ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 Офицеры
- Давай, Батя, ещё по маленькой, - сказал Алик, наливая в стопки водку.
- Если по маленькой, то давай – ответил Владимир Васильевич.
Алик наколол вилкой кружок колбасы и поднял свою стопку:
- Давай, батя, за силу русского оружия.
Они чокнулись и залпом выпили. Владимир Васильевич взял маринованный огурчик и аппетитно захрустел.
- Знаешь, сынок, ты не правильный тост произнёс.
- Что в нём неправильного? Нужно было выпить за что-то другое?
- Не в русском оружии сила, Алик, а в русском духе. В духе русского воина. Американы вон, погляди, как вооружены! Не чета нашей армии! А, не приведи господь, доведётся схлестнуться с нашими ребятами в контактном бою, думаешь, поможет им их супер оружие? Вот как поможет! – Владимир Васильевич зло свернул фигу, показал её Алику, затем задумчиво посмотрел на неё сам. – Вот так-то, брат мусью…
- Верно говоришь, отец, верно. В близком бою вояки они хреновенькие. Нет в них того духа, той отчаянной злости, что присущи русскому солдату. А всё почему? Да потому, что они за деньги, а не за идею воюют. И не хочет янки отдавать богу душу. Иначе нафига ему те деньги?
- А за какую такую идею воюешь ты, сын? – прищурившись, спросил Владимир Васильевич.
Алик от удивления чуть не подавился куском колбасы:
- Как за какую? Ну ты, батя, даёшь! Да за ту же, что и ты воевал!
Владимир Васильевич грустно усмехнулся:
- Эх, сынок, сынок. Не то ты говоришь. Я воевал с фашистом, защищал свою землю, свой народ, воевал за то, что Родиной зовётся. А ты за чью землю воюешь? Кому из нас нужны те камни? Нам что, своей земли не хватает?
- Батя, я что-то не понимаю тебя. Я давал присягу, существует воинский долг. Мы защищаем там народную власть. Это наш интернациональный долг! – повысив голос, воскликнул Алик.
- Брось, сын, не на политзанятиях мы с тобой. Долг, говоришь? Интернациональный? А кто кому должен, ты не задумывался?
- Батя, я тебя не узнаю. С каких пор ты стал таким пацифистом? Что же ты в таком случае делал в Чехословакии в шестьдесят восьмом?
Владимир Васильевич вздохнул, глянул в глаза сыну и ответил:
- Тоже, получается, долг интернациональный выполнял. Только никому этот интернационализм на поверку оказался не нужен. Чехи до сих пор нас считают оккупантами. И не только они. И венгры, и гэдээровцы, и поляки. А вот подумать: зачем нам всё это? У нас что, своих проблем не хватает? Для чего нам нужны египтяне, ставшие для нас теперь чуть ли не врагами, эфиопы, палестинцы и прочие нигерийцы? Никогда они не станут нашими друзьями!
Владимир Васильевич вздохнул и потянулся к бутылке:
- Сколько ребят хороших угробили с этими вечными интернациональными долгами! Давай, сын, помянем всех, кто сложил головы на чужбине, - поднял стопку Владимир Васильевич.
Мужчины встали, молча посмотрели в глаза друг другу и молча, не чокаясь, выпили. Они так и продолжали стоять напротив друг друга. Два офицера. Два представителя воинской династии. Один – полковник в отставке, по случаю приезда сына надевшего мундир с наградами, другой – старший лейтенант, находящийся в отпуске по случаю реабилитации после ранения.
- Да, батя, я сам иной раз задумываюсь над тем, что мы там забыли? Особенно после ранения. Там было не до размышлений. А пока в госпитале валялся, было время подумать. Вот скажи мне, отец, как получил ранение мой дед?
- Ты же знаешь об этом, - удивился Владимир Васильевич.
- Знаю, но ты ответь всё-таки.
- Ну, - несколько растерялся полковник, - было это в августе 45-го. Слышал, наверное, о безлюдном, безводном Хингане? Вот там твоего деда и достала японская разрывная пуля. Его счастье, что рикошетом. Иначе бы всё, каюк.
- Японская, говоришь? А ты свои осколки в череп как поймал? – хитро прищурившись, спросил Алик.
- Не пойму я, куда ты клонишь, - недовольно пробурчал Владимир Васильевич, - ну ты же знаешь: под Кенигсбергом фриц по моему танку из фаустпатрона влепил.
- Значит, в тебе немецкие осколки сидят?
- А то чьи же? Конечно, немецкие! – недоумевая, сказал Владимир Васильевич.
- А вот во мне, батя, наше, советское железо сидело, - грустно произнёс Алик.
- Не понял! Это как так – советское?
- А так! Дух влепил нам в броню нашу, советскую кумулятивку. Я успел увидеть того, кто выстрелил, и увидеть то, из чего он выстрелил. Почти в упор! Это был наш эрпэгэшник! Понимаешь, батя, наш, отечественный, советский!
- Да ты что? Откуда он у душманов?
- А мне почём знать? Или кто-то из наших скурвился, продал втихаря, или из их Народной армии наше оружие утекает к духам.
- Из наших вряд ли, - сокрушённо покачал головой ветеран.
- Вряд ли… - эхом отозвался молодой офицер
Мужчины замолчали. Каждый думал о своём. И оба думали об одном и том же: о боевой дружбе, о подлом предательстве, а главное о том, почему кому-то неймётся жить в мире?
Они сидели за столом, пили водку, поминали деда, товарищей, всех, кто сложил жизнь, будучи при погонах. Они пили за здоровье, за тех, кто сейчас в окопах, они пили за жизнь. Седой отставной полковник в парадном мундире и молодой старлей в новенькой, с иголочки форме. Шёл 1982 год…

Москва.
2010 год

Два офицера, два поколения - отец и сын. Ветеран Великой Отечественной и воин интернационалист.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-02-02 09:30:00
Переглядів сторінки твору 1050
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній