Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Поеми
МИР
Затихла в лесу трель соловья.
Утро встречаю в блаженстве тишины,
Взирая на горы величавой красы.
Клеточно вдыхаю радости родного края.
Земля по утру в молочном пледе тумана.
Стою у истока любимого родника -
Времени машина домой возвратила меня.
Царство здесь как и прежде:
прелесть земного рая во всем-везде.
Смотрю на следы ночных гостей у ручья
И на дивной Айдар-реки берега.
Как и прежде желанием страстным гонимы,
В ее укромных уголках приютились рыбаки.
Очарованье пейзажа:полевые, живые цветы.
Они-реальность красок полотна божественной природы.
Взрыв эмоций, радости роса-могущество...
-Это мое счастливое детство.
На травку возложена дорожная сума,
Мне сей час она не нужна.
А рядом, раскинув руки, расположил себя.
Смотрю на пушистые облака и
наблюдаю за полетом птицы-Мысли.
Ее покорила глубин высота, бездонная...
Прекрасен миг - МИР, МИР, МИР!!!
Он - Мысль Матери Мироздания - Со Творим...
МИР блажен в дыхании Шанти,
Ибо отстранены все законы мирской суеты.
Подымаюсь искупавшись в звенящей пустоте,
Где правит безграничность - Мудрость Любви,
Подхватив дорожную суму в поклоне благодарности.
В сумЕ книга притчей Соломоновых,
кроме прочего добра.
Наливается полнотой Любви энергия сжатого локтя.
Возвышая одну руку в небеса,
Во вторую входит энергия матушки-Земля,
Возвращаюся в мир человечества.
В нем царит теней суета,
необходимо пробудить их - остановить безумство сна.
Эпоха Сатья-юга сметет все блуждающие тени,
Всю нечисть Кали-юга на своем пути.
Спасения Путь и Врата освещаются
Лучами Светоносного Огня,
Дабы не проспали зорю - эпоху Белого Века.
2009-2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МИР
Бог пребывает в центре каждого из нас;
для каждого Он являет
вечную помощь в минуты горестей.
В Нем живем, и движемся, и существуем*
Говорим в один голос: МИР!
Иисус Христос
Умываются росой зеленые луга и я...Затихла в лесу трель соловья.
Утро встречаю в блаженстве тишины,
Взирая на горы величавой красы.
Клеточно вдыхаю радости родного края.
Земля по утру в молочном пледе тумана.
Стою у истока любимого родника -
Времени машина домой возвратила меня.
Царство здесь как и прежде:
прелесть земного рая во всем-везде.
Смотрю на следы ночных гостей у ручья
И на дивной Айдар-реки берега.
Как и прежде желанием страстным гонимы,
В ее укромных уголках приютились рыбаки.
Очарованье пейзажа:полевые, живые цветы.
Они-реальность красок полотна божественной природы.
Взрыв эмоций, радости роса-могущество...
-Это мое счастливое детство.
На травку возложена дорожная сума,
Мне сей час она не нужна.
А рядом, раскинув руки, расположил себя.
Смотрю на пушистые облака и
наблюдаю за полетом птицы-Мысли.
Ее покорила глубин высота, бездонная...
Прекрасен миг - МИР, МИР, МИР!!!
Он - Мысль Матери Мироздания - Со Творим...
МИР блажен в дыхании Шанти,
Ибо отстранены все законы мирской суеты.
Подымаюсь искупавшись в звенящей пустоте,
Где правит безграничность - Мудрость Любви,
Подхватив дорожную суму в поклоне благодарности.
В сумЕ книга притчей Соломоновых,
кроме прочего добра.
Наливается полнотой Любви энергия сжатого локтя.
Возвышая одну руку в небеса,
Во вторую входит энергия матушки-Земля,
Возвращаюся в мир человечества.
В нем царит теней суета,
необходимо пробудить их - остановить безумство сна.
Эпоха Сатья-юга сметет все блуждающие тени,
Всю нечисть Кали-юга на своем пути.
Спасения Путь и Врата освещаются
Лучами Светоносного Огня,
Дабы не проспали зорю - эпоху Белого Века.
2009-2011г.
*См.: Деян. 17:28.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
