ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ще живу
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 9)
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
* * *
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Її голос
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
Вбивають!
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
* 193 *
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
Мавка: "Минає літо, дядечку..."
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
* * *
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 ПРО НАБОЛІЛЕ

Без жодної претензії на повноцінний витвір мистецтва, як би не гучно було сказано про останнє. Не більше, ніж іронія

Ти так рідко даруєш квіти,
що й забула, коли востаннє.
Ти говориш: "Не це важливо.
Головне ж - почуття!", які
ти ніколи в житті не зваживсь
народити мені словами.
Ти говориш, ми - формалістки.
Ну, а хто ж тоді в біса ви?!.

06.12.10




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-09 00:28:23
Переглядів сторінки твору 6245
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 02:23:04 ]
Юлю, вони - дерева (найчастіше - дуби товстошкірі:) (Без претензії на істину - теж не більше, як іронія:)Цікаво, що коли жінка стає байдужою до квітів і слів - все це починає на неї прямо сипатись з очевидною нав'язливістю, ну, якщо до розводу не дійде, звичайно.( Це спостереження теж - не стовідсоткове)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:40:56 ]
Дякую, пані Тетяно, за цікаве спостереження і за коментар!
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 09:28:54 ]
але ж квіти і слова - то й справді не важливо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:44:26 ]
Так, Юль, це слова справді мудрої жінки. Я до цього ще не доросла на всі сто відсотків. Розумієш, коли людина не визнає 8 березня, Дня Валентина, Нового року і т.д. Нічого, кірм Днів народження, це вже сприймати можна неоднозначно. Слова типу "свято має бути кожного дня" мають рацію, але ж інколи хочеться просто бути однією з маси, а не виділятися... Взагалі ці рядки надрукувала, бо цікаво було почути, що з приводу цього думають поети "Майстерень".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:51:31 ]
хех)) ото ж і я не визнаю 8 березня, Дня Валентина, Нового року і т.д.... )))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 13:54:28 ]
Поручик Ржевский тоже когда-то не признавал Дня Св.Валентина. Но потом процесс наладился.
Определенная часть дам на полученные ими "валентинки" отвечала, по сути, взаимностью. Отдавалась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:54:01 ]
Поважаю. За власну думку. Щиро:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 11:44:52 ]
Погоджуюсь з Юлею Шешуряк. Квіти і слова не замінять очей. Але, зрештою, у кожного своя мірка і потреби.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:46:38 ]
Дякую, Адель, за Вашу думку. Намагаюся йти до цього. Тому ставлюся до подібних поглядів з повагою. Хоча добре все-таки інколи поєднувати приємне з корисним...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 14:28:47 ]
Ов-ва! Дістало "товсошкіре дерево" ЛГ?(Цитую Т.Р.)
А жінки "люблять вухами", а коханий ЛГ про це не здогадується. Тут варіанти - Або він прозріє, або, як радить Адель, самій читати в очах... Цікаво написано


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:52:33 ]
Спасибі, пане Іване! Він просто затятий, такий, як є. Очі - це так. Добре, коли все в гармонії. Адже для людей слОва словА все-таки мають значення. Хоча це так, питання висвітлене однобічно. Адже є й таке: якщо часто говорити слова, вони просто втратять свою цінність, ввійдуть у звичку. Тому хай краще несказане залишиться несказанним... (Цитата, автора якої не варто згадувати. Він усім і так знайомий).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Слобода (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 15:28:34 ]
а я думаю, що хай би і не вважалися квіти і слова головними, - це просто вияв уваги, а без таких часом дрібних виявів було б дуже буденно та одноманітно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:55:52 ]
Дякую, Тарасе! Приємно почути думку як вияв прагнення гармонії. З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Каганець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 16:14:30 ]
Повністю погоджуюсь з Вами, Тарасе, що квіти створюють настрій, дарують радість, от тоді і сяйво в ачах можна побачити. Вірш дуже гарний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:57:36 ]
Спасибі, Мирославо!
За думку і враження від цього скромного вірша. Хоча не люблю не римувати. То так уже склалося.
Щиро:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 20:51:54 ]
Почему такая преамбула?
Она звучит, как приговор.
Я даже с ужасом ожидал рифму к "останнє". Ею, конечно же, должно было быть "кохання", "зітхання", "смеркання" или "бажання". Так нет же. Нет.
Но зато я увидел "народити мені словами". Не на словах, и тем более, не на деле.
Это что-то новое и непостижимое, если, конечно же, не смотреть фильмы о суррогатных отцах.
Вообще, проба пера мне понравилась.
Если себя не искать хоть в чем-то, то можно потерять во всем (с). Сам придумал.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 14:01:15 ]
Рада Вас бачити, Олексію, в себе на сторінці! Цікаві міркування подаєте. Особливо про народження. Поети - як жінки, так і чоловіки - народжують Слово. Але про сурогатних батьків та іншу фантастику мені сподобалося.
З повагою:)