
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Проза
Другу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Другу
Оголошення: зник друг. Велике прохання повернути за винагороду.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію