Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.09
00:07
Перші кроки серед руїн
Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало
2026.08.08
21:48
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
2026.08.08
20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв
2026.08.08
19:31
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля
2026.08.08
17:13
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
2026.08.08
16:11
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
2026.08.08
15:10
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
2026.08.08
13:44
Я ночую в пустельнім вокзалі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
2026.08.08
11:56
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
2026.08.08
11:56
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
2026.08.08
09:52
P.S. Четвер – есей
0 Друзям. Песах. Смеркалось.
1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями.
2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли.
3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще
2026.08.08
07:33
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
2026.08.08
04:44
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
2026.08.07
21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Фігляр Шико /
Критика | Аналітика
Чи потрібен для перекладу поезії поет
Публікації на тему:
• Віктор Кулле. "О переводах Иосифа Бродского"
Проблема перекладу поетичного тексту, можливість чи неможливість його перекладності взагалі – занадто складна і об'ємна, щоб її можна було висвітлити у невеличкому спічі скромного Шико. А тому звузимо тему перекладності поезії до, на перший погляд, епатажної тези – для перекладу поезії поет не потрібен. Скажу більше – перекладач не повинен бути поетом. Він мусить бути професіоналом-філологом мови на яку перекладає і, як мінімум, хорошим знавцем мови з якої перекладає. Відразу зауважу – ми говоримо про переклад, який максимально відповідає оригіналу. Всілякі "переспіви", "за мотивами" і т.д. нас в даному випадку не цікавлять – різниця між оригіналом і перекладом дорівнює в них величині амбіційності, самозамилування та совісті того, хто створює похідний текст.
Почнемо з того, що будь-який поетичний твір - продукт суб'єктивного сприйняття автором внутрішнього і навколишнього світу. Суб'єктивність є тим мірилом, яка вирізняє одного поета від іншого, створює унікальний погляд автора на речі і явища, коли ми говоримо про "свіжі метафори" та "небанальні порівняння". А тепер уявімо ситуацію, коли, наприклад, два поети – англомовний "N" та україномовний "Н" разом потрапляють в якусь типову життєву ситуацію і під впливом неї пишуть два поетичних твори – англійською та українською. Умова задачі така, що "N" через перекладача розповідає "Н" про що саме він написав англійською, а той українською творить вірш-переклад. Повірте, матимемо два РІЗНИХ тексти. При тому, що поети пліч-о-пліч пережили ті самі хмари, той самий дощ, ту ж температуру повітря – все до найменших дрібниць. Зважте, що ми ще опускаємо при цьому лексичну відмінність англійської та української мов, коли інформаційну насиченість віршованого рядка в англійській майже неможливо адекватно перекласти рядком українською – дається взнаки переважаюча одно- та двоскладовість інглішу. А ще якщо приплюсувати до вірша-перекладу "поетичні відсебеньки" україномовного творця? Матимемо, майже, як в анекдоті: "Фу, які жахливі, виявляється, ці The Beatles. Фальшивлять, гаркавлять!" - "А ти чув?" - "Ні, мені Рабинович наспівав".
Інша ситуація, коли за справу береться професіонал-мовник. Як аксіому приймемо те, що він достатньо знає і любить поезію, читав і читає вірші хороших поетів (поети, на жаль, інших поетів читають рідко), володіє абсолютним лінгвістичним слухом і не пише віршів (розуміючи, що його потуги у віршуванні до класики явно не дотягують). Текст-оригінал він сприйматиме максимально глибоко, розуміючи метафоричну варіантність, звукопис, можливість-неможливість адекватності перекладу деяких слів чи понять, традиційність або нетрадиційність рим (якщо вони є) і т.д.
Особисто, шукатиму саме такий переклад іншомовних поетів.
Існують ще переклади поетів-майстрів – Заболоцького, Пастернака, Рильського, Тичини та ін., але вони можуть бути цікавими хіба що у контексті їх власної творчості.
Чи можуть поети займатися перекладами інших поетів? Не більше, як вправами. Чи розкладанням пасьянсів марудними вечорами.
