Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іванка Шкромида (1993) /
Проза
Шестиструнна гітара
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шестиструнна гітара
Простий собі музичний інструмент, але якщо подивитися глибше, то зовсім він і не простий.
Дерево... звичайне дерево.. Було воно колись таким , але лише до того моменту, поки з нього не зробили ось таке чудо. Розмріяні округлені боки... витончені прямолінійні риси. Гітара, наче жінка. А вона ж колись і справді була жінкою.. І жінкою, яка нестерпно кохала. Кохала до зникнення серцебиття.
Стародавні дні..
Вона не існувала... і не існував Він. Було тихо і безтурботно. Світ лише народжувався.. А про них ще ніхто і не згадував.
Давня епоха...
Вона не знала Його, а він не знав Її... Вона не кохала Його, а Він не кохав Її... Але Вони зустрілися і поглянули одне одному в очі...Світ змінився... і Вони також змінилися.
Романтичне середньовіччя...
Короткі, але пристрасні зустрічі. Приємні подарунки у вигляді власноруч зроблених листівочок з красивими віршами про кохання. Ті чарівні пісні, що поділяли душу на дві рівні частини: власну і Його... Вона кохала... і Він кохав... Вона не могла жити без нього, а Він не міг жити без Неї...
Загадковий ренесанс...
Могутні архітектури, які ховали під своїми дахами поцілунки. Довгі шалені ночі, сповнені жаги і пристрасті. Загублені світанки з ароматом кави і прощальною запискою..." P.S. Кохаю...." І тихий шепіт з вуст : « Я тебе теж...»
Новий час...
Холодні дощі, довготривалі зливи, що ховали сльози. Він більше не приходив... а Вона все ще чекала на нього, пригортаючи до серця ті старі листівки, від яких ще досі віяло теплом і коханням.. Вона чекала, а час ні...
Новітній період...
Він так і не з’явився.. А Вона без нього померла..Проте все те, що було колись...залишилося жити досі:
1-а струна – небуття...
2-а струна – зустріч...
3-я струна – романтика...
4-а струна – кохання..
5-а струна – розпач...
6-а струна – смерть...
Ніщо не проходить безслідно... Все просто ховаються в непомітному для нас місці. Воно завжди поряд , а ми навіть не здогадуємось про те. Однак інколи вдається поговорити з минулим… через музику...
Дерево... звичайне дерево.. Було воно колись таким , але лише до того моменту, поки з нього не зробили ось таке чудо. Розмріяні округлені боки... витончені прямолінійні риси. Гітара, наче жінка. А вона ж колись і справді була жінкою.. І жінкою, яка нестерпно кохала. Кохала до зникнення серцебиття.
Стародавні дні..
Вона не існувала... і не існував Він. Було тихо і безтурботно. Світ лише народжувався.. А про них ще ніхто і не згадував.
Давня епоха...
Вона не знала Його, а він не знав Її... Вона не кохала Його, а Він не кохав Її... Але Вони зустрілися і поглянули одне одному в очі...Світ змінився... і Вони також змінилися.
Романтичне середньовіччя...
Короткі, але пристрасні зустрічі. Приємні подарунки у вигляді власноруч зроблених листівочок з красивими віршами про кохання. Ті чарівні пісні, що поділяли душу на дві рівні частини: власну і Його... Вона кохала... і Він кохав... Вона не могла жити без нього, а Він не міг жити без Неї...
Загадковий ренесанс...
Могутні архітектури, які ховали під своїми дахами поцілунки. Довгі шалені ночі, сповнені жаги і пристрасті. Загублені світанки з ароматом кави і прощальною запискою..." P.S. Кохаю...." І тихий шепіт з вуст : « Я тебе теж...»
Новий час...
Холодні дощі, довготривалі зливи, що ховали сльози. Він більше не приходив... а Вона все ще чекала на нього, пригортаючи до серця ті старі листівки, від яких ще досі віяло теплом і коханням.. Вона чекала, а час ні...
Новітній період...
Він так і не з’явився.. А Вона без нього померла..Проте все те, що було колись...залишилося жити досі:
1-а струна – небуття...
2-а струна – зустріч...
3-я струна – романтика...
4-а струна – кохання..
5-а струна – розпач...
6-а струна – смерть...
Ніщо не проходить безслідно... Все просто ховаються в непомітному для нас місці. Воно завжди поряд , а ми навіть не здогадуємось про те. Однак інколи вдається поговорити з минулим… через музику...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
