Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
2026.02.13
22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
2026.02.13
20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
2026.02.13
18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
2026.02.13
16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
2026.02.13
14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
2026.02.13
10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я
2026.02.13
10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
2026.02.13
07:49
Із Леоніда Сергєєва
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
2026.02.13
06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
( гумореска )
Виходжу я зранку з дому. Бачу, дорожники біля сусіднього будинку ями «латають». От добре, думаю. Нарешті і біля нашого будинку ямковий ремонт зроблять. Прибігаю додому на обід. Бачу, що вони на нашому подвір’ї лише три – чотири ями попідсипали і далі пішли. А біля нашого під’їзду жодної ями не «підлатали». Мене це заїло. Хоча із часом у мене не дуже, але все ж підходжу до дорожників і кажу, що треба би і біля нашого під’їзду ями підсипати. А хлопці мені кажуть: які питання. Дві пляшки горілки - і все зробиться. Підходжу до майстра, а той лиш сміється. Каже: домовляйся із хлопцями сам. Я плюнув і пішов на обід.
Розповів сусідці, що дорожники не хочуть робити ямковий ремонт біля під’їзду. А вона мені й каже: - А ти їм про Леоніда Івановича натякни, і все буде нормально. Питаю: - А хто такий Леонід Іванович? – А ти подумай.
Ну думати було ніколи. Тим більше серед моїх знайомих такого точно нема. Але ж сусідка – жінка серйозна. Слів на вітер не кидає. Значить, цей Леонід Іванович, певно, велика «шишка». Роблю серйозну морду, підходжу до дорожників, відкликаю вбік їх майстра і тихо, але настійливо рекомендую йому зробити ямковий ремонт біля нашого під’їзду. Сказав йому, що хлопці просили дві пляшки горілки, і про те, що Леоніда Івановича знаю, теж не забув натякнути.
Дорожній майстер спочатку глянув скоса. То на мене, то на двох роботяг. Спитав: - А хто такий Леонід Іванович? Я ж цілком серйозно йому відповів: - Ти собі думай, а я собі знаю. Молодик ще раз на мене глянув. Кудись передзвонив. Почухав потилицю і дав команду «латати» ями під під’їздом. Це була перемога.
Але я вирішив не зупинятися на досягнутому. І швидко пересвідчився, що ім’я Леоніда Івановича дійсно здатне робити справжні чудеса. Спочатку заніс назад у магазин жінчині туфлі. Вона й тиждень у тих туфлях не проходила, як відлетів каблук. Жінка ті туфлі учора в магазин носила, пробувала поміняти. Спеціально з роботи відпрошувалася. Продавець її просто послала не так далеко. Заніс я ті туфлі в магазин, поклав на стіл перед директором і тихо так, спокійно і дуже переконливо пояснив, що взуття треба поміняти. Або я підключаю до вирішення питання Леоніда Івановича. На звичне питання: - А хто це такий? - Я відповів коротко і змістовно: - Є серйозні люди, які приймають рішення. Директор магазину десь хвилину свердлила мене своїм чіпким поглядом, але, видно, не захотіла знайомитися із таємничим Леонідом Івановичем. Тому покупку нам швидко обміняли, і навіть продавець вибачилася. От що значить хороші зв’язки.
А далі все пішло, як по маслу. Ім’я Леоніда Івановича діяло на інших, як справжня чарівна паличка. Директор школи відразу забув про проблеми з дисципліною у мого сина. Даішник вирішив мене не штрафувати. На ринку у м’ясному відділі мені організували дійсно хороше м’ясо значно дешевше. Довідку у жеку, за якою я майже два тижні ходив, мені виписали за п’ять хвилин. І на рахунок путівки у санаторій я теж дуже швидко домовився завдяки все тому ж Леоніду Івановичу.
Я відчував себе, як на сьомому небі. От що значить мати впливового покровителя. Цілий тиждень мене гризла цікавість, а хто ж він такий, мій таємничий всемогутній покровитель Леонід Іванович? Я усіх родичів і знайомих перепитав. Ніхто не знає. Але якщо його всі бояться, значить, він все-таки велике цабе. А учора ввечері виношу надвір сміття і зустрічаю нарешті сусідку, котра мені й нарадила натякнути на знайомство із самим Леонідом Івановичем. Я їй подякував, а потім кажу так і так. Я зробив усе так, як ви й казали. І розповів їй про те, які чудеса творить це ім’я. Вона аж рота роззявила від здивування. А потім як зарегоче. Я від несподіванки ледве відро зі сміттям у руці втримав. А вона все сміється і сміється. Ну ти каже і вчудив. Я й не знала, що воно усе так повернеться. Хотіла тебе підколоти та й ляпнула перше, що в голову збрело. Бо Леонід Іванович – зовсім не велика «шишка», але досить-таки відома людина, великий байкар Леонід Глібов. Кому не скажи, - аж ніяк не повірять. І сміх, і гріх. Оце так велике цабе. Хоча з іншого боку нехай буде цабе, бо ж реально вирішує проблемні питання. Виявляється , що Леонід Іванович Глібов - і нині авторитетний дядько.
Виходжу я зранку з дому. Бачу, дорожники біля сусіднього будинку ями «латають». От добре, думаю. Нарешті і біля нашого будинку ямковий ремонт зроблять. Прибігаю додому на обід. Бачу, що вони на нашому подвір’ї лише три – чотири ями попідсипали і далі пішли. А біля нашого під’їзду жодної ями не «підлатали». Мене це заїло. Хоча із часом у мене не дуже, але все ж підходжу до дорожників і кажу, що треба би і біля нашого під’їзду ями підсипати. А хлопці мені кажуть: які питання. Дві пляшки горілки - і все зробиться. Підходжу до майстра, а той лиш сміється. Каже: домовляйся із хлопцями сам. Я плюнув і пішов на обід.
Розповів сусідці, що дорожники не хочуть робити ямковий ремонт біля під’їзду. А вона мені й каже: - А ти їм про Леоніда Івановича натякни, і все буде нормально. Питаю: - А хто такий Леонід Іванович? – А ти подумай.
Ну думати було ніколи. Тим більше серед моїх знайомих такого точно нема. Але ж сусідка – жінка серйозна. Слів на вітер не кидає. Значить, цей Леонід Іванович, певно, велика «шишка». Роблю серйозну морду, підходжу до дорожників, відкликаю вбік їх майстра і тихо, але настійливо рекомендую йому зробити ямковий ремонт біля нашого під’їзду. Сказав йому, що хлопці просили дві пляшки горілки, і про те, що Леоніда Івановича знаю, теж не забув натякнути.
Дорожній майстер спочатку глянув скоса. То на мене, то на двох роботяг. Спитав: - А хто такий Леонід Іванович? Я ж цілком серйозно йому відповів: - Ти собі думай, а я собі знаю. Молодик ще раз на мене глянув. Кудись передзвонив. Почухав потилицю і дав команду «латати» ями під під’їздом. Це була перемога.
Але я вирішив не зупинятися на досягнутому. І швидко пересвідчився, що ім’я Леоніда Івановича дійсно здатне робити справжні чудеса. Спочатку заніс назад у магазин жінчині туфлі. Вона й тиждень у тих туфлях не проходила, як відлетів каблук. Жінка ті туфлі учора в магазин носила, пробувала поміняти. Спеціально з роботи відпрошувалася. Продавець її просто послала не так далеко. Заніс я ті туфлі в магазин, поклав на стіл перед директором і тихо так, спокійно і дуже переконливо пояснив, що взуття треба поміняти. Або я підключаю до вирішення питання Леоніда Івановича. На звичне питання: - А хто це такий? - Я відповів коротко і змістовно: - Є серйозні люди, які приймають рішення. Директор магазину десь хвилину свердлила мене своїм чіпким поглядом, але, видно, не захотіла знайомитися із таємничим Леонідом Івановичем. Тому покупку нам швидко обміняли, і навіть продавець вибачилася. От що значить хороші зв’язки.
А далі все пішло, як по маслу. Ім’я Леоніда Івановича діяло на інших, як справжня чарівна паличка. Директор школи відразу забув про проблеми з дисципліною у мого сина. Даішник вирішив мене не штрафувати. На ринку у м’ясному відділі мені організували дійсно хороше м’ясо значно дешевше. Довідку у жеку, за якою я майже два тижні ходив, мені виписали за п’ять хвилин. І на рахунок путівки у санаторій я теж дуже швидко домовився завдяки все тому ж Леоніду Івановичу.
Я відчував себе, як на сьомому небі. От що значить мати впливового покровителя. Цілий тиждень мене гризла цікавість, а хто ж він такий, мій таємничий всемогутній покровитель Леонід Іванович? Я усіх родичів і знайомих перепитав. Ніхто не знає. Але якщо його всі бояться, значить, він все-таки велике цабе. А учора ввечері виношу надвір сміття і зустрічаю нарешті сусідку, котра мені й нарадила натякнути на знайомство із самим Леонідом Івановичем. Я їй подякував, а потім кажу так і так. Я зробив усе так, як ви й казали. І розповів їй про те, які чудеса творить це ім’я. Вона аж рота роззявила від здивування. А потім як зарегоче. Я від несподіванки ледве відро зі сміттям у руці втримав. А вона все сміється і сміється. Ну ти каже і вчудив. Я й не знала, що воно усе так повернеться. Хотіла тебе підколоти та й ляпнула перше, що в голову збрело. Бо Леонід Іванович – зовсім не велика «шишка», але досить-таки відома людина, великий байкар Леонід Глібов. Кому не скажи, - аж ніяк не повірять. І сміх, і гріх. Оце так велике цабе. Хоча з іншого боку нехай буде цабе, бо ж реально вирішує проблемні питання. Виявляється , що Леонід Іванович Глібов - і нині авторитетний дядько.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
