Серпень 1253 року. Палати у Дорогичині - невеликому містечку
на краю володінь Данила Романовича.
Князь разом із найближчими сановниками приймає папського легата абата Опізо.
На майдані перед церквою Богородиці та довкола палацу муштрують ополченців.


Під орудою дружинників вони фехтують дерев'яними мечами, вчаться відбивати
удари щитом, орудувати списом і стріляти з лука.

АБАТ ОПІЗО (читає буллу папи Іннокентія IV):
Єпископ Римський - Містові і світу.
Любимі Богом! Обрані Творцем
народи християнські! Вседержитель
правдиве світло істинної віри
зобов'язав нас ширити. Тимчасом
народ Тартару, проклятий Всевишнім
загарбав землі східних християн
і мірить на Республіку, на землі
апостольські. До зброї, правовірні!
Хай кожен препояшеться мечем.
Удармо на зухвалих. Хай невірні
пізнають Гнів Господень. Не вагайтесь.
Із нами - Бог. Погани нечестиві
підуть до пекла. Лицарі Христа
отримають відпущення гріхів,
земне добро і неземне блаженство
в Оселі Світла.
Писано в Ассізі,
в десятий рік мого понтифікату,
у другі іди травня. Іннокентій.

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ:
Рубай упень невіру-бусурмана!
Куди по яйцях, йолопе! Уб'ю-у-у-у...

ДАНИЛО (посміхаючись):
Так, Ваша Еміненціє, татари -
народ зухвалий... Як християнин,
що мусить ревно дбати про спасіння
душі своєї, як монарх і воїн,
що має дбати про добро й безпеку
народу і держави, я, Данило,
великий князь Руси, беру хреста.
Здіймаю стяг і піднімаю меч
на варварів! безбожних, богоборних
язичників! на ворогів Христа.

АБАТ ОПІЗО:
Ваша Величність знає, як здолати
татарське військо?

ДАНИЛО:
Знаю, Еччеленца.

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ:
Уперлись рогом! Так! Відбив щитом!
Тримати стрій! Лайдаки! гречкосії!

ДАНИЛО:
Це дивне військо, отче. У каґана
нема піхоти. Лучники на конях -
в'юнкі і звинні, бистрі і стрімкі -
шикуються у лаву, нападають,
пускають хмару стріл, тікають геть,
заманюючи в пастку. Не вдається -
вертаються, звиваються в кільце,
метають стріли. Міріади стріл:
у щит, у панцир, в шолом, в забороло,
в кольчугу, наголінник, у сідло,
коневі в шию - рій кусючих бджіл
дратує менше! Врешті засурмили.
Рубай цю потолоч! Без сорому тікають.
Учвал! галопом! ні, не доженеш.
Коню остроги! справа вилітають.
Пішла робота: перший, другий, п'ятий
розгардіяш! Сяк-так збиваєш стрій
і бачиш: оточили. На пробій!
Вертається заледве половина.

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ:
Не спи! Звивайся! Вухо відрубаю!
Ухопиш шилом патоки! Дістав?

ДАНИЛО:
Слід захистити воїв. Вся піхота -
біля обозу. Весь обоз - волами,
возами добрими. Довкола розіслати
роз'їзди кінні - вухами й очима.
Найкраще - половців, підданих мого свата,
владики угрів. Добре знають степ.
Татарів ненавидять. Запримітять
вороже військо - розбиваєм табір.
Кільцем - вози, засипані землею:
надійний захист від татарських стріл.

АБАТ ОПІЗО:
У варварів - машини стінобитні.
І пристрої, що вергають каміння
завбільшки з череп чорного ведмедя
на вісімнадцять флорентійських ліг.

ДАНИЛО:
З машиною далеко не втечеш.
Пошлю оружників: обслугу порубають,
і спалять катапульти. Супровід
із лучників: триматимуть подалі
кінноту супротивника. У мене
майструють луки з турячих рогів.

АБАТ ОПІЗО:
Ваша Величність! Ви розповіли,
про те, як вберегти союзне військо
від знищення, проте не розказали
як подолати варварів.

ДАНИЛО:
Каґан
успадкував державу, меж якої
не знає й сам. Підкорені народи:
клобуки, торки, меря і булгари,
буртаси, ерзя, мокша і хозари,
дають данину, ходять у походи
і визнають каґана Уґедея
володарем. Поставимо фортеці
на переправах через Дон і Волгу,
на перехрестях, де купецькі валки
із Персії, із Індії, з Китаю,
з Мавераннагру і держави Цинь,
котрі везуть вино, імбир і перець,
коріння східне, панцирі, мечі,
парчу і шовк, каміння самоцвітне -
докупи сходяться. Збудуємо міста.
Дамо Закон. Воздвигнем храми Божі.
Навернуться язичники. Впаде
імперія безбожного каґана.

АБАТ ОПІЗО:
Володарю! Апостольський Престол
дасть пастирів: подбають про овець,
заблуканих у темряві поганства.

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
Так, Ваша Еміненціє, Господь
зобов'язав нас дбати о спасіння
усяких душ, зосібна й нехрещених.
Одначе необхідно, щоб священик
навчав правдиво. Істинно кажу,
що Дух Святий ісходить від Отця
і лине через Сина, бо Отець -
безпочатковий Первень і Творець
усього сущого.

АБАТ ОПІЗО:
Блаженнійший Владико!
Вшануймо Бога сутність триєдину,
в якій Отець - німотна праоснова
усього Космосу, Син - Логос,
сиріч Слово
котре було від віку, від початку,
а Дух Святий - начало живодайне,
котре ісходить від Отця та Сина.

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
Він із Отцем та Сином рівночесний
і рівнославний. Він Отця та Сина
поєднує любов'ю. Дух Святий -
це сам Всевишній. Божа Простота -
річ незбагненна, неосяжна й недосяжна
для розуму людського. Вседержитель
Сам в несказанній милості Своїй
промінить Благодать, що огортає
подвижника, котрий очистив душу
молитвами і пóстом. Тільки так
ми можем пізнавати сутність Божу.

АБАТ ОПІЗО:
Абат монастиря Сан-Джіованні
брат Йоахим, суворого уставу
цистерціанців, містик і аскет
видіння мав і розмовляв з Ісусом
про долю світу. Часу течія
поділена на терції, і кожній
відповідає певна іпостась
Особи Божої. В старозавітну еру
людина підкорялася Отцю
як раб тремтячий. В час новозавітний
Син Божий не господарем, а батьком,
отцем суворим, але справедливим
став для народу Божого. По тому,
як дух свободи, миру та любові
здолає зло, настане благодатний
еон Святого Духа у якому
людина стане Ангелам подібна.

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
Воістину, повік не обміліє
ріка води живої!

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ:
Шкірить зуби!
Як гримну келепом - загнав його щита
в його ж смердюче горло і - амінь!

ДАНИЛО:
Отці всечесні, пастирі, владики!
Правдива осолода для душі
спостерігати Ваші розважання
про Господа, одначе поки Дух
Святий не перейняв правління -
світ смішний,
а люди - грішні.

АБАТ ОПІЗО:
Так, Ваша Величність.
Князі із Польщі, Кóнрад і Болéслав
прийдуть самі. Король мадьярський, Бéла
дасть десять тисяч - піших і комонних.
Отóкар Чеський, Боґуміл Австрійський,
пришлють полки, дозволять вербувати,
і заохотять лицарів та чернь
спасатися. Стрільці і списоносці
із вільних міст Італії: Перуджі,
Флоренції, Венеції, Мілана
і Ґенуї. Король німецький, Манфред,
покаявся в гріхах і побажав
спокутувати батькові провини:
очолить військо сам.
Взяли хреста
король литовський та саксонський курфюрст.