Знову ж таки, Шико нічого нового не сказав)
Кілька цитат наостанок: "Поезія – те, що гине у перекладі" (Роберт Фрост). Л.Чуковська - цитує А.Ахматову у "Записках про Анну Ахматову" - про Пастернака: "Он погибает дома... Своих стихов он уже не пишет, потому что переводит чужие - ведь ничто так не уничтожает собственные стихи, как переводы чужих. Вот Лозинский начал переводить и перестал писать..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи потрібен для перекладу поезії поет
Переклади дуже схожі на зворотній бік вишитих по канві рушників
П'єр Буаст
Публікації на тему:
• Віктор Кулле. "О переводах Иосифа Бродского"
Проблема перекладу поетичного тексту, можливість чи неможливість його перекладності взагалі – занадто складна і об'ємна, щоб її можна було висвітлити у невеличкому спічі скромного Шико. А тому звузимо тему перекладності поезії до, на перший погляд, епатажної тези – для перекладу поезії поет не потрібен. Скажу більше – перекладач не повинен бути поетом. Він мусить бути професіоналом-філологом мови на яку перекладає і, як мінімум, хорошим знавцем мови з якої перекладає. Відразу зауважу – ми говоримо про переклад, який максимально відповідає оригіналу. Всілякі "переспіви", "за мотивами" і т.д. нас в даному випадку не цікавлять – різниця між оригіналом і перекладом дорівнює в них величині амбіційності, самозамилування та совісті того, хто створює похідний текст.
Почнемо з того, що будь-який поетичний твір - продукт суб'єктивного сприйняття автором внутрішнього і навколишнього світу. Суб'єктивність є тим мірилом, яка вирізняє одного поета від іншого, створює унікальний погляд автора на речі і явища, коли ми говоримо про "свіжі метафори" та "небанальні порівняння". А тепер уявімо ситуацію, коли, наприклад, два поети – англомовний "N" та україномовний "Н" разом потрапляють в якусь типову життєву ситуацію і під впливом неї пишуть два поетичних твори – англійською та українською. Умова задачі така, що "N" через перекладача розповідає "Н" про що саме він написав англійською, а той українською творить вірш-переклад. Повірте, матимемо два РІЗНИХ тексти. При тому, що поети пліч-о-пліч пережили ті самі хмари, той самий дощ, ту ж температуру повітря – все до найменших дрібниць. Зважте, що ми ще опускаємо при цьому лексичну відмінність англійської та української мов, коли інформаційну насиченість віршованого рядка в англійській майже неможливо адекватно перекласти рядком українською – дається взнаки переважаюча одно- та двоскладовість інглішу. А ще якщо приплюсувати до вірша-перекладу "поетичні відсебеньки" україномовного творця? Матимемо, майже, як в анекдоті: "Фу, які жахливі, виявляється, ці The Beatles. Фальшивлять, гаркавлять!" - "А ти чув?" - "Ні, мені Рабинович наспівав".
Інша ситуація, коли за справу береться професіонал-мовник. Як аксіому приймемо те, що він достатньо знає і любить поезію, читав і читає вірші хороших поетів (поети, на жаль, інших поетів читають рідко), володіє абсолютним лінгвістичним слухом і не пише віршів (розуміючи, що його потуги у віршуванні до класики явно не дотягують). Текст-оригінал він сприйматиме максимально глибоко, розуміючи метафоричну варіантність, звукопис, можливість-неможливість адекватності перекладу деяких слів чи понять, традиційність або нетрадиційність рим (якщо вони є) і т.д.
Особисто, шукатиму саме такий переклад іншомовних поетів.
Існують ще переклади поетів-майстрів – Заболоцького, Пастернака, Рильського, Тичини та ін., але вони можуть бути цікавими хіба що у контексті їх власної творчості.
Чи можуть поети займатися перекладами інших поетів? Не більше, як вправами. Чи розкладанням пасьянсів марудними вечорами.
Знову ж таки, Шико нічого нового не сказав)
Кілька цитат наостанок: "Поезія – те, що гине у перекладі" (Роберт Фрост). Л.Чуковська - цитує А.Ахматову у "Записках про Анну Ахматову" - про Пастернака: "Он погибает дома... Своих стихов он уже не пишет, потому что переводит чужие - ведь ничто так не уничтожает собственные стихи, как переводы чужих. Вот Лозинский начал переводить и перестал писать..."
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
