
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.30
22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.
Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.
Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені
2025.09.30
21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
2025.09.30
19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.
Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.
Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
2025.09.30
09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
2025.09.30
00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
2025.09.29
22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
2025.09.29
20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю.
«Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1
2025.09.29
16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
2025.09.29
12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
2025.09.29
09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
2025.09.28
23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками.
У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня.
Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори.
Велич великих
2025.09.28
22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
2025.09.28
19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
2025.09.28
19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
2025.09.28
18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,
2025.09.28
16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
НУ Й НАРОД ,,,
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НУ Й НАРОД ,,,
Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер? – Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам'ять, якщо вмер…
Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.
Зустрічаю двох студенток, питаю: - Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.
А один мені видав таку інформацію, що я потім хвилин десять не міг переварити. Питаю : - Ти знаєш, де найглибша впадина? – Де, де? У Анжели із сусіднього будинку. У неї, кажуть, така впадина, що хто не залізе, то тиждень вибратися не можуть.
Питаю, а що таке формат 3D? О, та то кожен шофер знає. Три Д- то Дай Дурневі Дорогу.
- Ну а Челентано знаєте? – Аякже! Це ж піцерія в центрі.- А Дідро? – Це ще простіше. Дідро – це дід Рома скорочено. Тепер у тусовці модно все скорочувати. Ну а Гоголь- це, виявляється, коктейль такий. Пиво з горілочкою. Гоголь-моголь називається.
У сусіда питаю: - Ти про « Ідіота » Достоєвського чув? А той мене питає : - А він із нашого підїзду чи з сусіднього? Бо я всіх сусідів не знаю, а ідіотів у нас на кожному кроці вистачає.
Питаю в одного: - Знаєш, де Рим знаходиться? – Знаю. Біля Криму. – А чого? – Та я чув, що один дядько казав, що і Рим, і Крим пройшов. Та якщо пройшов пішки, то Рим від Криму недалеко. – Логічно,- кажу. А що йому ще казати.
Питаю в одного, ти чув , що в Америці скоро в кожного буде айфон четвертого покоління. Хлопака на мене так глянув. Каже: - Не може бути. - Що не може бути? – Ну те, що там у кожного четвертого ну цей самий айфон аж по коліна… Я вже більше нічого й не питав.
Ну що за народ. Чи точно не знають, чи під дурнів косять. Підійшов до одного, питаю, що краще: «лексус» чи «лендровер»? Він мені відразу відрубав: «лексус». – А чому? – Бо у нас у кожного забитого селюха є ровер, а от, що таке лексус, не знаю, але здогадуюсь.
А один мене взагалі озадачив. Питаю, ти про дочку Ярослава Мудрого чув? – Та чув ніби. – Хто ж вона така і за кого заміж вийшла? - А за кого вона може заміж вийти. Та за олігарха якогось. Он їх тепер скільки.
Ну не знає народ. Не цікавиться. Не до того їм. Я свого сусіда Федю питаю, що знаєш про нові смартфони ну і гаджети? А він на мене глянув як Ленін на буржуазію. – Ти чого хамиш і гадом мене обзиваєш? Сказав же: НУ І ГАД ЖЕ ТИ. Він і досі зі мною не говорить.
Після того я вже й боюсь когось щось питати. Ну не знають, то й не знають.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію