Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
НУ Й НАРОД ,,,
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НУ Й НАРОД ,,,
Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
