початок http://maysterni.com/publication.php?id=59951

Гарячими,розкутими поцілунками молоді все ж таки потрапили до квартири. Далі без банальщини, люди закохані,що ще треба для повного щастя?Здається,що нічого. Романтична вечеря,біле вино,за такої нагоди собі щось відмовляти було б необґрунтовано. ..
-Я тебе люблю,маленька, чуєш мене?,- пригорнув до себе Сергій Анну до своїх оголених грудей ,відчуваючи справжню рідність такої людини як вона. Він вірить тому, що саме Аня та з якою б можна було прожити все життя ,пройти через бідність,скруту,всі невзгоди,переживати разом складні моменти.
-А я дитинку хочу…,- з надією в очах шепче йому на вушко.Довготривалий мовчок . Анну це бентежило більше всього,- А що?Мені вже дай Боже 25 років . Ти про це не подумав?Ще довго я так буду без жіночого щастя ? Коли вже так любиш ,то будь ласкавий.
-Так,почекай,але ж це треба добре обдумати і взагалі твоя мати мене закопає на вашій же дачі за містом ,якщо це станеться до весілля і більше того всі проти нашого подружнього життя.
-Все з тобою ясно кабельок,- підірвалася з ліжка ,намагаючись не дивитися навіть в його сторону.
-Ей,ти чого?,-відчувши ,що дурне щось сказав ,по реакції почав натягати останню штанину на ноги.
-Мама сказала бути дома в десять!!!!,- ігноруючи верещить дівчина.
-Господи,та чого ти взвелася?Все буде нормально.
-Не підходь до мене,придурку. ,- і чимдуж до дверей. ЇЇ очі наповнилися дитячими слізьми, немов у неї відібрали останню цукерку та ще й не з’їли,а розтоптали, при тому дивлячись в обличчя не червоніючи.
-Ну постривай,ну Аня,- почав бігти вслід за вже зачиненими з грохотом дверима. Та роздався ще один гуркіт. «Нафаня ,котяра ,матір твою!!А якби я вбився?Ехх…та добре ,йди сюди негідник . Чого ховаєшся?Тепер ми двоє з тобою . Все буде добре так?»,-котик потихеньку підбігав до свого хазяїна та втнувся своєю мордочкою до його вуст з яких так і несло перегаром від вина. Кіт відчувши, тирлувався біля нього не довго. «Така тяжка наша доля,малий!»…

Анна вибігла з під їзду . Пробігаючи повз BMW,її мало хвилювало хто ? «Де»?І «що»?Так і зникла в нічному мареві,не зупиняючи свого короткого дихання.
- Отже,слухайте сюди. Саня,третій поверх ,квартира 34 твоя. Ти просто стукаєш йому в двері,потім по логіці даєш в нюхало і далі робиш чистенько свою справу зрозумів,- баритоном говорить якась відома лише в вузьких колах людина,притримуючи кермо однією рукою,інша тримала кулака в руці, що тицяв сидячим на задньому сидінні класичним бійцям,які відсиділи вже своє.
-Так точно,товариш бандіт.,-з насмішкою той. І почали гигикати разом.
-А ти мені подобаєшся. Значить шеф голову відріже вам в разі провалу шпрехен?Андерстенд?
-Андерстеден …- дещо злякавшись переглянулися один наодного хлопці,того і очікував водій. Головне щоб був результат.
-Ну от і славненько …не підведіть під небо.

Відчинилися дверцята іномарки і сніг почав хруматись до підїзду довгими ритмованими кроками. «Змій,іди підстережи його. Давай,давай,шевели дупою,що задарма покатався?Хутко.»,-ще одна пара ніг почала топтатися. Саша почав стукати в двері .
-Хто там?Анічка ,ти?,- зі скляними обличчям пробурмотів, так і бавлячись з котом, далі Сергій. Та той не розгубився і промугикав в двері :«Угу!».
-Ну то заходь,двері відчинені,- Сергій підвівся з полу ,швирнув кота на постіль та побрів до кухні . Двері відчинилися …