ДАНИЛО:
Чудово, Еміненціє, я радий
що стільки славних воїв відгукнулось
на заклик Найсвятішого Отця.
Земля Руси - багата і обильна:
я всіх прийму гостинно. Жоден витязь
не матиме ні в чому недостачі,
поки збереться військо. Безмір труду
чекає у поході, але Бог
дарує нам побіду. Кожен темплич
отримає у ленне володіння
маєток поміж Волгою та Доном:
на узбережжі моря чи в степу,
де буйні трави, води тихоплинні,
безкраї, неозорі пасовиська,
масна рілля, котра не знала плуга
від Сотворіння Світу... Інші землі
держави нечестивого каґана -
заповімо нащадкам.

АБАТ ОПІЗО:
Але ж князю!
Якщо є лен, то є і сюзерен.

ДАНИЛО:
Німецький Манфред і литовський Міндовґ,
чи будь-хто з християнських королів -
мені як брат. Усе моє добро -
його добро, і на військовій раді
він перший говоритиме. Проте
я завше говоритиму останнім.
Я воював з татарами і знаю
чого від них чекати. Агаряни -
жорстокі, люті і немилосердні.

АБАТ ОПІЗО:
В Об'явленні Івана Богослова
написано: мине тисячоліття
і сатана, закутий у кайдани,
през Ангела укинутий в безодню -
увільниться з темниці і повстане,
і знову стане зводити народи.
Володарю, Блаженнійший Владико,
чи бачили ви знаки, що Маґоґи:
народи з краю всесвіту, погани
число яких, немов пісок морський, -
це ті ж таки татари нечестиві,
а їхній поводир, що зветься Ґоґ -
це імператор варварів північних?

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ:
Як розітнеш кольчугу - довертай
самою лише кистю і розвалиш
верхівця навпіл! Дай-но покажу!

ДАНИЛО:
Не знаю, Еміненціє... Татари
часом дивні на вигляд, та якщо
ударити мечем чи проколоти
сулицею - так само умирають,
як християнські воїни. Кричать,
і кров тече така сама - червона...

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
Я розважав про це. В Єзекиїла
написано, що у часи останні,
коли Ізраїль вернеться з полону
і заживе щасливо і безжурно -
князь Півночі, левинорикий Ґоґ
двигнé війська кінноти незчисленні.
І багатьох понищать, заки Бог
не спопелить їх сіркою. Тимчасом,
хіба Ізраїль у Святій Землі
живе безжурно?

АБАТ ОПІЗО:
Так, це знак виразний...
Від імені Святійшого Отця
прошу Вас, благородний Даніелю,
прийняти в дар корону - символ влади
у злуці із Апостольським Престолом.

ДАНИЛО:
Із вдячністю приймаю й обіцяю
стояти непохитно в обороні
народу, віри, Церкви і держави
моїх дідів і прадідів преславних.

АБАТ ОПІЗО:
Віддавна повелося: Дух Святий
повинен осінити благодаттю
помазаника Божого. Призначте
годину й день коли, у співслужінні
з Блаженнійшим Владикою Кирилом,
я, недостойний, проведу обряд
помазання на царство.

ДАНИЛО:
Не посмію
указувати пастирям.

АБАТ ОПІЗО:
Владико!
Бажання Найсвятішого Отця -
позбутися розколу. В Латерані
ухвалено едикт про рівну святість
обох обрядів.

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
На семи Соборах
стоїть Христова Церква.

АБАТ ОПІЗО:
Ангел Божий
явився Патріархові і той
смиренно просить Патріархів Сходу
о скликання Вселенського Собору
про правди віри і про об'єднання
Святої Церкви.

МИТРОПОЛИТ КИРИЛО:
Брате во Христі!

(Владики троєкратно цілуються.)

ГОЛОСИ ЗА ВІКНОМ (співають):
Встань із листя, встань з трави
встань з крутого звору!
Хоругов до хоругви -
прапор до прапора!