
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.23
23:03
Село розбомблене під обрій,
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.
Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.
Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --
2025.09.23
18:14
У середу близько п’ятої ледь розвидниться
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір
2025.09.23
14:26
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.
Сну розкидані
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.
Сну розкидані
2025.09.23
11:45
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2025.09.23
09:50
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...
2025.09.22
22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
2025.09.22
19:07
Сонет)
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
2025.09.22
16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
2025.09.22
15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
2025.09.22
14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
2025.09.22
10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
2025.09.22
10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
2025.09.21
20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
2025.09.21
19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2025.09.21
17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
2025.09.21
16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Проза
Другу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Другу
Оголошення: зник друг. Велике прохання повернути за винагороду.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
Якби саме так ми мали б змогу повертати найближчих нам людей, тих, які з’їли не один пуд солі з нами, а потім, мабуть, отримавши відразу, вирішили припинити це солоноїдство. Але, на жаль, ідучи, вони рідко повертаються. Немає потреби та і що приховувати, бажання. Життя не зупиняється ні на мить, вирує. Життя як потяг, ти маєш свій власний квиток, але не знаєш місце прибуття, бо це не вказується. Сідаєш у вагон і прямуєш прямісінько до потрібної тобі станції,звісно, ти ж не один у вагоні. До тебе сідають,знайомляться, зацікавлюються тобою. То є такі ж пасажири з квитками, де, на жаль, не вказують місце і час прибуття.Тому ви і не маєте змоги порівняти дані, щоб наперед знати – скільки ж вам їхати поряд, поруч, пліч –о-пліч. Можливо, знаючи таке, ми б обережніше обирали друзів, уникали тих, які на хвилинку «заскочили».
Відстань руйнує відносини, будь-які. Є тривіальна фраза: відстань – крах для закоханостіі міць для кохання. Відстань руйнує всі почуття, а якщо не вириває з коренем, то хоча б відрубує стовбур. Коли ти не бачиш об’єкт, який викликає в тебе ріжучі палкі почуття, то поступово вгамовуєшся, відпускаєш його зі своїх думок. А почуття відходять за ширму.Щоб ніхто не побачив, ну хіба що тінь.
Хоча можна лишитисяі без зорового образу і бути абсолютно щасливим. Менше бачитимеш – менше згадуватимеш. Часто кажуть,дружба-це не кількість часу проведена разом, а відчуття, які виникають при появі людини.
Я ж вважаю, що самечас прямопропорційно впливає на ці відчуття. Час проведений разом, зі спільними словами, руками та душею. Більше моментів-то більше шансів, що це твій друг. Звісно, можна і не погодитися.
Вони, до речі,йдуть до цікавості. Гірко лише від того, що ти ще не готовий відпустити, а він вже «натягнув шапку» та готовий йти від тебе.А так завжди, чи ти перший йдеш чи від тебе . Іншого нема. Закономірно,що цього разу пішли від мене. Але хоча б у шапці, думаю не змерзне.
Я ж сама перестала дзвонити. Тут пальму першості візьму на себе. Ти не дзвониш, я теж. Відстань.Зміна навколишнього простору. Купа відмовок. Я не шукаю зустрічі з тобою, ти зімною. Передсмертні конвульсії 4-річної дівчинки на ім’я«наша дружба». Зупинка дихання, лікар:
- Зафіксуйте смерть. Причиною смерті стала надмірна байдужість одне до одного, викликана закономірними факторами. В двох словах так і можна описувати припинення будь-чого. І не треба шукати неймовірних причин, товктися на одному місці, переливати з пустого в порожне та вистрибувати , намагаючись щось довести. Не час. Немає сенсу та потреби. Навіщо жити вигадками.
Дружба цінніша за кохання. ЇЇ важче вибудовувати та зберігати. Прошу розмежувати поняття друг та «близький знайомий». Тому що друга ти зберігатимеш в особливих умовах. В коханні ти керуєшся лише емоціями,спонтанними, миттєвими, пристрасними. Дружба – це той же набір почуттів +розрахунок розуму. Тут ти в змозі ним скористатися, на відміну від кохання. Треба начисто закохатися в свого друга, інакше нічого не вийде. Друга заводити неможна просто так, щоб « дружити». Дружити треба заради нього, «друга».Я у всіх своїх друзів встигла закохатися.Щоправда палкість пройшла та і друзі деякі пройшли повз мене чи через мене.
Дякую вам за подорож, на жаль, але це ваша станція. Вам час входити з вагона. А я мушу рушати далі. Бо мені ще зарано виходити, може моя наступна?Побачимо..
Оголошення: друга досі не знайшли. Якщо побачите його – перекажіть йому наступні слова: «Дякую, що ти дійсно був». Можете не повертати його, винагороди все одно немає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію