ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 НАХЛИЭЛИ



Лето было в разгаре, когда с будущей женой я возвращался под вечер в Канев. Шли пешком. Каких-нибудь семь километров, думал я, мы, тогда еще молодые, преодолеем за час-полтора. Но не тут-то было. В отличие от меня, привыкшего к длительным переходам с детства, которое прошло в этих краях, невеста моя была сугубо городским человеком. Тогда еще не туристка, уже через полчаса она проклинала ту минуту, когда согласилась идти со мной в гости к дяде. Шли мы поначалу не по грунтовой дороге, а по стерне, что, естественно, затрудняло ходьбу. Ни деревца, ни кустика не было на нашем пути. Арина обливалась потом и с трудом отрывала ноги от земли. Я готов был нести ее на себе, но она ни за что не соглашалась, а где-нибудь присесть передохнуть не было никакой возможности.
“Если бы свершилось чудо и появилась какая-нибудь машина”, – пронеслось у меня в голове. Это и в самом деле было бы чудом, так как в эту пору весь колхозный транспорт был на уборке урожая, а о такси нечего было и думать. В этой “дыре”, как окрестила Арина мою малую родину, на Каневский район было в то время аж три такси, да и те, конечно же, предпочитали ездить по городскому асфальту или брусчатке, а не по грунтовке. Но, кажется, мысль еще не оформилась в стройную цепочку логики, как чудо свершилось. Будто вынырнув из-под земли, перед нами вдруг, резко затормозив, остановилось такси. Одно из трех на район. ”Вызывали?” – спросил, поглаживая пышные усы, таксист. Арина просияла в недоумении, а я с той минуты уверовал, что и в самом деле могу мыслью вызывать транспорт. Так оно практически и было, когда после очередной вечеринки у приятелей мы поздней ночью возвращались домой. Стоило выйти на улицу – откуда ни возьмись такси или частник.
Но никогда я не испытывал свой дар на чем-то ином. И вот в Иерусалиме под Новый, 1992, год захотелось. На чем бы вы думали? На том, чтобы вдруг пронесся ветер и отломил мне веточку елки, которая бы украсила наш новогодний стол. Не более. А что из этого вышло, знают все жители Иерусалима.
В канун Нового года ураганной силы ветер принес с собой такой снег, что городской транспорт остановился, а редкие такси передвигались черепашьим шагом. На работу в ночную смену я добирался на фирменной развозке и видел по дороге столкнувшиеся машины, поваленные деревья, а кое-где и снесенные крыши домов... К утру улицы были непроходимы из-за огромного количества мокрого снега и поваленных деревьев.
Я по-настоящему проклинал себя и, понятное дело, никому не говорил о содеянном, пока не приметил со временем, что всякий раз перед непогодой появляется одна и та же маленькая-маленькая птичка. На Украине ее называют трясогузка. А здесь, в Израиле, у нее просто божественное имя – нахлиэли. Обитает эта пичужка там, где есть вода. А появляется в городе, когда через день-два должен идти дождь или снег. Особенно красива нахлиэли во время непогоды. Когда все живое прячется где только может, эта крохотулька бесстрашно прохаживается, вертя хвостиком, по лужам.
Неужели, думал я, единственное предназначение нахлиэли – оповещать нас о начале или конце ненастья? И почему именно такого маленького связного выбрал себе Господь? Может быть, для того, чтобы в который раз показать нам, людям, что не в размерах и величии сделанного роль всего сущего, а в постоянном чувстве ответственности перед другими? Не поэтому ли, не обращая внимания ни на что и ни на кого, а только выполняя Его волю, так редко выходит на всеобщее обозрение нахлиэли и, вертя непропорционально длинным хвостиком в разные стороны, постукивает своим маленьким клювиком.

Наважуюсь подати, крім поезій, ще й короткі прозові оповіданка.
Пишу їх тільки по-російськи.
Назбиралося уже чимало, але не певен, що вдасться видати окремою книжкою.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-21 16:22:49
Переглядів сторінки твору 1962
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.887 / 5.25  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.08.24 21:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 17:25:41 ]
Дякую Вам, Патаро,за теплі відгуки і про вірші, й про дебют у прозі.
Шкода, що не знаю, Вашої електронної пошти.
Будьмо здорові!
Іван Потьомкін з Єрусалиму


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:35:29 ]
Чудове оповідання! прочитала з задоволенням і чекаю наступних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:58:52 ]
І мені сподобалось. Нетривіальні думки і легкий стиль. Виставляйте ще, пане Іване, будемо читати )