Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
2026.07.03
06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
2026.07.03
05:02
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА
Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,
2026.07.02
19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
2026.07.02
18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
2026.07.02
16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
2026.07.02
13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
2026.07.02
10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
2026.07.02
05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
2026.07.02
05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ
Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т
2026.07.02
04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
2026.07.01
20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
2026.07.01
19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
( гумореска )
Виходжу я зранку з дому. Бачу, дорожники біля сусіднього будинку ями «латають». От добре, думаю. Нарешті і біля нашого будинку ямковий ремонт зроблять. Прибігаю додому на обід. Бачу, що вони на нашому подвір’ї лише три – чотири ями попідсипали і далі пішли. А біля нашого під’їзду жодної ями не «підлатали». Мене це заїло. Хоча із часом у мене не дуже, але все ж підходжу до дорожників і кажу, що треба би і біля нашого під’їзду ями підсипати. А хлопці мені кажуть: які питання. Дві пляшки горілки - і все зробиться. Підходжу до майстра, а той лиш сміється. Каже: домовляйся із хлопцями сам. Я плюнув і пішов на обід.
Розповів сусідці, що дорожники не хочуть робити ямковий ремонт біля під’їзду. А вона мені й каже: - А ти їм про Леоніда Івановича натякни, і все буде нормально. Питаю: - А хто такий Леонід Іванович? – А ти подумай.
Ну думати було ніколи. Тим більше серед моїх знайомих такого точно нема. Але ж сусідка – жінка серйозна. Слів на вітер не кидає. Значить, цей Леонід Іванович, певно, велика «шишка». Роблю серйозну морду, підходжу до дорожників, відкликаю вбік їх майстра і тихо, але настійливо рекомендую йому зробити ямковий ремонт біля нашого під’їзду. Сказав йому, що хлопці просили дві пляшки горілки, і про те, що Леоніда Івановича знаю, теж не забув натякнути.
Дорожній майстер спочатку глянув скоса. То на мене, то на двох роботяг. Спитав: - А хто такий Леонід Іванович? Я ж цілком серйозно йому відповів: - Ти собі думай, а я собі знаю. Молодик ще раз на мене глянув. Кудись передзвонив. Почухав потилицю і дав команду «латати» ями під під’їздом. Це була перемога.
Але я вирішив не зупинятися на досягнутому. І швидко пересвідчився, що ім’я Леоніда Івановича дійсно здатне робити справжні чудеса. Спочатку заніс назад у магазин жінчині туфлі. Вона й тиждень у тих туфлях не проходила, як відлетів каблук. Жінка ті туфлі учора в магазин носила, пробувала поміняти. Спеціально з роботи відпрошувалася. Продавець її просто послала не так далеко. Заніс я ті туфлі в магазин, поклав на стіл перед директором і тихо так, спокійно і дуже переконливо пояснив, що взуття треба поміняти. Або я підключаю до вирішення питання Леоніда Івановича. На звичне питання: - А хто це такий? - Я відповів коротко і змістовно: - Є серйозні люди, які приймають рішення. Директор магазину десь хвилину свердлила мене своїм чіпким поглядом, але, видно, не захотіла знайомитися із таємничим Леонідом Івановичем. Тому покупку нам швидко обміняли, і навіть продавець вибачилася. От що значить хороші зв’язки.
А далі все пішло, як по маслу. Ім’я Леоніда Івановича діяло на інших, як справжня чарівна паличка. Директор школи відразу забув про проблеми з дисципліною у мого сина. Даішник вирішив мене не штрафувати. На ринку у м’ясному відділі мені організували дійсно хороше м’ясо значно дешевше. Довідку у жеку, за якою я майже два тижні ходив, мені виписали за п’ять хвилин. І на рахунок путівки у санаторій я теж дуже швидко домовився завдяки все тому ж Леоніду Івановичу.
Я відчував себе, як на сьомому небі. От що значить мати впливового покровителя. Цілий тиждень мене гризла цікавість, а хто ж він такий, мій таємничий всемогутній покровитель Леонід Іванович? Я усіх родичів і знайомих перепитав. Ніхто не знає. Але якщо його всі бояться, значить, він все-таки велике цабе. А учора ввечері виношу надвір сміття і зустрічаю нарешті сусідку, котра мені й нарадила натякнути на знайомство із самим Леонідом Івановичем. Я їй подякував, а потім кажу так і так. Я зробив усе так, як ви й казали. І розповів їй про те, які чудеса творить це ім’я. Вона аж рота роззявила від здивування. А потім як зарегоче. Я від несподіванки ледве відро зі сміттям у руці втримав. А вона все сміється і сміється. Ну ти каже і вчудив. Я й не знала, що воно усе так повернеться. Хотіла тебе підколоти та й ляпнула перше, що в голову збрело. Бо Леонід Іванович – зовсім не велика «шишка», але досить-таки відома людина, великий байкар Леонід Глібов. Кому не скажи, - аж ніяк не повірять. І сміх, і гріх. Оце так велике цабе. Хоча з іншого боку нехай буде цабе, бо ж реально вирішує проблемні питання. Виявляється , що Леонід Іванович Глібов - і нині авторитетний дядько.
Виходжу я зранку з дому. Бачу, дорожники біля сусіднього будинку ями «латають». От добре, думаю. Нарешті і біля нашого будинку ямковий ремонт зроблять. Прибігаю додому на обід. Бачу, що вони на нашому подвір’ї лише три – чотири ями попідсипали і далі пішли. А біля нашого під’їзду жодної ями не «підлатали». Мене це заїло. Хоча із часом у мене не дуже, але все ж підходжу до дорожників і кажу, що треба би і біля нашого під’їзду ями підсипати. А хлопці мені кажуть: які питання. Дві пляшки горілки - і все зробиться. Підходжу до майстра, а той лиш сміється. Каже: домовляйся із хлопцями сам. Я плюнув і пішов на обід.
Розповів сусідці, що дорожники не хочуть робити ямковий ремонт біля під’їзду. А вона мені й каже: - А ти їм про Леоніда Івановича натякни, і все буде нормально. Питаю: - А хто такий Леонід Іванович? – А ти подумай.
Ну думати було ніколи. Тим більше серед моїх знайомих такого точно нема. Але ж сусідка – жінка серйозна. Слів на вітер не кидає. Значить, цей Леонід Іванович, певно, велика «шишка». Роблю серйозну морду, підходжу до дорожників, відкликаю вбік їх майстра і тихо, але настійливо рекомендую йому зробити ямковий ремонт біля нашого під’їзду. Сказав йому, що хлопці просили дві пляшки горілки, і про те, що Леоніда Івановича знаю, теж не забув натякнути.
Дорожній майстер спочатку глянув скоса. То на мене, то на двох роботяг. Спитав: - А хто такий Леонід Іванович? Я ж цілком серйозно йому відповів: - Ти собі думай, а я собі знаю. Молодик ще раз на мене глянув. Кудись передзвонив. Почухав потилицю і дав команду «латати» ями під під’їздом. Це була перемога.
Але я вирішив не зупинятися на досягнутому. І швидко пересвідчився, що ім’я Леоніда Івановича дійсно здатне робити справжні чудеса. Спочатку заніс назад у магазин жінчині туфлі. Вона й тиждень у тих туфлях не проходила, як відлетів каблук. Жінка ті туфлі учора в магазин носила, пробувала поміняти. Спеціально з роботи відпрошувалася. Продавець її просто послала не так далеко. Заніс я ті туфлі в магазин, поклав на стіл перед директором і тихо так, спокійно і дуже переконливо пояснив, що взуття треба поміняти. Або я підключаю до вирішення питання Леоніда Івановича. На звичне питання: - А хто це такий? - Я відповів коротко і змістовно: - Є серйозні люди, які приймають рішення. Директор магазину десь хвилину свердлила мене своїм чіпким поглядом, але, видно, не захотіла знайомитися із таємничим Леонідом Івановичем. Тому покупку нам швидко обміняли, і навіть продавець вибачилася. От що значить хороші зв’язки.
А далі все пішло, як по маслу. Ім’я Леоніда Івановича діяло на інших, як справжня чарівна паличка. Директор школи відразу забув про проблеми з дисципліною у мого сина. Даішник вирішив мене не штрафувати. На ринку у м’ясному відділі мені організували дійсно хороше м’ясо значно дешевше. Довідку у жеку, за якою я майже два тижні ходив, мені виписали за п’ять хвилин. І на рахунок путівки у санаторій я теж дуже швидко домовився завдяки все тому ж Леоніду Івановичу.
Я відчував себе, як на сьомому небі. От що значить мати впливового покровителя. Цілий тиждень мене гризла цікавість, а хто ж він такий, мій таємничий всемогутній покровитель Леонід Іванович? Я усіх родичів і знайомих перепитав. Ніхто не знає. Але якщо його всі бояться, значить, він все-таки велике цабе. А учора ввечері виношу надвір сміття і зустрічаю нарешті сусідку, котра мені й нарадила натякнути на знайомство із самим Леонідом Івановичем. Я їй подякував, а потім кажу так і так. Я зробив усе так, як ви й казали. І розповів їй про те, які чудеса творить це ім’я. Вона аж рота роззявила від здивування. А потім як зарегоче. Я від несподіванки ледве відро зі сміттям у руці втримав. А вона все сміється і сміється. Ну ти каже і вчудив. Я й не знала, що воно усе так повернеться. Хотіла тебе підколоти та й ляпнула перше, що в голову збрело. Бо Леонід Іванович – зовсім не велика «шишка», але досить-таки відома людина, великий байкар Леонід Глібов. Кому не скажи, - аж ніяк не повірять. І сміх, і гріх. Оце так велике цабе. Хоча з іншого боку нехай буде цабе, бо ж реально вирішує проблемні питання. Виявляється , що Леонід Іванович Глібов - і нині авторитетний дядько.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
