Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Світлий (1968) /
Вірші
Зустріч з Весною
Шукав я зустрічі з Весною,
Бажав побачитись з Тобою.
Серед холодної Пори,
В Країні Вічної Зими –
Шукав Весни...
І дивувалися Вітри:
У Споконвічній Мерзлоті,
Ну звідки взятися тут їй,
Твоїй Весні?
Не знаходив ...в собі спокою,
Тужив і плакав за сестрою.
Ніяк змиритися не міг:
Чому довкола білий сніг
І сірі паркани із льоду?
Чому не знають тут про воду?
І ніжні крапельки роси,
Ці Крихти Божої Краси,
Лиш заморожені єси...
Прагнув зустрітися з Тобою,
І був знеславлений Зимою:
Не розділяв зимових втіх,
І уникав бенкетів їх,
Створінь зимової породи.
Не брав із рук їх нагороди,
Не одягав одіж зимову,
Не уживав холодну мову
І мерзлих слів.
В смертельному малів двобою,
Хоч йшов нестримною ходою.
Долаючи обмерзлі схили,
Великий Океан із криги.
Геть обігнув її краї,
На Крижаній бував Горі.
Всю перейшов Країну цю,
Та не знайшов свою Весну,
Лише ... журбу.
Не міг зустрітися з Весною
І упивався самотою...
Вже спотикався, то вставав,
І знов у відчай упадав.
Та врешті-решт я занеміг –
І лютий холод переміг.
Поруйнував мою природу,
Перетворив в тверду породу
І я поліг...
Відчув – повіяло Весною,
Хтось нахилився наді мною.
Чи сон це був, чи наяву,
Як серед поля я лежу.
Обсіли мовчазні Вітри,
З небес спускалися птахи.
І очі ... лагідні Весни,
З яких скотились дві сльози
І впали на мою долоню.
Це запізніле каяття,
Оця остання мить життя.
Такою світлою була,
Що я ковтнув її усю,
Благословенницю святу,
Забрав з собою...
Полинувши у небуття.
Високу заплатив ціну
Аби зустріти тут Весну
зеленооку...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зустріч з Весною
Цілованій ранками, умитій в росі,
Рядки ці присвячені красуні Весні.
Шукав я зустрічі з Весною,Бажав побачитись з Тобою.
Серед холодної Пори,
В Країні Вічної Зими –
Шукав Весни...
І дивувалися Вітри:
У Споконвічній Мерзлоті,
Ну звідки взятися тут їй,
Твоїй Весні?
Не знаходив ...в собі спокою,
Тужив і плакав за сестрою.
Ніяк змиритися не міг:
Чому довкола білий сніг
І сірі паркани із льоду?
Чому не знають тут про воду?
І ніжні крапельки роси,
Ці Крихти Божої Краси,
Лиш заморожені єси...
Прагнув зустрітися з Тобою,
І був знеславлений Зимою:
Не розділяв зимових втіх,
І уникав бенкетів їх,
Створінь зимової породи.
Не брав із рук їх нагороди,
Не одягав одіж зимову,
Не уживав холодну мову
І мерзлих слів.
В смертельному малів двобою,
Хоч йшов нестримною ходою.
Долаючи обмерзлі схили,
Великий Океан із криги.
Геть обігнув її краї,
На Крижаній бував Горі.
Всю перейшов Країну цю,
Та не знайшов свою Весну,
Лише ... журбу.
Не міг зустрітися з Весною
І упивався самотою...
Вже спотикався, то вставав,
І знов у відчай упадав.
Та врешті-решт я занеміг –
І лютий холод переміг.
Поруйнував мою природу,
Перетворив в тверду породу
І я поліг...
Відчув – повіяло Весною,
Хтось нахилився наді мною.
Чи сон це був, чи наяву,
Як серед поля я лежу.
Обсіли мовчазні Вітри,
З небес спускалися птахи.
І очі ... лагідні Весни,
З яких скотились дві сльози
І впали на мою долоню.
Це запізніле каяття,
Оця остання мить життя.
Такою світлою була,
Що я ковтнув її усю,
Благословенницю святу,
Забрав з собою...
Полинувши у небуття.
Високу заплатив ціну
Аби зустріти тут Весну
зеленооку...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
