ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Всеволод Велике Гніздо
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
***
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Вільному — воля
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
А світ чекає…
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Опісля
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
* * *
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Михайло Закарпатець (1971) / Вірші

 Вигнані з раю
Образ твору ...
перейти до тексту твору

Контекст : На вірш Софії Кримовської "Жебрачка"


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-08 01:18:07
Переглядів сторінки твору 13322
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.874 / 5.5  (4.782 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.567 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.09.15 23:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 09:14:04 ]
Була свідком... та усі ми не раз ставали свідками таких картин. Але згадалося чомусь під час читання, як одного зимового вечора, багато-багато років назад, на автобусній зупинці одна п"яна горе-мати відштовхувала від себе маленьку, може трирічну дитинку, наказуючи сидіти на підніжку зачиненого старого кіоску, і чекати, поки вона повернеться... А тим часом йшла кудись з двома такими ж п"яними чоловіками. Дитина заходилася плачем, чіпляючись за спідницю, а вона грубо штовхала її без тіні жалю... Мале, скоцюрбившись, гірко плакало коло покинутого кіоску, і жодна жива душа не підійшла до тої нещасної дитини. Не підійшла чомусь і я... А цей тяжкий спогад і до нині терзає мою душу - чому я не підійшла до тої дитини, чому не забавила, не пригостила бодай цукерком чи булочкою, котру можна було купити поряд і віддати тій змерзлій, маленькій, нещасній і покинутій істоті? Звичайно, що мати по неї повернеться, бо, судячи з неохочого, але все таки приреченого послуху дитини видно, що так уже бувало не раз. Але совість моя досі не дає мені спокою за те малодушне дике заціпеніння, вилите у звичайнісіньку байдужість...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 09:28:23 ]
... у мене немає слів... сьогодні ввечері, коли забиратиму з садочка свою донечку, обійму її міцно-міцно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 10:17:45 ]
Колись написалось:

Не кидАйте, матері, своїх дітей.
Не кидайте їх – вони ж бо діти…
Не калічте черствістю своєю
Ці невинні душі – Божі квіти.

Не кидайте, матері, своїх дітей.
Не губіть маленьке, щире серце,
Очі спраглі маминих очей –
Ці любові повнії озерця.

Щоб не лився сумом щирий біль
На сирітську подушку щоночі,
Коли сняться крихітці малій
Мамині ласкаві, добрі очі.

