ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.16 15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.

Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн

Кока Черкаський
2026.05.16 13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,

Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,

хома дідим
2026.05.16 11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами

Володимир Невесенко
2026.05.16 11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.

Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні

Борис Костиря
2026.05.16 10:55
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.

Ірина Вовк
2026.05.16 10:49
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку

Вячеслав Руденко
2026.05.16 09:25
скажи! – приречені чи ще!?-
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,

долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,

Тетяна Левицька
2026.05.16 09:10
Здавалося, не стрінемось з тобою,
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.

Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли

Віктор Кучерук
2026.05.16 07:37
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.

Іван Потьомкін
2026.05.15 19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о

Юрій Лазірко
2026.05.15 17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї

хома дідим
2026.05.15 15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам

С М
2026.05.15 13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить

Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить

Сергій Губерначук
2026.05.15 13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.

Телепортуєшся вкотре

Борис Костиря
2026.05.15 11:39
Усе зруйновано. Життя колишнє
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.

Будинки зносять і асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,

Артур Курдіновський
2026.05.15 11:00
Від заздрості, образи й туги
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 НАХЛИЭЛИ



Лето было в разгаре, когда с будущей женой я возвращался под вечер в Канев. Шли пешком. Каких-нибудь семь километров, думал я, мы, тогда еще молодые, преодолеем за час-полтора. Но не тут-то было. В отличие от меня, привыкшего к длительным переходам с детства, которое прошло в этих краях, невеста моя была сугубо городским человеком. Тогда еще не туристка, уже через полчаса она проклинала ту минуту, когда согласилась идти со мной в гости к дяде. Шли мы поначалу не по грунтовой дороге, а по стерне, что, естественно, затрудняло ходьбу. Ни деревца, ни кустика не было на нашем пути. Арина обливалась потом и с трудом отрывала ноги от земли. Я готов был нести ее на себе, но она ни за что не соглашалась, а где-нибудь присесть передохнуть не было никакой возможности.
“Если бы свершилось чудо и появилась какая-нибудь машина”, – пронеслось у меня в голове. Это и в самом деле было бы чудом, так как в эту пору весь колхозный транспорт был на уборке урожая, а о такси нечего было и думать. В этой “дыре”, как окрестила Арина мою малую родину, на Каневский район было в то время аж три такси, да и те, конечно же, предпочитали ездить по городскому асфальту или брусчатке, а не по грунтовке. Но, кажется, мысль еще не оформилась в стройную цепочку логики, как чудо свершилось. Будто вынырнув из-под земли, перед нами вдруг, резко затормозив, остановилось такси. Одно из трех на район. ”Вызывали?” – спросил, поглаживая пышные усы, таксист. Арина просияла в недоумении, а я с той минуты уверовал, что и в самом деле могу мыслью вызывать транспорт. Так оно практически и было, когда после очередной вечеринки у приятелей мы поздней ночью возвращались домой. Стоило выйти на улицу – откуда ни возьмись такси или частник.
Но никогда я не испытывал свой дар на чем-то ином. И вот в Иерусалиме под Новый, 1992, год захотелось. На чем бы вы думали? На том, чтобы вдруг пронесся ветер и отломил мне веточку елки, которая бы украсила наш новогодний стол. Не более. А что из этого вышло, знают все жители Иерусалима.
В канун Нового года ураганной силы ветер принес с собой такой снег, что городской транспорт остановился, а редкие такси передвигались черепашьим шагом. На работу в ночную смену я добирался на фирменной развозке и видел по дороге столкнувшиеся машины, поваленные деревья, а кое-где и снесенные крыши домов... К утру улицы были непроходимы из-за огромного количества мокрого снега и поваленных деревьев.
Я по-настоящему проклинал себя и, понятное дело, никому не говорил о содеянном, пока не приметил со временем, что всякий раз перед непогодой появляется одна и та же маленькая-маленькая птичка. На Украине ее называют трясогузка. А здесь, в Израиле, у нее просто божественное имя – нахлиэли. Обитает эта пичужка там, где есть вода. А появляется в городе, когда через день-два должен идти дождь или снег. Особенно красива нахлиэли во время непогоды. Когда все живое прячется где только может, эта крохотулька бесстрашно прохаживается, вертя хвостиком, по лужам.
Неужели, думал я, единственное предназначение нахлиэли – оповещать нас о начале или конце ненастья? И почему именно такого маленького связного выбрал себе Господь? Может быть, для того, чтобы в который раз показать нам, людям, что не в размерах и величии сделанного роль всего сущего, а в постоянном чувстве ответственности перед другими? Не поэтому ли, не обращая внимания ни на что и ни на кого, а только выполняя Его волю, так редко выходит на всеобщее обозрение нахлиэли и, вертя непропорционально длинным хвостиком в разные стороны, постукивает своим маленьким клювиком.

Наважуюсь подати, крім поезій, ще й короткі прозові оповіданка.
Пишу їх тільки по-російськи.
Назбиралося уже чимало, але не певен, що вдасться видати окремою книжкою.
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-21 16:22:49
Переглядів сторінки твору 2050
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.887 / 5.25  (5.050 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.05.16 11:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 17:25:41 ]
Дякую Вам, Патаро,за теплі відгуки і про вірші, й про дебют у прозі.
Шкода, що не знаю, Вашої електронної пошти.
Будьмо здорові!
Іван Потьомкін з Єрусалиму


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:35:29 ]
Чудове оповідання! прочитала з задоволенням і чекаю наступних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-21 18:58:52 ]
І мені сподобалось. Нетривіальні думки і легкий стиль. Виставляйте ще, пане Іване, будемо читати )