ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
2024.05.20
00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
2024.05.19
21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
2024.05.19
18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Доля (1995) /
Проза
Згубність думки.
Пам’ятаєш !!! Тоді чому в твоїх руках все і водночас нічого. Якщо йти по принципам людської свідомості та її можливостям, то ти людина, що тримає в собі паралельний світ, такий як і той в якому знаходишся. Чому ми руйнуємо його, знаючи наслідки?Часто-густо ми, найрозумніший та найцивілізованіший оплот планети еволюціонуємо в зворотній бік. Це відбувається морально. Якщо морально, отже, і вчинки наші прогресують зворотному напрямку. Не зачіпляючи таку річ як «людяність», яку тепер можна зустріти рідко у стосунках між людьми загалом, можна дійти до висновку, що не такі вже ми й розумні.
В зв’язку з тим, що вчені стверджують про геніальність людини, як найдовершенішу істоту на землі, тоді чому таке огранене богами створіння хоче бути і самим Богом? Досить тих пояснень про Адама і Єву, що говорять нам про істину, яку тепер варто шукати тільки на землі, бо ми до неї приречені за гріхи наші. Виникає ще питання «Тоді чому ми рвемо небо, підкорюючи та пізнаючи, інші простори нашої галактики?» . Звичайно це цікаво, але навіщо гнівити самого Бога.
Інтерес ! «Любопытной Варваре нос оторвали!» - всі пам’ятають цей вислів так? Дитячий . Правда. Але суть незчисленна. Це і є наш провал, коли каміння від основи, з якої звалюємося, падає на нас згору. Але і боїмося ж програвати світові. Тоді навіщо з ним грати? Життя – гра. Людини зі світом чи світу з людиною? Думаю, що це було по періодам . Тепер «людина грає партію зі світом», але на радощах присмаку перемоги не розуміє, що давно програє. Дурість? Та ні ж наче. Ми найрозумніші. Але в якому місці?
Ми найжорстокіші на планеті створіння з-поміж інших! Але є час. Так ходімо ж з ним разом в ногу! Не збиваймо його! Але змінюватися треба не фізично,а в думці. Просто бути «людьми» і не творити казна-що із Землею і самими собою,а також іншими персонажами роману «Життя».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Згубність думки.
Прогресс.
Ти ж пам’ятаєш, що ти людина?
Пам’ятаєш !!! Тоді чому в твоїх руках все і водночас нічого. Якщо йти по принципам людської свідомості та її можливостям, то ти людина, що тримає в собі паралельний світ, такий як і той в якому знаходишся. Чому ми руйнуємо його, знаючи наслідки?Часто-густо ми, найрозумніший та найцивілізованіший оплот планети еволюціонуємо в зворотній бік. Це відбувається морально. Якщо морально, отже, і вчинки наші прогресують зворотному напрямку. Не зачіпляючи таку річ як «людяність», яку тепер можна зустріти рідко у стосунках між людьми загалом, можна дійти до висновку, що не такі вже ми й розумні.
В зв’язку з тим, що вчені стверджують про геніальність людини, як найдовершенішу істоту на землі, тоді чому таке огранене богами створіння хоче бути і самим Богом? Досить тих пояснень про Адама і Єву, що говорять нам про істину, яку тепер варто шукати тільки на землі, бо ми до неї приречені за гріхи наші. Виникає ще питання «Тоді чому ми рвемо небо, підкорюючи та пізнаючи, інші простори нашої галактики?» . Звичайно це цікаво, але навіщо гнівити самого Бога.
Інтерес ! «Любопытной Варваре нос оторвали!» - всі пам’ятають цей вислів так? Дитячий . Правда. Але суть незчисленна. Це і є наш провал, коли каміння від основи, з якої звалюємося, падає на нас згору. Але і боїмося ж програвати світові. Тоді навіщо з ним грати? Життя – гра. Людини зі світом чи світу з людиною? Думаю, що це було по періодам . Тепер «людина грає партію зі світом», але на радощах присмаку перемоги не розуміє, що давно програє. Дурість? Та ні ж наче. Ми найрозумніші. Але в якому місці?
Ми найжорстокіші на планеті створіння з-поміж інших! Але є час. Так ходімо ж з ним разом в ногу! Не збиваймо його! Але змінюватися треба не фізично,а в думці. Просто бути «людьми» і не творити казна-що із Землею і самими собою,а також іншими персонажами роману «Життя».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію