ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 НАХЛИЭЛИ



Лето было в разгаре, когда с будущей женой я возвращался под вечер в Канев. Шли пешком. Каких-нибудь семь километров, думал я, мы, тогда еще молодые, преодолеем за час-полтора. Но не тут-то было. В отличие от меня, привыкшего к длительным переходам с детства, которое прошло в этих краях, невеста моя была сугубо городским человеком. Тогда еще не туристка, уже через полчаса она проклинала ту минуту, когда согласилась идти со мной в гости к дяде. Шли мы поначалу не по грунтовой дороге, а по стерне, что, естественно, затрудняло ходьбу. Ни деревца, ни кустика не было на нашем пути. Арина обливалась потом и с трудом отрывала ноги от земли. Я готов был нести ее на себе, но она ни за что не соглашалась, а где-нибудь присесть передохнуть не было никакой возможности.
“Если бы свершилось чудо и появилась какая-нибудь машина”, – пронеслось у меня в голове. Это и в самом деле было бы чудом, так как в эту пору весь колхозный транспорт был на уборке урожая, а о такси нечего было и думать. В этой “дыре”, как окрестила Арина мою малую родину, на Каневский район было в то время аж три такси, да и те, конечно же, предпочитали ездить по городскому асфальту или брусчатке, а не по грунтовке. Но, кажется, мысль еще не оформилась в стройную цепочку логики, как чудо свершилось. Будто вынырнув из-под земли, перед нами вдруг, резко затормозив, остановилось такси. Одно из трех на район. ”Вызывали?” – спросил, поглаживая пышные усы, таксист. Арина просияла в недоумении, а я с той минуты уверовал, что и в самом деле могу мыслью вызывать транспорт. Так оно практически и было, когда после очередной вечеринки у приятелей мы поздней ночью возвращались домой. Стоило выйти на улицу – откуда ни возьмись такси или частник.
Но никогда я не испытывал свой дар на чем-то ином. И вот в Иерусалиме под Новый, 1992, год захотелось. На чем бы вы думали? На том, чтобы вдруг пронесся ветер и отломил мне веточку елки, которая бы украсила наш новогодний стол. Не более. А что из этого вышло, знают все жители Иерусалима.
В канун Нового года ураганной силы ветер принес с собой такой снег, что городской транспорт остановился, а редкие такси передвигались черепашьим шагом. На работу в ночную смену я добирался на фирменной развозке и видел по дороге столкнувшиеся машины, поваленные деревья, а кое-где и снесенные крыши домов... К утру улицы были непроходимы из-за огромного количества мокрого снега и поваленных деревьев.
Я по-настоящему проклинал себя и, понятное дело, никому не говорил о содеянном, пока не приметил со временем, что всякий раз перед непогодой появляется одна и та же маленькая-маленькая птичка. На Украине ее называют трясогузка. А здесь, в Израиле, у нее просто божественное имя – нахлиэли. Обитает эта пичужка там, где есть вода. А появляется в городе, когда через день-два должен идти дождь или снег. Особенно красива нахлиэли во время непогоды. Когда все живое прячется где только может, эта крохотулька бесстрашно прохаживается, вертя хвостиком, по лужам.
Неужели, думал я, единственное предназначение нахлиэли – оповещать нас о начале или конце ненастья? И почему именно такого маленького связного выбрал себе Господь? Может быть, для того, чтобы в который раз показать нам, людям, что не в размерах и величии сделанного роль всего сущего, а в постоянном чувстве ответственности перед другими? Не поэтому ли, не обращая внимания ни на что и ни на кого, а только выполняя Его волю, так редко выходит на всеобщее обозрение нахлиэли и, вертя непропорционально длинным хвостиком в разные стороны, постукивает своим маленьким клювиком.

Наважуюсь подати, крім поезій, ще й короткі прозові оповіданка.
Пишу їх тільки по-російськи.
Назбиралося уже чимало, але не певен, що вдасться видати окремою книжкою.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-21 16:22:49
Переглядів сторінки твору 1852
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.886 / 5.25  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 10:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 17:25:41 ]
Дякую Вам, Патаро,за теплі відгуки і про вірші, й про дебют у прозі.
Шкода, що не знаю, Вашої електронної пошти.
Будьмо здорові!
Іван Потьомкін з Єрусалиму


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:35:29 ]
Чудове оповідання! прочитала з задоволенням і чекаю наступних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:58:52 ]
І мені сподобалось. Нетривіальні думки і легкий стиль. Виставляйте ще, пане Іване, будемо читати )