Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Проза
Другу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Другу
Оголошення: зник друг. Велике прохання повернути за винагороду.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