Не легка є материнська доля,
вервичка недоспаних ночей,
Пригорніть до серця сина, доню
Не кидайте, матері, своїх дітей…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:39:12 ]
Спасибі, Юлю. Хоча б для цього вашого теплого вчинку варто було писати читаного вами вірша.. Здоров"я вам обом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:35:48 ]
...так, Лесю, можна спробувати уявити - як це боляче згадувати... картина вималювалася, як жива і боляче надто... Скільки жорстокості в світі - часто не поміченої, не відфіксованої, не сповіданої, не відмоленої ніким, яка лягла незагойним струпом на ніжну дитячу душу і буде там завжди. Дякую вам за чуйність і не мучте себе тим, що не підійшли. Ви ПОСПІВЧУВАЛИ. А це вже немало. Одна біль розділилася на дві і дитинці, можливо, стало легше. Хочеться вірити в краще. Спасибі вам за вірш і відгук...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-11 12:45:55 ]
Не було б у нас стільки байдужості у світі, Аделечко, може й не було таких явищ, як п'яна мама...Серце болить після Михайлового вірша, а ще більше, після Вашого коментаря.Хотіла йти на обід додому, очі мокрі, червоні, а надворі вітер... А через той випадок, Аделечко, не ятріть собі душу, Бог завжди дає шанс виправити те, за що ми себе картаємо. Ще і Вам на долі трапиться дитинча, якому стане в нагоді Ваша допомога... Цілую і Вас, і Юленьку, поцілувала б Закарпатця, але для чого мені лишні проблеми?..;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 09:44:57 ]
Дуже гарний, Михайле , вірш. Тільки закінчення віч-на-віч має інший наголос ніж ви подаєте, тому треба в таких випадках виділяти ту голосну літеру яку ви акцентуєте: Віч-на - вІч. Я надіюся ви мене зрозуміли. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:37:21 ]
Дякую, Володимире. Я і сам відчуваю це - але поки що не приходить на думку іншого прийнятного варіанту. Спасибі, що завітали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-08 11:09:14 ]
Чуйно написали, щемно!
Коли прочитала коментар Адель то взагалі розплакалась. Дякую за вірш, який викликає бурю емоцій!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:41:06 ]
Дякую і вам, Тетяно. Хотілося б, щоб емоції були тільки світлими, чого вам і бажаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-08 11:24:46 ]
Боляче, однак правдиво. Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:41:41 ]
Дякую, Мироне, за підтримку. Удачі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-08 12:33:06 ]
дуже боляче читати ;((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:42:38 ]
Хай цей світ стане кращим. Не сумуйте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-08 16:31:23 ]
Назва вірша дуже красива, сильна.
Серце крає, дуже крає. А як згадаєш, коли йдеш по місту, десь пірнеш у підземний перехід, а там таких "вигнанців раю" під кожною стіною сидить з простягнутою рукою. І стає страшно...Боже! Що ж ви люди, робите таке!!!!!???? Та нема до кого звернутись, бо і сам проходиш повз! А що робити!
Державі глибоко наплювати на її громадян і майбутнє, тому так і живимо.
Але ж, люди, якщо копнути глибше, то бачимо іншу сторону медалі.
ЦІ дітки-сирітки спокутують гріхи своїх горе-батьків. Які не захотіли брати на себе відповідальність. Або які апатично-пофігистично відносяться до життя і постійно бухають чи сидять на іглі, тому діти і йдуть із дому.
Проблема безпритульних дітей криється у тому, що люди не хочуть брати на себе ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за свої вчинки; відсутність сексуального виховання у школах; дорога вартість засобів контрацепції; дорога освіта; дорогий одяг; дорога їжа...
І цей перелік не є вичерпним, тут писати і писати ще! Держава винна в тому, що не турбується про своє майбутнє, бо діти - це наше майбутнє!
Що трохи мати уявлення про наше майбутнє, достатньо глянути на наших дітей. Гляньте! І що ви бачити, Вас влаштовує таке майбутнє, гріє душу така перспектива?????


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:45:09 ]
... згоден, Палагеє, всією душею! Справді, головне - відповідальність за свої вчинки. В усьому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 12:28:21 ]
"Та нема до кого звернутись, бо і сам проходиш повз! А що робити!" - як що? щось більше, ніж охи-ахи під віршем. Наприклад, зібрати одяг, книжки, їжу і передати в будь-який дитячий будинок. Або хоча б нагодувати ту конкретну дитину, яка "простягає до вас крильцята-ручки". Це буде більш відповідально і морально, ніж балачки про дороговизну конрацептивів і абстрактну відповідальність батьків і держави.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-02-08 16:44:52 ]
Болить душа...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-10 22:45:34 ]
Дякую, що зайшли і підтримали цю болючу тему!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2011-02-10 22:59:17 ]
не знаю..можливо тому що соціально-орієнтовану поезію сприймаю як метелика-одноденку, але - не торкає. най вибачає автор. у мене є друзі - луганські літератори, які кожен свій захід вправно організовували як такий, що заохочує бажаючих зібрати кошти на користь чи то сиріт чи інших дітей-маргиналів. гадаю, вони робили і роблять добру справу..
а сенс аналогічних поезій? зворушити ще не-зворушених? "крильцята-рученятка".. зменшувально-пестливі суфікси і певна патетика - на який результат впливу розраховує автор окрім окремих персональних читацьких рефлексій?
Михайло, вибачте. Цей коментар не є критикою..швидше спробою зрозуміти.