ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще

Віктор Кучерук
2024.09.25 06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…

Микола Соболь
2024.09.25 05:58
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.

Артур Сіренко
2024.09.24 23:55
У сутінках писати важко, особливо коли немає палаючого світильника і годі його шукати. І все таки в сутінкові епохи (а такі епохи настають частенько, нам навіть не в дивовижку) завжди знаходяться люди, що продовжують писати, іноді навіть самі не розбираюч

Іван Потьомкін
2024.09.24 23:11
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз

Артур Сіренко
2024.09.24 22:37
У містичному і в міру готичному місті Станіславі різними його старовинними вуличками гуляють різні типажі. І вміють вони якось не перетинатися, створювати на кожній вуличці свій мікросвіт. Особливо це стосується жінок. Я не маю на увазі часи, коли одна з

Олена Побийголод
2024.09.24 21:55
Із Олексія Ейснера

По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.

Устромляться у небо піки;

Юрій Гундарєв
2024.09.24 19:50
Ось він сидить на підвіконні - молодий, високий, стрункий. Великі каштанові очі трохи сумні, але на вустах незмінна посмішка. І завжди в оточенні дітей - маленьких або вже великих. На колінах - розкрита «Енеїда» з фантасмагоричними ілюстраціями Базилевича

Сонце Місяць
2024.09.24 17:50
сонце із ґрунтом щедротно розмазане
минаючи ананаси авокадо кокоси
& сезанн вештається фруктовим базаром
споживаючи врешті-решт осінь

як раніш ґійом полюбляв попоїсти
смачно й дешево на монпарнасі
а потім туди вступили фашисти

Козак Дума
2024.09.24 16:26
Нарешті ми зустрілися, козаче,
уперше за ці довгі дні війни.
З-за хмари сумовито лине «Кача»,
окіл – лише посохлі полини…

Маленький горбик, вкритий чагарями,
облуплений, мікроскопічний хрест…
Невже Всевишній прямо біля брами

Микола Дудар
2024.09.24 10:09
Які ж ви гарні тут усі
Цвітущо - ніжні до упаду…
Що значить правильний сусід —
Коли пристьобує позаду
Своє пошкодження душі
До красоти... так мелодійно…
Переконай мене утім,
Що вже траплялося подібне…

Юрій Гундарєв
2024.09.24 09:09
Коли панує спека-жарінь,
від тебе вже не відкидається тінь,
а ноги набиті ватою
і хочеться лише спати, -
рятує вона одна:
прозора, живильна,
всесильна
вода…

Олександр Сушко
2024.09.24 09:04
Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
А ні бе, а ні ме, працьовитий шматок протоплазми.
А з тобою - живу! В теплу пазуху вужиком "вжик"
І уже у раю! Кожен день не буденщина - празник.

Я дрімати не звик біля мавки, бо ще не скопець,

Микола Соболь
2024.09.24 06:54
Чорні голівоньки соняхів
помежи пожухлих трав.
Іншими стали сьогодні ми,
Бог нас такими не знав.
Очі запалені, зморені,
став ратоборцем ратай,
дух наш козацький не скорено,
в’ється між шанцями плай –

Віктор Кучерук
2024.09.24 05:32
Не залишаючи слідів
Ніяких вздовж узбіч, –
Ми, наче кола по воді,
Розбіглись навсібіч.
Ніхто сьогодні не знайде
Відбитків наших ніг,
Бо ми давно вже бозна-де
Від юності доріг.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іванка Шкромида (1993) / Проза

 Шестиструнна гітара
Простий собі музичний інструмент, але якщо подивитися глибше, то зовсім він і не простий.
Дерево... звичайне дерево.. Було воно колись таким , але лише до того моменту, поки з нього не зробили ось таке чудо. Розмріяні округлені боки... витончені прямолінійні риси. Гітара, наче жінка. А вона ж колись і справді була жінкою.. І жінкою, яка нестерпно кохала. Кохала до зникнення серцебиття.

Стародавні дні..

Вона не існувала... і не існував Він. Було тихо і безтурботно. Світ лише народжувався.. А про них ще ніхто і не згадував.

Давня епоха...

Вона не знала Його, а він не знав Її... Вона не кохала Його, а Він не кохав Її... Але Вони зустрілися і поглянули одне одному в очі...Світ змінився... і Вони також змінилися.

Романтичне середньовіччя...

Короткі, але пристрасні зустрічі. Приємні подарунки у вигляді власноруч зроблених листівочок з красивими віршами про кохання. Ті чарівні пісні, що поділяли душу на дві рівні частини: власну і Його... Вона кохала... і Він кохав... Вона не могла жити без нього, а Він не міг жити без Неї...

Загадковий ренесанс...

Могутні архітектури, які ховали під своїми дахами поцілунки. Довгі шалені ночі, сповнені жаги і пристрасті. Загублені світанки з ароматом кави і прощальною запискою..." P.S. Кохаю...." І тихий шепіт з вуст : « Я тебе теж...»

Новий час...

Холодні дощі, довготривалі зливи, що ховали сльози. Він більше не приходив... а Вона все ще чекала на нього, пригортаючи до серця ті старі листівки, від яких ще досі віяло теплом і коханням.. Вона чекала, а час ні...

Новітній період...

Він так і не з’явився.. А Вона без нього померла..Проте все те, що було колись...залишилося жити досі:
1-а струна – небуття...
2-а струна – зустріч...
3-я струна – романтика...
4-а струна – кохання..
5-а струна – розпач...
6-а струна – смерть...

Ніщо не проходить безслідно... Все просто ховаються в непомітному для нас місці. Воно завжди поряд , а ми навіть не здогадуємось про те. Однак інколи вдається поговорити з минулим… через музику...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-08 19:28:42
Переглядів сторінки твору 2975
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.082 / 5.25  (3.579 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.404 / 4.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.01.10 18:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-08 20:30:22 ]
Про струни і закінчення - цікаво )
Ви граєте на гітарі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іванка Шкромида (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-08 22:46:58 ]
вчилась трішки... ну основні акорди знаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-09 20:42:56 ]
струна це просто нитка з металу, нейлону чи іншого матеріалу. Ви мали на увазі висоту звуків відкритих струн шестриструнної гітари?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-10 09:42:27 ]
О, Іванко, молодчина. Тут уже і трикрапок побільше. І навіть з"явилось таке оригінальне і улюблене мною написання займенників з великох літери. Тільки от капслоку досі не бачу - ніпарядок)))

Зате є кава.

Бачу, в нас на ПМ з"явився достойний конкурент П.Кукуй і Ю.Гриценко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 17:39:17 ]
Іванко! Низькі частоти (5 і 6 струн) долають перешкоди, огинаючи їх. Розпач, страждання і смерть можна відчувати навіть кістками черепу!.. Гарно і талановито написано. Успіхів Вам.