Лілія Рахманова

«Зустріч з дияволом»

Яскраве світло вуличних ліхтарів та барвисті вогники магазинних вітрин заливало всю вулицю,було світло,неначе вдень. Бруківкою неслися автомобілі, один з них швидко вивернув убік, пролунали різкі гальма, у повітрі відчувався різкий запах паленої гуми, гучно стукнули дверцята автомобіля. Звідти вискочила молода дівчина.

Та марно, дівчина впевнено і рішуче крокувала вперед. В голові роєм диких бджіл звучали слова «Нічого не було», «Я просто підвіз її додому…просто…просто підвіз». Кров шалено била у скроні,тіло тремтіло, обличчя палало. Поспішаючи,вона спіткнулася і зламала підбор.

Вирішила звернути з дороги й піти через сквер, що виглядав темною плямою серед мільйонів ліхтарів цього мегаполісу. Високі величні дерева зверхньо і ворожо дивилися на неї, десь вгорі залопотіло гілля і здійнявся ввись пугач, зловіще насміхаючись. Серце прискорено застукало. Алеєю стелився туман. А повний місяць з цікавістю споглядав за її діями.

Гнів заполонив серце, пекло у грудях. Уява малювала моторошні картини. І ось, неначе матеріалізувавшись, посеред дороги щось виднілося, в голові промайнуло «Що за чорт?!» Зупинилась та напружилась. Раптом постать випрямилася і було видно, що це маленький хлопчик з м’ячем, років п’яти, він декілька разів ударив ним по асфальту і цей стукіт прозвучав відлунням в її голові «Небезпека». Та розум враз розвіяв ці думки. «Яка ж це небезпека? Малий хлопчик грається на вулиці.» «Так пізно? Певно загубився і заблукав. Або живе неподалік, чому ж так пізно гуляє сам і куди тільки батьки дивляться?!»

Хлопчик впевнено прямував до дівчини. Підійшов і протягнув їй руку.

- Ходімо зі мною,пограємося! – Він пильно вдивлявся у її очі, було в цьому погляді щось зловіще, та знову раціональне відігнало непотрібні думки.

* * *

Вранці пустотливий вітер підхопив опале листя, різноманітних відтінків жовтогарячого кольору, від золотавого до бурштинового, і помчав алеями скверу, підхоплюючи все на своєму шляху. На лавці лежала свіжа преса, вітер дмухнув вранішньою прохолодою та газета лише затріпотіла сторінками, перелистуючи рекламу парфумів, оголошення агентства нерухомості, інтерв`ю з новоспеченою естрадною зіркою та зупинилася на кримінальних новинах, слова статті вискакували зі сторінки і шикувалися вздовж квітучої клумби пахучих п’янких гліциній. «Вранці в центральному сквері міста було знайдено тіло молодої журналістки. Причину смерті встановити не вдалося. Місцеві жителі поговорюють про містичність цього місця, адже позаминулої ночі було знайдено тіло п`ятирічного хлопчика. Батьки Георгія відразу звернулися до міліції, хлопчик так і не повернувся з тренування.»