І мені було б цікаво ще почитати інших авторів, ось і пані Любов Бенедишин, кілька рядків подарувала. А Ви, Зоряночко? Приєднуйтесь.;)))

Не знаю, чи зовсім до теми, але спробую:

горнеш Єви волосся злотаве набік
і цілуєш – покірна, спокійна.
ніжне сяйво із русел індигових рік,
у зіниці ж ховаються війни -

там Ліліт в обладунках чекає, і сміх
долинає нестерпний, нещадний.
глянь, Адаме, у сни - хто сьогодні із них?..
пахне яблуком, садом і чадом.

:)

В тему, Зоряночко, чому ж ні?:)
Ваша версія не менш цікава. Кожен автор , маючи власний світогляд, про одне і те ж писатиме по-своєму, а значить відкриє тему з іншого боку - життя багатогранне.
Дякую! :)

Щиро вдячна Вам, Оленочко, за тепло і розуміння. Для мене є величезною приємністю, отримати стільки хороших відгуків!:)

Дякую, Маріє! Мені приємно, що вдалось донести думку.:)
Можна без "пані";)

Звичайно, Михайле, що Ліліт і Єва не одне і теж.:) Нема сумніву, і не це малося мною на увазі, коли говорилося про "розділене неподільне". А про душу, в даному випадку жіночу, бо ж про живу ще, ходячу по цьому світі мова йде, з живими емоціями, почуттями та вадами. Про ту, у якій є по долі від одної та від іншої. Чому? Та от, побутує думка, що з тих далеких часів вже все так мішано-перемішано, що ми, сучасні жінки,(та й чоловіки, треба думати) є нащадками їх обох;).
Отож правда воно, чи вигадка, чи казочка цікава, а для багатої на уяву та трошки творчої натури (у сенсі - хочу творю, а хочу витворяю;)) - воно знаходить відгук.
:)

Домовились, буду звертатись без "пані".;)))
Дуже дякую, що підхопили цю естафету, вже йду читати.;)

Давайте, Михайле, обійдемось без сонечок.:)
А щодо нащадків, то, я переконана, що їм не потрібні мої скромні, та ще й віршовані судження, що абсолютно не тягнуть на історичний факт, на який би був зміст опиратися. Я вірю у їх здоровий глузд, котрий вкаже їм напрям і джерела черпання потрібних знань.
Думаю вам також не варто про це хвилюватися.

Спасибі, Міша, за такі теплі слова. Мені дуже приємно, що вам сподобався твір, а також, що ви зуміли його сприйняти.:)
Рада вам!

Ви, пане Михайле, не мусите просити в мене дозволу,аби залишатися при своїй думці. Цього взагалі ніхто не мусить робити. Господь на то і дав нам розум та свобідну волю, аби ми могли самостійно вчитись, сприймати, робити висновки та вибір стосовно того чи іншого питання у нашому житті, а отже кожен з нас, я в цьому глибоко переконана, має достатньо джерел і можливостей для накопичення знань, інформації, котрі і стануть нам тим провідним маячком, котрий поведе нас шляхом нашого земного шляху. І тільки ми самі здатні впливати на своє власне життя, як самі того побажаємо, та виходячи з тих цінностей, котрі побажаємо сповідувати. Та несучи власну відповідальність за все, що обрали.
Дякую Вам за високу оцінку мене, як автора, котру називаєте майстринею. Хоч я нею не є. Але не робитиму вигляду, що Ваші слова мені неприємні. Я така ж людина, як інші, як багато інших, як, зрештою, усі хто живе на цій землі - ми всі прагнемо бути вагомими і оціненими. Однак, маю ще й пропри все, розуміння того, що аби називатись майстринею, маю мати для цього основу і вагомі підстави, а таких ще не напрацювала. А поетеса - надто високе звання, котрого ще не заслуговую. Я - любитель поезії.
Ще раз дякую за увагу, хороші слова, за сумніви, та за Вашу незалежну думку, стосовно теми вірша, на котру Ви маєте право.