Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
НУ Й НАРОД ,,,
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НУ Й НАРОД ,,,
Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
