вам - Бога ради,
Бо буде у зоосаді
Розливати мадеру
Гамадрилам і дромадерам.
Тут ще висували тезу,
Що діти від майонезу...
Най нас наука розсудить
Та, мабуть не брешуть люди.
Як яйця у кошику мліють
І є в голові олія,
БудЕ, ніде правди діти,
І майонез і діти.
Поет бо ще той гульвіса,
Такий олів'є замісить -
Буде по синочку чи доці
Для всіх у Новому році.
Принось же нам, Діду Морозе
Вірші нові і прозу
І не верблюдів в пустелі,
А музу (Пегаса!) в постелі!
Кому цікаві перипетії літературної дуелі і для кращого розуміння змісту пародії дивіться попередній опус Валерія та коментарі до нього http://maysterni.com/publication.php?id=55803
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
